справа № 166/442/24
провадження № 1-кп/166/4/26
17 лютого 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024030570000046, відомості про яке внесено до ЄРДР 12 лютого 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самари-Оріхові Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
установив:
Прокурор 23 вересня 2025 року звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , яке мотивує тим, що останній обґрунтовано звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Суд ухвалою від 13.06.24 зупинив судове провадження вказаного кримінального провадження у зв'язку із отриманням інформації про мобілізацію ОСОБА_5 07 травня 2024 року та проходження останнім військової служби.
На підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 293 від 10.10.24, згідно з яким ОСОБА_5 уважається таким, що самовільно залишив військову частину, суд ухвалою від 18.05.25 поновив судове провадження. ОСОБА_5 у судові засідання 21.05.25, 12.06.25, 07.08.25, 08.09.25, 23.09.25 не з'явився.
Відсутність ОСОБА_5 за місцем проживання, нереагування на телефонні дзвінки, неявка останнього у судові засідання, відсутність постійного місця роботи і джерела прибутку, на думку прокурора, свідчать про ризик переховуватися від суду.
Крім цього, вважає, що існують ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на наявність кримінального провадження за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини.
Прокурор клопотання підтримав із підстав, наведених у ньому, пояснив, що ОСОБА_5 свідомо переховувався від суду, оголошувався в розшук, був виявлений за місцем проживання в результаті пошукових заходів, ужитих на виконання ухвали суду про обшук житла. Вважає, що ОСОБА_5 , побоюючись реального покарання, й надалі буде переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності впливатиме на свідка - свою матір, а також продовжить злочинну діяльність.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив, пояснив, що обвинувачений у зв'язку із незадовільним станом здоров'я, пов'язаним із травмою на службі, після лікування постійно перебував за місцем проживання у с. Самари-Оріхові. Вважає, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого можливо забезпечити й шляхом застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. За такого запобіжного заходу ОСОБА_5 зможе пройти військово-лікарську комісію.
Обвинувачений погодився із думкою захисника, повідомив, що до суду в цьому провадженні не з'являвся, бо був мобілізований. Згодом після самовільного залишення вйськової частини до суду не прибув, бо боявся затримання й повернення в військову частину, в якій продовжувати служити не може через травмування й наявність на утриманні хворої матері пенсійного віку. Запевнив про виконання обов'язку із явки до суду в разі обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, суд дійшов такого висновку.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
У силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Із матеріалів провадження установлено, що під час розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, згодом - самовільно залишив військову частину, зі слів обвинуваченого, у зв'язку із травмуванням під час несення служби.
У зв'язку із неявкою ОСОБА_5 у судові засідання суд ухвалою від 12.06.25 оголосив розшук останнього, зобов'язав особу, яка здійснить розшук ОСОБА_5 , повідомити його про заплановані судом дати судових засідань. Розшуканий обвинувачений був ознаймолений із вказаними в ухвалі датами судових засідань, однак до суду в ці дні не з'явився.
Суд за повторним клопотанням прокурора ухвалою від 23.09.25 надав дозвіл на затримання ОСОБА_5 , оголосив його розшук. На виконання ухвали суду від 03.02.26 про дозвіл на проведення обшуку з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи працівники поліції затримали ОСОБА_5 17 лютого 2026 року за місцем його проживанння у с. Самари-Оріхові Ковельського району Волинської області.
Таким чином, суд уважає доведеним існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Як видно із доданих стороною захисту та обвинувачення документів, ОСОБА_5 отримав вибухову травми, проходив лікування, потребує лікування, має постійне місце проживання, де тривалий час проживає разом із матір'ю пенсійного віку.
З огляду на те, що в обох випадках ОСОБА_5 був розшуканий за ухвалами суду за місцем проживання на АДРЕСА_1 , беручи до уваги те, що попередньо ОСОБА_5 до суду не з'являвся у зв'язку із мобілізацією, суд переконаний, що ризик переховування від суду буде мінімізований шляхом застосування запобіжного заходу у виді цілодободового домашнього арешту з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Інші ризики, на які покликається прокурор, зокрема вплив на неконкретизованих свідків, продовження злочинної діяльності, з огляду на відсутність судимості чи повідомлення про підозру, є лише припущенням сторони обвинувачення.
Керуючись ст. 176-178, 181-183, 183, 201, 290, 309, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 17 квітня 2026 року включно, заборонивши залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- за першою вимогою прибувати до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно, невідкладно доставити його до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалу передати для виконання до ВП № 2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, зобов'язавши негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, повідомити про це прокурора та суд.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня її проголошення.
Дата проголошення повної ухвали 18 лютого 2026 року о 16 год 30 хв.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1