Справа №295/13276/25
Категорія 69
2/295/1054/26
(заочне)
13.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Федоренко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження
цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з січня 2017 року по липень 2025 року у розмірі 257 024,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області на виконанні знаходиться виконавче провадження №54578689 з виконання виконавчого листа №295/847/17, виданого 09.08.2017 Богунським районним судом м. Житомира про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2017 і до повноліття дитини. Однак, ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини своєчасно не сплачує, внаслідок чого за період з січня 2017 року по липень 2025 року утворилася заборгованість в сумі 257 024,00 грн та за вказаний період позивачем нарахована пеня у сумі 3 394 864,95 грн, тому позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 257 024,00 грн, що відповідає 100% розміру заборгованості по аліментам.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 10.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та викликано сторони в засідання.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Протокольною ухвалою суду від 15.12.2025 підготовче провадження у справі було завершено та призначено розгляд справи по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, у якій вказано, що позивач позов підтримує, про ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності усіх умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Згідно із ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира №295/847/17 від 27.02.2017 стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2017 і до повноліття дитини.
На виконанні у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області перебувають матеріали виконавчого провадження, внесеного до автоматизованої системи виконавчих проваджень за номером 54578689, з примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира №295/847/17 від 09.08.2017 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2017 і до повноліття дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який складений Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області у виконавчому провадженні № 54578689, заборгованість ОСОБА_2 за період з січня 2017 року по липень 2025 року становить 257 024,00 грн.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28.02.2017 у справі №295/847/17 зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2017 і до повноліття дитини.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, та він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.
Суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Звертаючись до суду з позовом позивач здійснила розрахунок заборгованості по пені за несвоєчасну сплату аліментів, відповідно до якого сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2017 року по липень 2025 року становить 3 394 864,95 грн, грн.
Дослідивши зміст наданого позивачем розрахунку, суд визнає його правильним, оскільки він проведений відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц та від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 в справі №569/14819/19, від 19.01.2022 у справі №711/679/21, практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.
Потреби у проведенні детального математичного розрахунку пені у цій справі не має, оскільки він у будь-якому випадку обмежується сумою 100% заборгованості.
Беручи до уваги те, що відповідач допустив виникнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, яка становить 257 024,00 грн, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів є обґрунтованими. Враховуючи наданий позивачем розрахунок пені, а також положення ст. 196 Сімейного кодексу України, згідно яких пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, позивач має право на стягнення пені за несплату аліментів в розмірі 257 024,00 грн.
Враховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства").
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до розрахунку заборгованості за період з січня 2017 року по липень 2025 року аліменти сплачував лише п'ять разів та не у повному обсязі, що є неприпустимим, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів; своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 196 СК України, щодо зменшення розміру неустойки, не скористався; виходячи з найвищих інтересів дитини сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка нарахована за період з січня 2017 року по липень 2025 рокув розмірі 257 024,00 гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Житомирського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова