Справа № 320/15119/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
17 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення-
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» з позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2 від 21.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, ідентифікаційний код 40314889) зареєстроване в якості юридичної особи 02.03.2016, номер запису 1 55661020000057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 03.06.2020 між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Барбатекстіль» був укладений контракт №KPI/786/0306/2020 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 та 10 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах CIF м. Одеса, Україна.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.
Оплата вартості партії товару здійснюється банківським переказом на рахунок продавця протягом 90 днів із моменту надходження товару від продавця позивачу.
Базові умови поставки - CIF м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Строк дії контракту припиняється зі спливом 3 (трьох) років із моменту підписання контракту. При цьому контракт продовжує свою дії навіть після припинення строку його дії щодо невиконаних зобов'язань сторін за цим контрактом.
Сторони можуть пролонгувати цей контракт шляхом підписання додаткової угоди.
17 жовтня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до контракту, якою, зокрема, доповнено пункт 2 контракту новим абзацом, відповідно до якого сторони домовилися, що за домовленістю сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передплати.
Додатковою угодою №3 від 30.12.2020 продовжено строк дії контракту до 31.12.2022.
Додатковою угодою б/н від 23.03.2021 змінено юридичну адресу позивача.
06 вересня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду б/н, відповідно до якої сторони домовились, що ціна товару, який постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Вартість страхування товару на час транспортування включена до ціни товару.
Додатковою угодою №5 від 02.12.2022 сторони домовилися, що ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса, Україна. Базові умовами поставки - СРТ м. Київ, України (Інкотермс 2010).
Додатковою угодою №3 від 27.12.2022 продовжено строк дії контракту до 31.12.2024 та погоджено, що за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія.
Загальна вартість товару, придбаного позивачем згідно з інвойсом №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, (далі - товар) склала 109236,78 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
21 березня 2023 року позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, митна вартість якого склала 109236,78 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: пакувальний лист продавця на товар б/н від 23.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023; коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023; автотранспортна накладна №10505 від 16.03.2023; сертифікат про походження товару №CO/FCCI A 040830 від 23.01.2023; прайс-лист продавця б/н від 23.01.2023; додаткові угоди №1 від 16.10.2020, №2 від 17.10.2021, №3 від 30.122020, №3 від 27.12.2022, №5 від 02.12.2022, б/н від 23.03.2021, б/н від 06.092021; контракт; договір про надання послуг митного брокера; інші некласифіковані документи ( доручення, сертифікат, ТУ; судові рішення №420/13552/20 від 20.04.2021 та від 17.05.2021.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7від 21.03.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023, встановлено, що надані позивачем відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; замовлення відповідно до контракту; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).
На вказаний запит 21.03.2023 позивачем були надані додаткові документи та інформація, викладена у формі пояснень, разом із супровідним листом №2103/23-02 (далі - лист).
21 березня 2023 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7від 21.03.2023 скоригував із 109236,78 доларів США до рівня 145758,23 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач зазначив, що згідно графи 20 митної декларації та інвойса від 23.01.2023 №EXP/FDW/2196/2023 поставка товарів здійснюється за умовами СРТ-Одесса. Відповідно до Інкотермс-2010 міжнародний торговий термін (умова) «CPT» фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Контрактом не передбачено включення до вартості товару такої складової як «навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України». Зазначено лише про включення до ціни товару вартості страхування (доповнення до Контракту від 06.09.2021 б/н). У наданому інвойсі від 23.01.2023 №EXP/EDW/2196/2023 також не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів. А отже, неможливо відокремити вартість самого товару. Таким чином відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості. За наданими документами не можливо встановити чи наявні додаткові витрати під час транспортування товарів за межами митної території України, зокрема витрати на навантаження, розвантажувальні роботи та інші.
Також зазначено, що згідно з доповненням до Контракту від 17.10.2020 № 2 по домовленості сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передплати: пунктом 2 доповнення до Контракту від 27.12.2022 № 3 по домовленості сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту доставки товару в порт Констанція, Румунія. Відповідно до коносаменту (поданого без відміток митних органів) від 23.01.2023 інформація щодо дати прибуття товару в порт Констанція, Румунія відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутня.
Зазначені в 44 граф. Митної декларації судові рішення стосуються справи, яку неможливо ідентифікувати з заявленими у митній декларації відомостями.
Наданий прайс-лист виробника від 23.01.2023 б/н містить цінову інформацію згідно переліку товарів відповідно до інвойса. Відповідно до контракту ціни визначені на умовах поставки СРТ - таким чином прайс-лист являється адресним, тобто є пропозицією тільки на дану поставку для певного покупця. Разом з тим, у відповідності до положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за яку, під час та в мiсці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному колі торгівлі за умов повної конкуренції. Наданий прайс-лист не відображає продажу товару при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, отже він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. Також, прайс-лист не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження, що зазвичай пропонуються навіть у мережі Інтернет. Отже, він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.
Сертифікат про походження товарів № СО FCCI А 040830, містить інформацію про вартість товару та посилання на рахунок від 20.10.2022 № FWM/BT/04-22, який до митного оформлення не було надано.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
За результатом опрацювання запиту митниці декларант надав наступні документи: роздруківку з веб сайту Нaрag-Lloyd Aktiengesellschaft ; рахунок від 20.10.2022 №FWM/BT/04-22. Роздруківку з веб сайту Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft прийнято до уваги, але вона не підтверджує витрати по транспортуванню, а показує тільки маршрут контейнера. Рахунок від 20.10.2022 № FWM/BT/04-22 прийнято до уваги.
Однак, декларантом не надано: виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МКУ каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Декларантом надіслано лист від 21.03.2023 №2103/23-02. щодо неподання інших додаткових документів.
Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто декларантом не вжито заходів встановлених пунктом 2 частини другої статті 52 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.
У зв'язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультацій відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, за результатами чого встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформацію також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що е необхідною умовою для використання таких методів. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 - митні декларації від 31.01.2023 №UA500020/2023/001407, від 28.02.2023 №UA500080/2023/000989 (вартість згідно джерела інформації - 5,86 дол. США/кг).
Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, застосовано «резервний» метод відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000276.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380603911U0 від 21.03.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 3994636,11 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм встановлення митної вартості товарів, які імпортуються, а також порядок її декларування. Крім того, зазначений Кодекс врегульовує правовідносини, пов'язані із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 246 МК України, митне оформлення має на меті забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також ведення статистичного обліку ввезення товарів на митну територію України, їх вивезення за межі цієї території та транзиту через неї.
Відповідно до статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання декларантом або уповноваженою ним особою митному органу митної декларації чи документа, який згідно із законодавством її замінює, разом із документами, необхідними для здійснення митного оформлення. У разі застосування електронного декларування початком митного оформлення вважається момент отримання митним органом електронної митної декларації або електронного документа, що відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмово, усно або шляхом вчинення відповідних дій) точних та повних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформації, необхідної для проведення митного контролю та митного оформлення. Зокрема, зазначаються код товару відповідно до УКТ ЗЕД, фактурна вартість товарів, митна вартість і спосіб її визначення, суми митних платежів, а також спосіб забезпечення їх сплати у разі застосування гарантійних заходів (стаття 257 МК України).
Частина сьома статті 257 МК України встановлює, що перелік відомостей, які вносяться до митних декларацій, обмежується лише тією інформацією, яка є необхідною для нарахування митних платежів, формування митної статистики та забезпечення дотримання вимог цього Кодексу й інших нормативно-правових актів.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларант залежно від передбачених цим Кодексом митних формальностей для відповідного митного режиму та заявленої мети переміщення вносить відомості, визначені частиною восьмою цієї статті. Серед них - найменування товару, його код згідно з УКТ ЗЕД, фактурна вартість, митна вартість і метод її визначення.
Статті 49 та 50 МК України передбачають, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх вартість, що використовується для митних цілей та ґрунтується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, означає загальну суму всіх платежів, які були здійснені або мають бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на його користь - у тому числі через третіх осіб чи пов'язаних із продавцем осіб - з метою виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості базується на загальновизнаних принципах митної оцінки, що застосовуються у міжнародній практиці. Українське митне законодавство орієнтується на міжнародно-правові стандарти, зокрема на Угоду про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Відповідно до частини другої статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна здійснюватися на основі його дійсної вартості або вартості аналогічного товару, щодо якого нараховується мито, і не може базуватися на вартості товару національного походження або на довільно визначеній чи фіктивній вартості.
Частини четверта та п'ята статті 58 МК України визначають, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України в режимі імпорту, є ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті за товари, продані на експорт в Україну, за необхідності скоригована відповідно до положень частини десятої цієї статті. Під такою ціною розуміється загальна сума всіх платежів, здійснених або тих, що мають бути здійснені покупцем на користь продавця, безпосередньо або через третіх чи пов'язаних осіб, для виконання зобов'язань продавця.
Під час визначення митної вартості до фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті ціни додаються відповідні витрати (складові митної вартості), якщо вони не були включені до ціни. Перелік таких витрат визначений частиною десятою статті 58 МК України і, зокрема, охоплює витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого пункту ввезення на митну територію України, якщо ці витрати не включені до ціни товару.
