Справа № 734/5083/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/170/26
Категорія - ч.1ст. 130КУпАП
11 лютого 2026 року місто Чернігів
у складі: головуючого-судді Салая Г.А.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Каплі А.С.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Місцевим судом зазначено, що 12 листопада 2025 року о 23 годині 25 хвилин в с. Кіпті, дорога М-01 97 км (Чернігівського району Чернігівської області) ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер або в лікарні у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суддя місцевого суду не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Зазначає, що його було зупинено без причини. Згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер спочатку він не надав, бо не довіряє приладу. Потім згоду або не згоду на огляд у лікарні він не висловлював, що було розцінено поліцейським як відмова, хоча згодом вже після того, як були оформлені адміністративні матеріали він погодився пройти огляд, проте працівник поліції на його заяву не відреагував.
Також вказує, що його не було відсторонено від керування транспортного засобу, оскільки після складання матеріалів поліцейський повідомив, що він може продовжувати рух.
Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Каплю А.С., які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки залишились обставини, які істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 511376 від 12 листопада 2025 року, ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер або в лікарні у лікаря-нарколога відмовився. Про відповідальність попереджений.(а.с.9,10).
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що поліцейським був зупинений автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Водій пояснив, що він є військовослужбовцем та повертається зі служби. У ході спілкування працівниками поліції були озвучені ознаки сп'яніння, зокрема поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер або в лікарні у лікаря-нарколога на що водій спочатку відмовився, потім утримався від відповіді. Проте після попередження про наслідки відмови від проходження такого огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки алкогольні напої не вживає вже багато років, на що поліцейський відповів, що адміністративні матеріали вже складені та його відмова зафіксована. Далі поліцейським було роз'яснено водію, що його відсторонено від керування транспортним засобом та запропоновано знайти тверезого водія.
Отже з переглянутого відео не вбачається беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин, попри те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за відмову, що є самостійним складом правопорушення, однак у контексті встановлених апеляційним судом обставин, відсутність беззаперечної відмови від проходження огляду та стан сп'яніння, яка підтверджена відеозаписом, можуть бути доказом у відповідності до ст. 251 КУпАП.
Таким чином, слід зробити висновок, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження порушення п. 2.5 ПДР України ОСОБА_1 .
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за стандартом поза розумним сумнівом.
Крім того, апелянтом у судовому засіданні апеляційного суду було надано довідку МОУ ВЧ НОМЕР_2 №7/5138 від 03.02.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 та 12.11.2025 року знаходився у службовому відрядженні поза межами військової частини.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:
1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
3) виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчиненні військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов'язків військової служби.
Також акцентуємо, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів.
Згідно із частиною дев'ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановлювати факт виконання обов'язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ.
З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп'яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб'єктом).
Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб'єкта - військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп'яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп'яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп'яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження по справі.
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай