Справа № 159/499/26
Провадження № 3/159/476/26
18 лютого 2026 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 25.01.2026 о 17 год 30 хв в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема ображала, виганяла з будинку, чим чинила психологічний тиск, чим завдала психологічної шкоди здоров'ю потерпілої, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Крім цього, ОСОБА_1 25.01.2026 о 17 год 30 хв в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дочки ОСОБА_2 , зокрема ображала, виганяла з будинку, в присутності малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдала психологічної шкоди здоров'ю потерпілих, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Отже, справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, слід розглядати одночасно.
Про розгляд справи 18.02.2026 ОСОБА_1 була повідомлена під особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, через канцелярію суду ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вину визнала, просила суворо не карати.
Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, суд про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, а тому, відповідно до ст. 268 КУпАП, її неявка до суду не перешкоджає розгляду справ по суті.
Європейський Суд з прав людини у п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
На підставі викладеного суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ч. 1, ч. 2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за:
- вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого;
- діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Стаття 173-2 КУпАП має бланкетний характер, тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення в протоколі необхідно зазначити конкретні дії, вчинені особою, спосіб прояву насильства у її діях, а у разі вчинення кількох дій - кожну з них із зазначенням виду насильства та його наслідків для потерпілої особи.
Водночас, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями державної політики у цій сфері, а також заходи щодо захисту прав і законних інтересів потерпілих визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до частин 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2)колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Стаття 1 цього Закону визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками:
-умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
-спричинення шкоди;
-порушення прав і свобод людини;
-значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктами можуть виступати як члени однієї сім'ї згідно з визначенням цього поняття у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», так і інші родичі чи особи, які спільно проживають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права й обов'язки.
Конфлікти та непорозуміння між особами, спричинені майновими чи побутовими питаннями, свідчать про розбіжності в їхніх поглядах на певні життєві аспекти, проте самі по собі не є доказом вчинення домашнього насильства.
Домашнє насильство має низку характерних ознак, серед яких: повторюваність насильницьких епізодів у часі; систематичність таких дій; прагнення кривдника встановити повний контроль і владу над постраждалою особою; вчинення насильства у відносинах між людьми, пов'язаними родинними чи іншими близькими зв'язками; а також взаємозв'язок різних форм насильства - наявність однієї з них часто свідчить про ризик появи інших.
Домашнє насильство, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, орган поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зобов'язаний чітко вказувати, у чому саме виражалося психологічне чи фізичне насильство, яке спричинило шкоду фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого.
Вивчивши адміністративні матеріали, письмові пояснення потерпілої суд дійшов висновку, що обставини за яких було вчинено діяння зазначені у протоколі не були конфліктом чи непорозумінням між особами.
Натомість, такі діяння вчинені особою умисно, що завдали шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, яка є особою, зазначеною у ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначених вище адміністративних правопорушень повністю доводиться доказами, дослідженими під час розгляду справи. Доказів, які б спростовували вказані висновки судді, не надано.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 207873 від 25.01.2026, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 207874 від 25.01.2026, які складені уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, заявою ОСОБА_2 від 25.01.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.01.2026, відеозаписом з місця події та іншими матеріалами.
Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_1 суддя враховує фактичні обставини справи, характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, його майновий стан, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин та обставин, які пом'якшують покарання, вимоги санкції статті за якою останній притягується до відповідальності.
Враховуючи вимог ст. 36 КУпАП, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На думку судді таке стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, відповідно до положення ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Згідно ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Отже, направлення на програму для кривдників не є обов'язковим наслідком притягнення до адміністративної відповідальності, а залежить від оцінки судом конкретних обставин справи.
Як встановив суд, дії ОСОБА_1 полягали у полягали у криках, нецензурній лайці, не супроводжувалися фізичним насильством, погрозами, приниженням, систематичністю чи тривалим психологічним тиском, не призвели до істотної шкоди психічному здоров'ю потерпілого, що підтверджується відсутністю висновків психолога чи медичних документів. Також суд враховує, що ОСОБА_1 усвідомила протиправність своїх дій визнавши вину та шкодує про вчинене. Форма оцінки ризиків щодо ОСОБА_1 працівниками поліції не складалася. Доказів того, що ОСОБА_1 раніше вчиняла домашнє насильство у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн., які стягуються на користь держави.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 36, 221, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
Об'єднати в одне провадження справи №159/499/26 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, №159/500/26 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, присвоївши справі єдиний унікальний номер 159/499/26.
ОСОБА_1 визнати винуватою, у вчиненні адміністративних правопорушень передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, тана підставі ст. 36 КУпАП накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.
Штраф має бути сплачений добровільно протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини другої статті 308 КУпАП, штраф стягується у порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106, призначенняплатежу - Судовий збір в дохід держави (адмінправопорушення).
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.
Суддя Р.Я.Смалюх