Справа №295/15793/25
Категорія 69
2/295/1146/26
16.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Перекупка І.Г.
при секретарі судового засідання - Конончук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомира в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Галагуз Дарини Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, яка має дитини до трьох років, -
Представниця позивачки звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування вимог зазначила, що позивачка з 30.12.2021 перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не проживає з Позивачкою та її сином, і не приймає участі у вихованні та забезпеченні дитини, не цікавиться, хто саме і яким чином забезпечує дитину. Дитина потребує забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям, відповідним лікуванням в разі хвороб, організацією належних умов проживання та розвитку. Окрім дитини, позивачка має турбуватися і про себе, оплачувати житло, купувати одяг, їжу, ліки, предмети гігієни тощо. Позивачка тривалий час проживала за кордоном, в Україну приїхала лише нещодавно і поки намагається облаштуватися тут. Вона не працює, але в пошуках роботи. Наразі позивачка доглядає сина, якому всього півтора роки, він ще не може відвідувати садок, а матеріальної можливості найняти няню немає. Позивачка проживає з батьками, які допомагають їй. Відповідач працездатний здоровий чоловік, працює за кордоном, має такий дохід, який дозволяє йому утримувати себе та надавати допомогу дитині, інших утриманців не має, тому він може і зобов'язаний брати участь в забезпеченні власної дитини та допомагати матері своєї дитини до досягнення останньою трирічного віку.
Враховуючи, що відповідач проживає та працює за кордоном (Республіка Польща), розмір його заробітної плати приблизно дорівнює 4000-5000 злотих на місяць, що за курсом НБУ станом на день подачі позову складає приблизно 44000-55000 гривень на місяць, і для отримання можливості в подальшому виконувати рішення суду не в Україні, а на території іншої держави, доцільним буде визначити стягувати аліменти у твердій грошовій формі. матеріально у нелегкій життєвій ситуації.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомив, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Пресдтавниця позивачки подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі, позов підтримала в повному обсязі, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву не скористався, інших заяв, клопотань не подав, ухвала про відкриття провадження по справі, позовна заява з додатками, судові повістки, направлені відповідачу поштовим зв'язком, повернулись на адресу суду не врученими адресату.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони перебувають в шлюбі, який зареєстровано 30.12.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що складено відповідний актовий запис актовий запис № 2284.
Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтвержується копією свідоцтва про народження.
Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016373408 від 05.11.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР№ 789ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817,00 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3512,00 грн.
При цьому, відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 грн щомісячно.
Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дітьми трьох років, суд приходить до наступного.
Статтею 48 Конституції України гарантовано право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до вимог статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно до статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному із подружжя, як правило у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно (стаття 77 СК України).
Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини регламентовано статтею 84 СК України, з аналізу якої вбачається, що дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Приписами частини 6 статті 84 СК України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком дитини у випадку проживання із нею дитини до досягнення нею трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
В позовній заяві вказано, що відповідач працездатний здоровий чоловік, працює за кордоном, має такий дохід, який дозволяє йому утримувати себе та надавати допомогу дитині, інших утриманців не має, тому він може і зобов'язаний брати участь в забезпеченні власної дитини та допомагати матері своєї дитини до досягнення останньою трирічного віку.
Суд звертає увагу, що у Сімейному кодексі України не встановлено ні мінімального, ні максимального розмірів аліментів, які можуть бути стягнені на утримання одного з подружжя. А тому, при визначенні розміру коштів, що належить стягнути як аліменти, суд прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд в першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню.
Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» регламентовано, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 3209 грн.
За таких обставин, враховуючи визначений державою розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, потреби позивачки та можливості відповідача, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
На думку суду, такий розмір аліментів забезпечить поліпшення майнового становища позивачки та не порушить інтереси відповідача.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, підтверджуються: ордером на надання правничої допомоги, Договором про надання правничої допомоги від 28.08.2025 та Актом виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 06.11.2025. В зазначеному Акті, зокрема, зазначено, що адвокат у відповідності з вимогами Клієнта надав наступні юридичні послуги згідно договором про' надання правової допомоги від 28.08.2025, зокрема: консультація з приводу питання стягнення аліментів та інших сімейних правовідносин - 500 (п'ятсот) грн без ПДВ; формування матеріалів для позову, підготовка позовної заяви, подача до суду позову - 3500 (три тисячі п'ятсот) грн; судовий супровід справи, що включає подання заяв, клопотань, участь у судових засіданнях, врегулювання інших процесуальних питань з приводу судових засідань, отримання рішень, ухвал суду - 2000 (дві тисячі) грн без ПДВ.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
За вказаних обставин, враховуючи, що позивач при зверненні досуду з вказаною позовною заявою була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 258, 273, 280, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Галагуз Дарини Миколаївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, яка має дитини до трьох років, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій формі в розмірі 10000,00 грн щомісячно, починаючи з 11.11.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій формі в розмірі 4000,00 грн щомісячно, починаючи з 11.11.2025 та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в розмірі суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представниця позивача: адвокат Галагуз Дарина Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , наявний електронний кабінет.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя І.Г. Перекупка