17 лютого 2026 року м.Суми
Справа №581/827/24
Номер провадження 22-ц/816/71/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Воронцовим Віктором Геннадійовичем,
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 січня 2025 року у складі судді Сізова Д.В., ухваленого в сел. Липова Долина Сумської області, повне судове рішення виготовлено 22 січня 2025 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Синівської сільської ради, Липоводолинської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельні частки,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: встановити факт прийняття спадщини двоюрідною бабою позивача ОСОБА_2 , після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті її матері ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати право ОСОБА_1 на спадкування майна після смерті його двоюрідної баби ОСОБА_2 ;
визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на три земельні частки (пай): розміром 4,23 умовних кадастрових гектари, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії СМ № 0168478, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 711 від 03 лютого 1997 року; розміром 4,23 умовних кадастрових гектари, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії СМ № 0168486, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 790 від 03 лютого 1997 року; розміром 4,23 умовних кадастрових гектари, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії СМ № 0168484, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 775 від 03 лютого 1997 року.
Свої вимоги мотивував тим, що його прабаба по материній лінії - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), її дочка і двоюрідна баба позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), чоловік двоюрідної баби позивача - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) за життя отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Наприкінці свого життя вказані особи, а також баба позивача - ОСОБА_5 , проживали разом в одному будинку у с. Коломійцева Долина Роменського (на той час Липоводолинського) району Сумської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Спадщину після чоловіка та матері прийняла ОСОБА_2 , оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла рідна сестра ОСОБА_2 (баба позивача) - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 . Спадкові справи після смерті вказаних родичів позивача не відкривалися.
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла мати позивача (донька ОСОБА_5 та рідна племінниця ОСОБА_2 ) - ОСОБА_6 . Спадщину після неї позивач прийняв, оскільки на час смерті матері був зареєстрований та разом проживав з нею. 19 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Г.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, заведена спадкова справа за № 296/02-14.
Вказує, що оскільки факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та його двоюрідною бабою ОСОБА_2 був встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року, тому вважає, що саме з моменту набранням цим рішенням законної сили виникли підстави для спадкування ОСОБА_1 майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а також майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У жовтні 2023 року, після набрання рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року законної сили, ОСОБА_1 звернувся до Липоводолинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідної баби ОСОБА_2 , однак нотаріус у письмовій відповіді вказав, що позивач не є спадкоємцем після смерті двоюрідної баби ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 та після смерті ОСОБА_4 .
Вказує, що спадкоємцем ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 , оскільки потенційні спадкоємці, які могли прийняти спадщину померли або до її смерті (чоловік ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , рідна сестра ОСОБА_5 ), або після (племінниця ОСОБА_6 ), а тому позивач має право на спадкування майна, яке належало особисто ОСОБА_2 та яке вона фактично успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , за правом представлення, як онук ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 .
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Синівської сільської ради, Липоводолинської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельні частки.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Вороцова В.Г., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги зміст акту про смерть №2 від 08 лютого 1999 року, з якого слідує, що лікарське свідоцтво про смерть НОМЕР_1 було видано ОСОБА_1 . Також йому було видано довідки для отримання допомоги №2 від 08 лютого 1999 року. Вказаним, на думку заявника апеляційної скарги, підтверджує повідомлені позивачем обставини, зокрема те, що він разом з матір'ю організував поминки ОСОБА_2 , вирішили фінансові питання, пов'язані з майном, привели до ладу незначне господарство, тим самим фактично вступили в управління майном, яке належить після смерті ОСОБА_2 .
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції було задоволено заявлене клопотання про допит як свідка позивача, яке було задоволено, але його допит, з приведенням його до присяги свідка, не було здійснено, чим протиправно позбавлено його права на надання суду засобів доказування.
В установлений апеляційним судом строк відповідачами відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мала двох доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8, 31).
ОСОБА_5 мала дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 8).
09 вересня 1950 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_3 , узявши прізвище чоловіка ОСОБА_9 (а.с.71).
