Справа № 750/13090/25 Суддя (судді) першої інстанції: Маринченко О.А.
17 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Гомоляко Дениса Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5697355 від 11 вересня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ? КУпАП), а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5697355 від 11 вересня 2025 року, винесену інспектором Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Гомоляко Денисом Володимировичем за частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту оголошення оскаржуваної постанови позивачу на місці вчинення правопорушення, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення, оскільки ва відеозаписах, які додані до постанови зафіксовано оголошення спірної постанови.
Також апелянт зазначає, що положення КУпАП не зобов'язує поліцейського наводити повний перелік стандартів та цитувати пункти нормативних актів у постанові, тому суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що поліцейський у постанові не вказав нормативно-правовий акт, який визначає вимоги до номерних знаків. При цьому, суд першої інстанції безпідставно застосував ДСТУ 3650:2019, зазначивши, що саме цей акт не було враховано поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже поліцейський посилався на факт невідповідності номерного знаку стандартним розмірам, передбаченим чинними вимогами наказу МВС № 166 від 02.03.2021.
Крім того, суд першої інстанції неправильно встановив, що позивач не рухався на транспортному засобі, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду фактом керування автомобілем є перебування особи за кермом транспортного засобу з увімкненим двигуном або здатністю розпочати рух.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора Відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Гомоляко Дениса Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач зазначає, що наказ МВС № 166 від 02.03.2021 «Про деякі питання номерних знаків транспортних засобів» (далі - Наказ МВС № 166), на який, посилається апелянт не є «стандартом», тому не може бути предметом судового розгляду. При цьому, поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на такий нормативно-правовий акт не посилався.
Також позивач вказує, що твердження апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно зазначив, що позивачу не оголошувалась спірна постанова, є безпідставним, оскільки таких висновків суду оскаржуване рішення від 14.11.2025 не містить.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2025 року інспектором (смт. Козелець) Відділу поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Гомоляко Денисом Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5697355, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 11 вересня 2025 року о 12 год. 23 хв. у селищі Козелець по вул. Франка, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Bolt EV, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого номерний знак не відповідає вимогам стандартів, чим порушив пункт 2.9. в) Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем не конкретизовано, вимогам яких саме стандартів (з вказівкою на назву нормативного документа, його номер, пункт, який передбачає певний стандарт) не відповідав номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач. Отже, в оскаржуваній постанові нечітко викладено суть адміністративного правопорушення, що унеможливлює встановлення в діях позивача наявності такого елементу складу адміністративного правопорушення як об'єктивна сторона.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що після прийняття оскаржуваної постанови відповідач повідомив позивачу, що останнім порушено вимоги ДСТУ 3650:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови», однак з 01 грудня 2021 року чинність вказаних національних стандартів скасовано наказом Державного підприємства «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16 листопада 2021 року № 435.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, правил користування засобами транспорту, в тому числі, за ч.1 ст.121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Нормами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Як зазначалося, підставою для винесення оскаржуваної постанови відповідно до ст. 121-3 КУпАП стало те, що 11 вересня 2025 року о 12 год. 23 хв. у селищі Козелець по вул. Франка, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Bolt EV, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого номерний знак не відповідає вимогам стандартів, чим порушив пункт 2.9. в) Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.
Відповідно до частини першої статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які, зокрема, визначають вимоги до номерних знаків транспортних засобів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166 затверджено Вимоги до номерних знаків транспортних засобів, (далі - Вимоги до номерних знаків транспортних засобів), які встановлюють типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту та загальні технічні вимоги, вимоги до пакування, транспортування та зберігання, методи контролювання, правила приймання та застосування номерних знаків автомобілів, автобусів, мопедів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, квадроциклів, трициклів та інших прирівняних до них транспортних засобів, самохідних машин, причепів та напівпричепів, великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, а також номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників (далі - знаки).
Пунктами 1, 3 розділу VII Вимог до номерних знаків транспортних засобів визначено, що контроль параметрів та розмірів знаків здійснюється відповідно до цих Вимог. Контроль за формою знаків та їх розмірами здійснюється шляхом огляду та контролю їх розміру зовні металевою рулеткою згідно з ДСТУ 4179-2003 «Рулетки вимірювальні металеві. Технічні умови (ГОСТ 7502-98, MOD)», штангенциркулем згідно з ДСТУ EN ISO 13385-1:2018 (EN ISO 13385-1:2011, IDT; ISO 13385-1:2011, IDT) «Технічні вимоги до геометричних параметрів продукції (GPS). Прилади для лінійних та кутових вимірювань. Частина 1. Штангенциркулі. Проектні та метрологічні характеристики» та штангенглибиноміром згідно з документацією виробника. Габаритні розміри знаків мають відповідати розмірам, наведеним у додатку 2 до цих Вимог.
Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у ній зазначаються, зокрема: у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка винесла постанову» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи органу поліції, яка винесла постанову, та орган поліції (повністю, без скорочень); у графі «установив» - число, місяць, рік, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а також обставини і суть правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи; у графі «ураховуючи, що гр-нин(ка)» - прізвище та ініціали правопорушника; у графі «постановив» - уповноважена посадова особа органу поліції з урахуванням та зазначенням обставин, що пом'якшують (стаття 34 КУпАП) чи обтяжують (стаття 35 КУпАП) відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначає прийняте у справі рішення.
Так, відповідачем в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом, у якого номерний знак не відповідає вимогам стандартів, чим порушив пункт 2.9. в) Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не конкретизовано, вимогам яких саме стандартів (з вказівкою на назву нормативного документа, його номер, пункт, який передбачає певний стандарт) не відповідав номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач.
Оскільки диспозиція частини першої статті 121-3 КУпАП має бланкетний характер, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови зобов'язаний був зазначити в ній нормативно-правовий акт, в якому закріплені вимоги до номерних знаків транспортних засобів, та, які саме вимоги до номерних знаків транспортних засобів були порушені позивачем.
Отже, в оскаржуваній постанові нечітко викладено суть адміністративного правопорушення, що унеможливлює встановлення в діях позивача наявності такого елементу складу адміністративного правопорушення як об'єктивна сторона.
З відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що після винесення оскаржуваної постанови відповідач повідомив позивачу, що останнім порушено вимоги ДСТУ 3650:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови».
Однак, з 01 грудня 2021 року чинність вказаних національних стандартів скасовано наказом Державного підприємства «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16 листопада 2021 року № 435.
Оцінивши наявні в справі докази та доводи сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а тому знаходить підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Правовими положеннями адміністративного судочинства встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи, що апелянтом як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність дій поліцейського та, зважаючи на те, що апелянтом не доведено, яких вимог стандартів порушено позивачем під час керування транспортним засобом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на ДСТУ 3650:2019, оскільки поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановив факт невідповідності номерного знаку стандартним розмірам, передбаченим чинними вимогами наказу МВС № 166 від 02.03.2021, спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (відеофайл № 20250911122158_000017.MP4), з якого вбачається, що поліцейський посилається саме на невідповідність номерного знаку вимогам ДСТУ 3650:2019.
Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна