17 лютого 2026 року м.Суми
Справа №592/16225/24
Номер провадження 22-ц/816/83/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності :
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Яни Сергіївни,
представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Рижова Сергія Євгеновича ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року у складі судді Онайка Р.А., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення складено 27 січня 2025 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про повернення безпідставно набутого майна (коштів),
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути: з Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 817 902 грн 50 коп., сплачені на користь Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) за придбання лоту № 498216 згідно протоколу проведення електронних торгів №559416 від 10 листопада 2021 року; з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 43 047 грн 50 коп. сплачені в якості додаткової винагороди організатора та стягнути з відповідачів понесені судові витрати у тому числі на правову допомогу,
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10 листопада 2021 року позивач взяв участь в електронних торгах, які проводились Державним підприємством «СЕТАМ» за реєстраційним номером лоту 498216 щодо продажу шестикімнатної квартири загальною площею 137,58 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира реалізовувалась Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) по виконавчому провадженню № 49018905, на реалізацію було передано арештоване майно: шестикімнатна квартира загальною площею 137,58 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ВЕХ/897358, посвіченого 13 вересня 2007року за №3029, нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В.
За наслідками проведення електронних торгів позивач визнаний переможцем та йому видано протокол № 559416 проведення електронних торгів. За виграний лот позивач сплатив 860 950 грн 00 коп., з яких 43 047 грн 50 коп. гарантійного внеску.
За реалізоване майно 22 листопада 2021 року на депозитний рахунок Зарічному ВДВС у м. Суми ПСМУ МЮ (м. Суми) позивачем перераховано кошти в розмірі 817 902 грн 50 коп.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі №591/385/22 визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 10 листопада 2021 року з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач сплатив гарантійний внесок на користь організатора торгів ДП «Сетам» у сумі 43047 грн 50 коп.
Таким чином, електроні торги визнано недійсними 04 вересня 2024 року, а тому з цього часу виник обов'язок у державної виконавчої служби повернути йому грошові кошти у розмірі 860950 грн 00 коп., сплачені ним згідно протоколу № 559416 від 10 листопада 2021 року за шестикімнатну квартиру загальною площею 137,58 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а у організатора електронних торгів - державного підприємства «СЕТАМ» виник обов'язок повернути йому грошові кошти у сумі 43047 грн 50 коп. як гарантійний внесок. У зв'язку з вище викладеним позивач, просить задовольнити позов.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Зарічного відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 817 902 грн 50 коп., сплачені на користь Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) за придбання лоту №498216 згідно протоколу проведення електронних торгів №559416 від 10листопада 2021 року.
Стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 43 047 грн 50 коп., сплачені в якості додаткової винагороди організатора.
Стягнуто з Зарічного відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 8 179 грн 03 коп. судових витрат.
Стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 430 грн 47 коп. судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, Зарічний відділ Державної виконавчої служби в м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що набувачами (володільцями) перерахованих позивачем коштів на погашення боргу у виконавчому провадженні №49018905 на суму 762 421 грн 22 коп. є стягувач та боржник, та відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особами які набули майно або зберегли його в себе за рахунок іншої особи, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. Відтак, вважає, що ці кошти не підлягають стягненню з відділу ДВС.
Вказує на те, що набувачем коштів, спрямованих на погашення виконавчого збору та витрат на виконавчого провадження є Державний бюджет України, тому помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом постанові від 08 вересня 2021 року у справі №206/2212/18.
Зазначає про незалучення до розгляду справи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
На переконання заявника апеляційної скарги, відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням витрат виконавчого провадження, оскільки такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні вказаної норми, а є витратами виконавчого провадження.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Фідірко Я.С. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить відхилити як такі, що не відповідають обставинам справи, нормам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду. Просить стягнути також із заявника апеляційної скарги понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 43047 грн 50 коп., сплачених в якості додаткової винагороди організатора, сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Рижов С.Є. подав письмові пояснення, я яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника третьої особи, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріли справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 10 листопада 2021 року відбулися електронні торги по реалізації шестикімнатної квартири загальною площею 137,58 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за номером лоту №498216, яка раніше належала третій особі ОСОБА_2 . Електронні торги були організовані за заявкою Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та проведені ДП «Сетам». За наслідками проведення електронних торгів було складено протокол №559416, переможцем торгів за лотом №498216 визнано позивача, ОСОБА_1 (а.с. 8), який запропонував за лот найвищу суму, а саме: 817902 грн 50 коп. (копія платіжного доручення №6702546962 від 22 листопада 2021 року наявна в матеріалах справи) (а.с.15).
Для забезпечення участі в електронних торгах, позивачем, з карткового рахунку було перераховано гарантійний внесок в розмірі 43047 грн 50 коп., що вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 12 листопада 2021 року по 12 листопада 2021 року та системного повідомлення про отримання коштів ДП «СЕТАМ» (а.с.90, 91-92).
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 21 вересня 2023 року позов ОСОБА_4 про визнання електронних торгів недійсними, задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 10 листопада 2021 року з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним протокол №559416 проведення електронних торгів та визнано недійсним акт про проведення електронних торгів, в іншій частині позову відмовлено (а.с. 9-10).
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 березня 2024 року рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 вересня 2023 року скасовано та ухвалене нове рішення, згідно якого відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 (а.с.11-12).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі №591/385/22 визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 10 листопада 2021 року з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при реалізації квартири на електронних торгах Зарічний відділ ДВС у м.Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виступав від свого імені як продавець і за рішенням суду такі електронні торги визнані недійсними, тому сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на його користь саме з виконавчої служби (в межах заявлених нею вимог до вказаного відповідача). З огляду на викладене, оскільки за встановленими в цій справі обставинами державна виконавча служба виступала від свого імені як продавець, то саме на неї покладається обов'язок повернути позивачу оплачену загальну вартість придбаного на прилюдних торгах майна в сумі 817902 грн 50 коп., незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені, а також з організатора електронних торгів - Державного підприємства «СЕТАМ» виник обов'язок повернути йому грошові кошти у сумі 43047 грн 50 коп. які є гарантійним внеском.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Європейський суд з прав людини у справі « МПП «Фортеця» проти України» вказав, що підприємство-заявник звернулося з позовом до місцевого відділу Державної виконавчої служби України про повернення сплаченої за автокран суми та посилалося, зокрема, на статті 661 та 1212 ЦК України. Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій. Він зазначив, що підприємство-заявник помилково послалося на статті 661 та 1212 ЦК України, стверджуючи про невиконання Державною виконавчою службою України своїх договірних зобов'язань, тоді як завдана шкода була пов'язана з позадоговірними зобов'язаннями. Неповернення Державною виконавчою службою України коштів за автокран, сплачених підприємством-заявником на прилюдних торгах, після визнання останніх недійсними становить втручання, яке слід розглядати у контексті загального правила, наведеного в першому реченні першого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (CASE OF FORTETSYA, MPP v. UKRAINE, № 68946/10, § 9, 40, ЄСПЛ, від 11 червня 2020 року).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України)
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).
Системне тлумачення змісту абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17 (провадження № 61-29467св18)).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18)).
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19) вказано, що: «суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно».
В постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20) зазначено, що: «у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Правила статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. […]
Встановивши, що при реалізації квартири на електронних торгах Перший відділ ДВС міста Луцьк виступав від свого імені як продавець і за рішенням суду такі електронні торги визнані недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на її користь саме з виконавчої служби (в межах заявлених нею вимог до вказаного відповідача). […] З огляду на викладене, оскільки за встановленими в цій справі обставинами державна виконавча служба виступала від свого імені як продавець, то саме на неї покладається обов'язок повернути позивачу оплачену загальну вартість придбаного на прилюдних торгах майна в сумі 184 350 грн, незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені».
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21), вказано, що: «у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) вказано, що «Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов'язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов'язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним».
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Обов'язок з повернення коштів на підставі оспорюваного правочину виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 (провадження № 61-14496св19)).
У справі, що переглядається установлено, що продавцем спірного майна на торгах був орган державної виконавчої служби - Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за рішенням суду визнано недійсними результати проведення електронних торгів, суд першої інстанції, з урахуванням висновків касаційного суду в подібних відносинах, зробив обґрунтований висновок про те, що обов'язок повернути кошти за встановлених у справі обставин покладається саме на ДВС.
Відхиляючи доводи відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 не були сторонами правочину, який визнано недійсним. Перерахування, після реалізації належної боржнику ОСОБА_2 квартири, кошти були перераховані стягувачу у виконавчому провадженні, до державного бюджету та боржнику, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, а тому саме з виконавчої служби на користь позивача підлягали стягненню грошові кошти, сплачені ним за придбане майно.
Твердження заявника апеляційної скарги щодо не залучення до участі в справі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не заслуговує на увагу, адже як уже зазначалося, належним відповідачем в даній судовій справі є саме Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Посилання заявника на не урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/2212/18, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи № 592/16225/24, які не дають підстав для висновку про неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник позивача у суді апеляційної інстанції заявила клопотання про стягнення з відповідача Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 10000 гривень, що підтверджується укладеним між нею та позивачем договором про надання правничої допомоги в цивільній справі від 10 вересня 2024 року та копією платіжної інструкції № 27568815 від 18.12.2025 .
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, незначний ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Стягнути з Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 18 лютого 2026 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
А. П. Сидоренко