Згідно зі статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому такі особи зобов'язані: самостійно визначати та заявляти митну вартість, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати достовірні відомості про її визначення, що ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених і таких, що піддаються обчисленню, даних; а також нести додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням додаткової інформації митному органу.
Стаття 57 МК України передбачає, що митна вартість товарів, які ввозяться в Україну в режимі імпорту, визначається за такими методами: основним - за ціною договору (контракту) щодо імпортованих товарів (вартість операції), та другорядними - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервним методом. Першочерговим є саме метод визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується лише за умови неможливості використання попереднього відповідно до вимог цього Кодексу.
Частина друга статті 54 МК України встановлює, що контроль правильності визначення митної вартості за основним методом здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунків, проведених декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, передбачених частиною першою статті 58 Кодексу.
Стаття 58 МК України визначає, що метод за ціною договору застосовується, зокрема, за відсутності будь-яких умов чи застережень щодо продажу товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення їх вартості. Цей метод не застосовується, якщо відомості, використані декларантом, не підтверджені документально, не є кількісно визначеними та достовірними або якщо відсутня хоча б одна обов'язкова складова митної вартості. У такому разі застосовуються другорядні методи, передбачені пунктом 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час контролю правильності визначення митної вартості зобов'язаний перевіряти числове значення заявленої вартості, а також наявність у поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення її складових або дані щодо ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає сплаті.
З метою здійснення такого контролю митний орган має право перевіряти достовірність і точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею передбачено, що у випадках, визначених Кодексом, митний орган вправі письмово вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, передбачені статтею 53 МК України, якщо це необхідно для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 53 МК України, у визначених Кодексом випадках декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість і обраний метод її визначення.
До таких документів належать: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення її складових; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, що його замінює, разом із додатками; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківські платіжні документи у разі здійснення оплати; за наявності - інші платіжні чи бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні документи та документи щодо вартості перевезення; імпортна ліцензія (якщо товар підлягає ліцензуванню); страхові документи та документи щодо вартості страхування у разі його здійснення.
Частина п'ята статті 53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, крім тих, що передбачені цією статтею.
Зазначена норма узгоджується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, відповідно до якої митний контроль передбачає виконання митними органами лише мінімального обсягу митних формальностей, необхідних для забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи.
Такі положення також відповідають стандартним правилам, закріпленим у пунктах 3.16 та 6.2 Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України №3018-VI від 15.02.2011. Вказаними правилами передбачено, що для підтвердження декларації на товари митні органи повинні вимагати лише ті документи, які є необхідними для здійснення контролю конкретної операції та забезпечення виконання вимог митного законодавства, а митний контроль має обмежуватися мінімально необхідним обсягом для забезпечення дотримання таких вимог.
Разом із тим, у випадку якщо документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підроблення або не містять повного обсягу відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи інформацію щодо ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за ці товари, декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. До таких документів належать: 1) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором поставки товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки щодо здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі передбачені умовами договору; 3) рахунки про сплату комісійної винагороди чи посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням договору; 4) витяг з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний або авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів і є умовою їх продажу; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копія митної декларації країни відправлення; 8) висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних і вартісних характеристик товарів та/або інформація біржових організацій про вартість товару чи сировини (частина третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, якщо митна вартість не може бути визначена із застосуванням основного методу, використовуються другорядні методи, передбачені пунктом 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного застосування методів, визначених статтями 58-63 цього Кодексу, така вартість встановлюється способами, що не суперечать законодавству України та відповідають принципам і положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена відповідно до цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
При цьому митна вартість імпортованих товарів не може визначатися на підставі:
ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
виробничої вартості, відмінної від обчисленої вартості, визначеної для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 63 цього Кодексу;
ціни товарів, що експортуються з країни-експортера до третіх держав;
мінімальної митної вартості;
довільно визначеної або фіктивної вартості.
Частина перша статті 55 МК України встановлює, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України в режимі імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності її визначення - як до випуску товарів, так і після нього, якщо у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, встановлено подання неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі її неправильне визначення.
