Справа № 320/14599/24 Головуючий у І інстанції - Шевченко А.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
17 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Виробничо-комерційна фірма «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення Відповідача від 01 грудня 2021 року:
- № 00874530902 на суму 1 485 326,97 грн щодо порушення пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222, п. 223.1 ст. 223, п. 232.3 ст. 232 Податкового кодексу України;
- № 00875630902 на суму 20 000,00 грн щодо порушення пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України;
- № 00875680902 на суму 1 020,00 грн щодо порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- № 00875730902 на суму 500 000,00 грн щодо порушення ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зокрема вказав, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи, що перевірка, яка проведена відносно Позивача є незаконною, та як наслідок акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Виробничо-комерційна фірма «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі Виробничо-комерційна фірма «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ № 6944-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання», яким на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.14, п.п. 19-1.1.16, п.п. 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1, керуючись, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, розділу ІІ п. 50-2.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, наказано провести фактичну перевірку, зокрема суб'єкта господарювання - Виробничо-комерційну фірму «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального.
На підставі вказаного Наказу податковим органом 22.09.2021 видано Направлення на перевірку № 16979/26-15-09-02 та № 16981/26-15-09-02 (а.с. 84, 85).
За результатом проведеної фактичної перевірки Позивача ГУ ДПС у м. Києві 04.10.2021 складено Акт фактичної перевірки № 74035/Ж5/26-15-09-02/30697215 (а.с. 85-92).
Перевіркою встановлено порушення Позивачем:
- пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України;
- підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;
- підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1 статті 216, пункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункту 223.1 статті 223, пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на обсяг газу скрапленого в розмірі 767 738,00 літрів;
- частини 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
На підставі висновків Акта від 04.10.2021 № 74035/Ж5/26-15-09-02/30697215, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2021 року:
- № 00874530902, відповідно до якого, за порушення пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222, п. 223.1 ст. 223, п. 232.3 ст. 232 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на пальне на загальну суму 1 485 326,97 грн в тому числі на 1 188 261,58 грн за податковими та/або іншими зобов'язаннями та на 297 065,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 00875730902, яким за порушення ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», застосовано штраф у сумі 500 000,00 грн;
- № 00875630902, яким за порушення пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, застосовано штраф у сумі 20 000,00 грн;
- № 00875680902, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, застосовано штраф у сумі 1 020,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки Позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
З огляду на вказане, доводи Позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки та процедурних порушень під час її проведення є безпідставними.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначив, що вони є правомірними та не підлягають скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з'ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об'єктів, які використовуються господарюючим суб'єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.
Таким чином, на відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів. Натомість проведення фактичної перевірки не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків.
Колегія суддів звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 640/2254/19 вже висловлювався про те, що фактична перевірка може проводитися як за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, так і за місцем розташування господарських та інших об'єктів права власності такого платника.
Перевіряючи дотримання Відповідачем процедури проведення фактичної перевірки у даній адміністративній справі, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наказу «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» від 07 вересня 2021 року № 6944-п, направлень на перевірку від 22 вересня 2021 року № 16979/26-15-09-02 та № 16981/26-15-09-02, Акта фактичної перевірки від 04.10.2021 № 74035/Ж5/26-15-09-02/30697215 (а.с. 82-92) фактична перевірка Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Позивача) була проведена за місцем реєстрації суб'єкта господарювання: м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 4.
Таким чином, під час проведення перевірки Відповідачем не було перевірено об'єкти за місцем провадження Позивачем своєї діяльності, оскільки в Акті перевірки зазначено, що пальне Виробничо-комерційна фірма «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Позивач) зберігало за адресами: Кіровоградська обл., м. Гайворон, вул. Марата, 79; Кіровоградська обл., с. Високі Байраки, вул. Знам'янська, 1.
Крім того, під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції Відповідач підтвердив, що виїзду за місцем зберігання пального, вказаного у наявних ліцензіях Позивача: Кіровоградська обл., м. Гайворон, вул. Марата, 79; Кіровоградська обл., с. Високі Байраки, вул. Знам'янська, 1, контролюючим органом здійснено не було.
В контексті викладених обставин та за наведеного правового регулювання місцем проведення фактичної перевірки у даній адміністративній справі мало бути фактичне місцезнаходження ємностей, у яких здійснюється зберігання пального Позивача, оскільки перевірці підлягали їх наявність чи відсутність та здійснення операцій з пальним, яке знаходилось саме у цих ємностях.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактично у цій справі було проведено виїзну документальну позапланову перевірку, щодо якої в ПК України передбачено окремий порядок її ініціювання і проведення.
Встановлення обставин, зокрема, щодо проведення контрольного заходу не лише не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а і не за місцем розташування господарських та інших об'єктів права власності такого платника свідчить про допущення податковим органом під час фактичної перевірки порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Таким чином, Відповідачем не дотримані встановлені правовими нормами умови та порядок проведення фактичної перевірки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Крім того, за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.
Оскільки доказом правомірності оскаржуваних ППР зі сторони контролюючого органу є акт перевірки, складений коли Відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.
Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 320/2460/19 та від 29 липня 2021 року у справі № 320/2460/19, від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 640/25793/21, № 160/14248/21.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу за таких обставин позбавило суд процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки Відповідача про наявність в діях Позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення неправомірними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2021 року № 00874530902, № 00875630902, № 00875680902, № 00875730902 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню саме з підстав недотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки, не надаючи оцінки правомірності/протиправності виявлених під час такої перевірки порушень.
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на тому, що дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин, встановлених в даному судовому рішенні не позбавлений можливості провести перевірку Позивача з дотриманням вимог податкового законодавства та за результатами якої прийняти законні та обґрунтовані рішення.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції Позивачем надано платіжні інструкції від 29.12.2023 № 98,99 про сплату судового збору в загальному розмірі 26 840,00 грн.
Також, на підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції Позивачем надано квитанцію від 11.06.2025 № 0.0.4405694976.1 про сплату судового збору в розмірі 40260,010 грн.
Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у сумі 67 100,00 грн (26 840,00 грн + 40260,010 грн).
Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 грудня 2021 року № 00874530902 на суму 1 485 326,97 грн щодо порушення пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215, п. 216.1 ст. 216, пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222, п. 223.1 ст. 223, п. 232.3 ст. 232 Податкового кодексу України.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 грудня 2021 року № 00875630902 на суму 20 000,00 грн щодо порушення пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 грудня 2021 року № 00875680902 на суму 1 020,00 грн щодо порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 грудня 2021 року № 00875730902 на суму 500 000,00 грн щодо порушення ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 4, код ЄДРПОУ 30697215) витрати зі сплати судового збору в розмірі 67100 (шістдесят сім тисяч сто) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 17.02.2026 року.