ОСОБА_6 мала сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який є позивачем у справі (а.с. 158).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що вбачається із довідки Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 06 березня 2024 року (а.с. 26).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що вбачається із довідки Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 06 березня 2024 року (а.с. 27).
03 лютого 1997 року на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виготовлено два окремі сертифікати на право на земельну частку (пай), кожен розміром 4,23 умовних кадастрових гектари (а.с. 18).
03 лютого 1997 року на ім'я ОСОБА_2 виготовлено та видано сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 4,23 умовних кадастрових гектари ( а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 (а.с. 20).
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 (а.с.70).
Згідно із копією погосподарської книги № 5 Подільківської сільської ради народних депутатів за 1983-1985 рр. у вказаний період в одному господарстві, яке належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, у с. Коломійцева Долина проживали ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 , а також ОСОБА_10 (а.с.28-30).
На день своєї смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали у с. Коломійцева Долина Липоводолинского району Сумської області, що вбачається із відповідей Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 06 березня 2024 року (а.с. 26-27).
Із відповіді Липоводолинської державної нотаріальної контори від 20 листопада 2024 року вбачається, що спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 та після смерті ОСОБА_4 не заводилися (а.с. 68).
Із адресованих ОСОБА_1 повідомлень державного нотаріуса Липоводолинської державної нотаріальної контори Сумської області від 14 листопада 2023 року вбачається, що відповідно до ст. 529-530 ЦК УРСР (1963 року) він не є спадкоємцем прабаби ОСОБА_4 , двоюрідної баби ОСОБА_2 та чоловіка двоюрідної баби ОСОБА_3 (а.с. 12-13).
ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Одеса померла мати позивача ОСОБА_6 (а.с. 155). На час смерті вона проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстрованими за вказаною адресою були її чоловік ОСОБА_11 та син ОСОБА_1 (а.с. 161).
19 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Г.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , заведено спадкову справу № 37/2024 (а.с. 152).
З пояснень позивача, даних ним в суді апеляційної інстанції в якості свідка вбачається, що його двоюрідна баба ОСОБА_2 проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 , а після їх смерті у 1994 році почала проживати разом із своєю сестрою, а його рідною бабою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 . Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_14 він разом із своєю матір'ю ОСОБА_6 , яка є рідною племінницею померлої, розпорядився майном померлої, продали дрова , вугілля, деякі речі, а тому вважає, що його матір прийняла спадщину після своєї тітки, а після смерті матері він прийняв усе майно , яке належало останній на час її смерті , а отже і земельні ділянки які належали померлим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , який є двоюрідним онуком померлої ОСОБА_2 по материній лінії, ні до першої, ні до другої черг спадкоємців за законом не відноситься. ОСОБА_1 , як двоюрідний онук ОСОБА_2 (рідної тітки матері) не набув статусу її спадкоємця і за правом представлення на підставі ст. 529 ЦК УРСР, оскільки її положеннями визначено можливість спадкування за правом представлення лише рідними онуками спадкодавців, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Тлумачення статті 5 та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності, абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.
У пункті 1 постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України 2003 року.
За змістом ст. 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спір виник з приводу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнім днем прийняття спадщини після її смерті є ІНФОРМАЦІЯ_15 , а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.
Статтями 529 та 530 ЦК України визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 доводився померлій ОСОБА_2 двоюрідним онуком, а тому як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, він не входить до визначеного статтями 529-531 ЦК Української РСР кола спадкоємців за законом.
Також не відноситься до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 і мати позивача - ОСОБА_6 , яка доводилася померлій племінницею.
Доводи заявника апеляційної скарги і його пояснення дані ним в суді апеляційної інстанції в якості свідка про те, що вступ в управління майном спадкоємця позивачем та його матір'ю підтверджується копією актового запису про смерть ОСОБА_2 та його поясненнями про те, що він разом із своєї матір'ю прийняли спадщину після її тітки, оскільки розпорядились належним померлій майном, не впливають на правильність рішення суду, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не відноситься до спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 .
Отже, з огляду на те, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Воронцовим Віктором Геннадійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 18 лютого 2026 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
М. В. Щербаченко