Справа № 161/26335/25
Провадження № 2/161/1789/26
18 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина.
1.1. Позиція позивача.
22 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - позивач, ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір кредитної лінії №8141439, за умовами якого відповідач отримала у кредит грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,998% на день.
Позивач вказує, що за договором факторингу набув право вимоги за кредитним договором.
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 28 259,00 грн. зокрема: - 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 6 051,50 грн. - сума заборгованості за процентами; - 1 207,50 грн. - сума заборгованості за комісією; - 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
1.2. Щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог.
16 лютого 2026 року засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог.
Пунктом 2 частини другою статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У частині третій статті 279 ЦПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки ця справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні), позивач вправі був подати заяву про зменшення позовних вимог протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Після завершення цього строку, починається розгляд справи по суті і позивач втрачає процесуальну можливість зменшити позовні вимоги.
В даній справі провадження відкрито 13 січня 2026 року, а тому з 13 лютого 2026 року розпочався розгляд справи по суті.
Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог подана лише 16 лютого 2026 року, тобто, з пропуском процесуального строку, передбаченого законом, і без клопотання про поновлення такого строку, на підставі ст.126 ЦПК України, суд ухвалив залишити заяву позивача про зменшення позовних вимог без розгляду.
1.3. Позиція відповідача.
Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги визнала в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 7 000,00 грн та відсотків у розмірі 6 051,50 грн. Решту позовних вимог заперечила посилаючись на незаконність нарахування неустойки та комісії.
2. Мотивувальна частина.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, з таких підстав.
2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 15 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір кредитної лінії №8141439, за умовами якого відповідач отримала у кредит грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,998% на день.
За договором факторингу позивач набув право вимоги за кредитним договором.
Позивач обліковує за відповідачем заборгованість у загальному розмірі 28 259,00 грн. зокрема: - 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 6 051,50 грн. - сума заборгованості за процентами; - 1 207,50 грн. - сума заборгованості за комісією; - 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
2.2. Норми права, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
2.3. Позиція суду.
2.3.1. Щодо стягнення неустойки.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Оскільки неустойка у розмірі 14 000,00 грн була нарахована відповідачеві в період введеного на території України воєнного стану, вона не може бути стягнута з позичальника, тому в цій частині позову необхідно відмовити.
Окрім того, незаконними є будь-які зарахування платежів відповідача в рахунок погашення пені.
2.3.2. Щодо комісії.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У пункті 2.2.8 договору між сторонами була встановлена комісія за надання позики у розмірі 17,25%, що у грошовому виразі становить 1 207,50 грн.
Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком кредитодавця та виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов'язку за кредитним договором, а тому такі дії кредитора не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
А тому пункти укладеного між сторонами договору, які передбачають сплату комісії за надання позики у розмірі 1 207,50 грн, є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.
Тому незаконними є будь-які зарахування платежів від відповідача в рахунок погашення комісії.
2.3.3. Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та процентів за ним слід задовольнити.
2.4. Розподіл судових витрат позивача.
2.4.1 Судовий збір.
Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, належний до стягнення судовий збір становить 1 118,66 грн. (2 422,40 х (13 051,50 / 28 259,00)).
2.4.2. Витрати позивача на професійну правничу допомогу.
У тексті позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Враховуючи надані позивачем докази понесення цих витрат та предмет спору, суд вважає ці витрати співмірними критеріям, які передбачені частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Але, у зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, що становить 2 078,33 грн (4 500,00 х (13 051,50 / 28 259,00)).
2.5. Розподіл судових витрат відповідача.
У тексті позову відповідач просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн.
Враховуючи надані відповідачем докази понесення цих витрат та предмет спору, суд вважає ці витрати співмірними критеріям, які передбачені частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Але, у зв'язку з частковим задоволенням позову, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, що становить 5 112,33 грн (9 500,00 х (15 207,50 / 28 259,00)).
2.6. Щодо взаємозаліку судових витрат сторін.
Частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки суд частково задовольнив позов та стягнув судові витрати з обох сторін, слід провести взаємозалік та остаточно стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 1 915,34 грн (5 112,33 - 1 118,66 - 2 078,33).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість у розмірі 13 051,50 грн (тринадцять тисяч п'ятдесят одна гривня п'ятдесят копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 915,34 грн (одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять гривень тридцять чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, код ЄДРПОУ 44280974.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 18 лютого 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська