16.02.26
22-ц/812/136/26
Провадження № 22-ц/812/136/26
Іменем України
16 лютого 2026 року м. Миколаїв
справа № 490/1661/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Крамаренко Т.В.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 20 травня 2025 року під головуванням судді Чулупа О.С., повне судове рішення складено цього ж дня,
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 13 червня 2024 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №АВН0СТ155101313421, за яким остання отримала кредит у розмірі 20 000 грн. строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85% на рік.
Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов'язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом, що станом на 26 лютого 2025 року складає 32138 грн 50 коп., з яких 20000грн 00 коп. - заборгованість за кредитом, 11367 грн 74 коп. - заборгованість за процентами, 770 грн 76 коп. - заборгованість за пенею.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 13 червня 2024 року в сумі 31367 грн 74 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 20000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 11367 грн 74 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2364 грн 26 коп.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 770 грн 76 коп., суд першої інстанції вважав, що зобов'язання відповідача щодо сплати пені підлягає списанню позивачем (позикодавцем) в зв'язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
В апеляційній скарзі АТ «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Цивільний кодекс України є не спеціальною нормою, а загальною нормою законодавства, а тому не підлягає застосуванню. Спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування», пунктом 6 Розділу ІV Прикінцевих і перехідних положень якого встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
На думку апелянта з огляду на дату набрання чинності такої редакції пункту 6 Розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, а з 24 січня 2024 року заборона на нарахування неустойки відсутня, а тому в частині вимог про стягнення з відповідача пені позов банку є обґрунтованим.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» з метою укладання кредитного договору, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», за змістом якої вона погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг.
13 червня 2024 року ОСОБА_1 уклала з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір "Швидка готівка" №АВН0СТ155101313421, відповідно до якого отримала строковий кредит у розмірі 20 000 грн на придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг зі строком кредитування на 36 місяців: з 13 червня 2024 року по 13 червня 2027 року (пункт 5). Згідно з п. 6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85 % річних. Відповідно до пункту 12 кредитного договору Заяви у випадку порушення клієнтом зобов'язань із порушенням заборгованості клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту за кожен день прострочення, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Підписавши заяву про надання послуги "Швидка готівка" № №АВН0СТ155101313421 від 13.06.2024 р., відповідач погодилася, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку www.a-bank.com.ua, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.
Заява про надання послуги "Швидка готівка", таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту "Швидка готівка" підписані ОСОБА_1 електронним підписом.
Відповідно до меморіального ордеру № TR.37346244.36303.5419 від 13.06.2024р. позивач видав відповідачу кредит на суму 20 000 грн згідно договору № №АВН0СТ155101313421 від 13.06.2024 р. (а.с. 21). Отже АТ «АКЦЕНТ-БАНК» належним чином виконало свої обов'язки за кредитним договором.
Відповідно до виписки по укладеному сторонами кредитному договору ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості.(а.с. 22).
Згідно наданого Банком до суду першої інстанції розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26 лютого 2025 року складає 31367 грн 74 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 20000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 11367 грн 74 коп., 770 грн 76 коп. - заборгованість за пенею. (а.с. 20).
Оскільки рішення суду першої інстанції АТ «АКЦЕНТ-БАНК» оскаржує тільки в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 770 грн 76 коп., то апеляційний суд згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.
Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність обставинам справи і вимогам закону оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, то слід зазначити наступне.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статей 1048, 1049 ЦК встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
У ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача такої заборгованості за кредитним договором.
Водночас, суд правомірно керувався тим, що вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» у частині стягнення з відповідача 770 грн 76 коп. пені не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки пеня за кредитним договором нарахована у період дії в Україні воєнного стану, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції, не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами у період воєнного стану.
Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не дають підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374,375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Крамаренко
Т.В. Серебрякова
Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року