Відповідно до частини другої статті 55 МК України, письмове рішення про коригування митної вартості має містити:
обґрунтування причин, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана;
наявну в митного органу інформацію (зокрема щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), яка зумовила виникнення сумнівів і прийняття рішення про коригування;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови подання яких митна вартість може бути визнана;
обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та обставин, що вплинули на таке коригування;
інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи:
а) на випуск товарів у вільний обіг - у разі згоди з рішенням митного органу за умови сплати митних платежів відповідно до визначеної митним органом вартості; у разі незгоди - за умови сплати платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу;
б) на оскарження рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз частин першої та другої статті 53 МК України свідчить про те, що законодавством установлено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей. Саме така обставина є необхідною умовою для реалізації права митниці на витребування додаткових документів і подальші дії щодо визначення дійсної митної вартості. При цьому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість перевірити правильність чи помилковість задекларованої вартості, а не всі документи, передбачені статтею 53 МК України. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості лише тоді, коли надані документи є недостатніми або у своїй сукупності не усувають сумнівів щодо достовірності інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, митний орган має право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що подано неповні та/або недостовірні відомості, зокрема неправильно визначено митну вартість, або у разі неподання документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 цього Кодексу чи відсутності в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості або дані щодо фактично сплаченої чи такої, що підлягає сплаті ціни.
Отже, умовою, за якої митний орган набуває права самостійно визначати митну вартість товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про подання декларантом неповних або недостовірних відомостей щодо товару та його ціни.
Таким чином, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях чи абстрактних сумнівах у повноті й достовірності заявленої митної вартості; його висновки повинні базуватися на належних, достовірних і достатніх доказах.
Після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості суд установив, що воно не містить зазначення конкретної складової митної вартості, яка не була підтверджена позивачем під час декларування та митного оформлення за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023.
У зв'язку з цим суд критично оцінює доводи відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем для підтвердження митної вартості, а також щодо відсутності в них відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості.
Суд дослідив подані позивачем контракт, додаткові угоди до нього, інвойс №EXP/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023, автотранспортну накладну №10505 від 16.03.2023, сертифікат про походження товару №CO/FCCI A 040830 від 23.01.2023 та прайс-лист продавця без номера від 23.01.2023. Із їх змісту вбачається, що товар постачався на умовах CPT м. Київ, Україна, а його вартість у сумі 109 236,78 доларів США відповідає митній вартості, заявленій у графах 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023.
Суд зазначає, що відповідно до умов контракту та додаткових угод сторони погодили, що кількість, ціна, вартість і умови поставки визначаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Отже, сторони прямо передбачили, що умови поставки кожної конкретної партії товару зазначаються в інвойсі.
Умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають, що продавець здійснює поставку шляхом передання товару перевізнику, обраному ним, і зобов'язаний оплатити витрати з перевезення до визначеного місця призначення. Водночас покупець бере на себе ризики та інші витрати, які можуть виникнути після передання товару перевізнику.
Продавець зобов'язаний передати товар перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а якщо перевізників декілька - першому з них, для доставки товару до погодженого пункту у встановлену дату або в межах узгодженого періоду.
Крім того, продавець несе всі витрати до моменту поставки товару, включаючи оплату фрахту, витрати на завантаження та інші витрати, які згідно з договором перевезення покладені на нього, зокрема витрати на розвантаження у місці призначення.
До обов'язків продавця також належить сплата витрат, пов'язаних із експортними митними формальностями, а також мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті під час експорту або транзиту, якщо відповідно до договору перевезення такі витрати покладені на продавця.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України, до митної вартості додаються витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України лише у разі, якщо вони не були включені до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.
Таким чином, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме продавець, а не позивач, зобов'язаний здійснювати транспортування товару до м. Києва, тому митна вартість не підлягає збільшенню на суму витрат на перевезення до митного кордону України.
Суд звертає увагу, що товар переміщувався через митний кордон України в контейнері на вантажному автомобілі, що підтверджується автотранспортною накладною №10505 від 16.03.2023 з відповідними відмітками митних органів України (Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та відповідача), а також інвойсом №EXP/FDW/2196/2023 від 23.01.2023.
Довід відповідача про відсутність у коносаменті №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023 відмітки перевізника суд відхиляє, оскільки зазначений документ містить відповідні відмітки перевізника.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
При цьому надана позивачем автотранспортна накладна №10505 від 16.03.2023 містить відмітки митних органів України, а в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що обов'язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, тобто до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем бухгалтерські документи, виписку з бухгалтерської документації, замовлення до контракту, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2103/23-02 від 21.03.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього інших платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар на момент написання цього листа є неоплаченим відповідно до умов додаткової угоди №3 від 27.12.2022, а сам товар ще не приймався на бухгалтерський облік Товариства так як наразі він знаходиться у зоні митного контролю Київської митниці та не випущений у вільний обіг.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами згідно зазначеного вище переліку та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603911U0 від 21.03.2023 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2 від 21.03.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма