П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11912/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 15.10.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування рішення №241/6 від 03.12.2024 року, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 1, ОВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визнання придатності до проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення від 03.12.2024 року №241/6 Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання придатності до проходження військової служби за мобілізацією, ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно рішення відповідача 1 від 03.12.2024 року №241/6 його визнано придатним до військової служби на підставі ст.29Б, 31Б, 53В у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах, медичних установах, підрозділах логістики, зв'язку оперативного забезпечення, охорони. Зазначає, що Комісія була проведена без фізичної участі позивача, що є грубим порушенням процедурних норм, передбачених Постановою №560. Документи, складені за результатами ВЛК, мають ознаки фальсифікації та підробки огляду.
Відповідач 1 відзив на адміністративний позов не надав.
24.06.2025 року Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято з урахування Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року №402, а позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх порушених прав.
Справу розглянуто в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про: визнання протиправними дій Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визнання придатності до проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 ; скасування рішення від 03.12.2024 року №241/6 Об'єднаної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання придатності до проходження військової служби за мобілізацією, ОСОБА_1 - відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі №400/11912/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
09.12.2025 року (вхід.№66923/25) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року у справі №400/11912/24 - залишити без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 03.12.2024 року пройшов медичний огляд ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.12.2024 року №241/6 позивачу було поставлено діагноз: стан після оперативного лікування перфорації виразки (2005р) косоокість обох очей; амбліопія високого ступеня правого ока.
За результатом проведеного медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_7 зроблено висновок, що відповідно до статті 53-В, 29-Б, 31-Б, графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах, медичних установах, підрозділах логістики, зв'язку оперативного забезпечення, охорони.
При цьому, як вбачається зі змісту довідки, позивач був ознайомлений з висновками ВЛК 03.12.2024 року, що підтверджується його підписом в картці обстеження та медичного огляду та свідчить про відсутність зауважень до її змісту.
Позивач, вважаючи рішення від 03.12.2024 року №241/6 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232).
За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 3 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» окреслено, що військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з вимогами ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до вимог ч.ч.3, 5, 9 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2263-ІХ та інших актів права з цього приводу триває і досі.
Указ Президента України від 24.02.2022р. №65/2022 «Про загальну мобілізацію» був затверджений Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ і з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2264-ІХ та інших актів права з цього приводу, строк загальної мобілізації наразі не сплинув.
За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до вимог ч.3 ст.3 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
За змістом ч.5 ст.22 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог ч.13 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, а також військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Отже, проходження військовозобов'язаною особою обов'язкового медичного огляду є невід'ємною складовою військового обов'язку.
Згідно з вимогами ч.5 ст.33 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згаданий вище Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 (далі за текстом - Порядок №1487).
Відповідно до вимог п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до вимог п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Суд відзначає, що у розумінні п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затверджено постановою КМУ від 23.02.2022р. №154; далі за текстом - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 7 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
До функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки згідно з п.11 Положення №154 віднесено, зокрема, організація з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів.
Відповідно до п.9-1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №402.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Згідно із підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (п.п.2.6.1 п.2.6. глави 2 розділу І Положення №402).
Перелік військових лікувальних закладів, військових частин, лікувально-профілактичних закладів, в яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджує голова ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів (п.п.2.6.6. п.2.6. глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до підпунктів 2.6.7.-2.6.10. п.2.6. глави 2 розділу І Положення №402 на підставі затвердженого переліку начальник ВМКЦ регіону своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.
Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, найбільш підготовлений з питань військово-лікарської експертизи, який має досвід роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах та пройшов підготовку (удосконалення) з військово-лікарської експертизи.
До складу ВЛК, створеної у цивільному лікувально-профілактичному закладі, за рішенням начальника ВМКЦ регіону може бути введений військовий лікар - представник найближчого військового лікувального закладу, медичної служби військової частини.
Для огляду кандидатів, відібраних для оволодіння водолазними спеціальностями, і курсантів навчального центру (військової частини) створюється позаштатна постійно діюча ВЛК у складі: голови - лікаря-фізіолога, заступника голови - водолазного спеціаліста, членів - лікарів-спеціалістів, вказаних у підпункті 2.6.2 пункту 2.6 розділу I Положення, і секретаря.
Позаштатні ВЛК здійснюють службове листування через діловодство військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладів, військових частин, при яких ці комісії утворені.
Забезпечення позаштатних ВЛК медичною технікою та майном, медичними приладами, інструментами, медикаментами, господарським інвентарем, меблями, речовим майном і канцелярським приладдям, виділення їм приміщення і забезпечення комунальними послугами покладається на військові лікувальні, цивільні лікувально-профілактичні заклади, військові частини, при яких ці комісії утворені.
Документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені (п.п.2.6.11. п.2.6. глави 2 розділу І Положення №402).
Згідно з пунктом 2.7 розділу І Положення №402 госпітальна ВЛК створюється у військовому госпіталі, на госпітальному судні, у цивільному лікувально-профілактичному закладі, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. На особливий період госпітальна ВЛК створюється в усіх військових санаторіях. У разі потреби у військових лікувальних закладах може бути створено декілька госпітальних ВЛК за клінічними профілями. Організація проведення військово-лікарської експертизи у військовому лікувальному закладі покладається на начальника закладу.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.
Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно з вимогами п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
У відповідності до п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов'язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов'язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Відповідно до підпункту б пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Згідно з вимогами абз.15 пп. «а» п.20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 визначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: «Придатний» - до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно із пунктів 21.1., 21.2. глави 26 розділу ІІ Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з урахуванням хвороб, виявлених у позивача (стан після оперативного лікування перфорації виразки (2005 рік) косоокість обох очей. Амбліопія високого ступеня правого ока.) та на підставі ст.ст.53-В, 29-Б, 31-Б, графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ, його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а.
Однак, у межах спірних правовідносин позивач такого права не використав, доказів існування об'єктивних та непереборних причин нереалізації цього права до суду не подав.
У даному конкретному випадку, стороною позивача обрано неналежний та неефективний спосіб захисту свого «порушеного» права, отже останній не призведе до реального відновлення «порушених» прав позивача, в розумінні положень ст.2 КАС України.
Більш того, колегія суддів зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 806/526/16, від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.
Крім того, суд першої інстанції вірно враховано, що до складу ВЛК входять лікарі із відповідною спеціальною освітою та певним досвідом роботи у сфері медицини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, переглядаючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року, зазначив (п.70) «В свою чергу, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції».
Стосовно доводів апеляційної скарги про проведення медичного огляду без фізичної участі позивача, колегія суддів зазначає, що вказане не підтверджено жодними належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами.
Так, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься Довідка №241/6 ВЛК від 03.12.2024 року та Картка обстеження та медичного огляду, з якої вбачається, що позивач пройшов медичний огляд усіма лікарями, визначеними Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом МО України від 14.08.2008 року №402 для проходження медичного огляду громадянином з статусом військовозобов'язаного.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не встановлено допущених відповідачем порушень Положення №402 при прийнятті рішення щодо придатності позивача до військової служби.
Позивач не надав доказів, що відповідач при прийнятті спірного рішення не прийняв до розгляду від нього чи лікарняного закладу, в якому позивач проходив обстеження, будь-які медичні документи, які є в наявності та містять інформацію про певні захворювання позивача, які б при розгляді могли вплинути на зміст рішення ОВЛК щодо придатності позивача до військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за таких обставин відсутні правові підстави щодо визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 про ступінь придатності позивача до військової служби, оформлену довідкою №241/6 від 03.12.2024 року.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко