П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41998/25
Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,
повний текст судового рішення
складено 12.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Казанчук Г.П.
суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної поліції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 р. у справі № 420/41998/25 за адміністративним позовом Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення 1366,95 грн,-
Національна поліція України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної поліції України (ідентифікаційний код юридичної особи 40108578; вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) 1366,95 грн вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов було залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав для поновлення строку.
На виконання ухвали суду позивачем надано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позовну заяву повернуто, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Порядком (у редакції наказу № 1100) не визначений строк на добровільне погашення особою заборгованості з відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, зі спливом якого є можливим визначення початку перебігу тримісячного строку на звернення до адміністративного суду відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України.
Згідно з долученою до матеріалів справи розпискою від 11.01.2021 Відповідач підтверджує факт ознайомлення з наказом Національної поліції України від 06 січня 2021 року № 15 о/с, в якому зазначено про обов'язок Відповідача відшкодувати вартість предметів однострою особистого користування строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у розмірі 1366,95 грн. Однак, враховуючи те, що Порядок (у редакції наказу № 1100) не визначає строки для добровільного погашення особою заборгованості з відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а Відповідач так і не здійснив відшкодування, бездіяльність Відповідача є триваючою, яка розпочалася у спірних правовідносинах з невчинення Відповідачем дій щодо погашення заборгованості зі сплати на користь Позивача 1366,95 грн вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, проявом соціального часу. У зв'язку з викладеним, апелянт вказує, що застосування строку звернення до суду, передбаченого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України є недоцільним у справах, де порушення триває безперервно.
Відповідно до вимог статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно пункту 7 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
До 11 січня 2021 року у відділі уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією у Львівській області) Управління дотримання прав людини проходив службу майор поліції ОСОБА_1 .
Згідно з арматурною карткою № 311 щодо видачі предметів однострою, роздавальною відомістю на видачу речового майна особовому складу № 56 від 23.11.2018, довідкою № 7 про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, ОСОБА_1 було видано такі предмети однострою: кашкет, шапка вушанка, куртка, костюм (кітель, брюки).
Відповідно до наказу Національної поліції України від 06 січня 2021 року № 15 о/с (далі - Наказ) Відповідача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 11 січня 2020 року та визначена сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, в розмірі 1366,95 грн.
Згідно з наданою розпискою від 11.01.2021 ОСОБА_1 у день звільнення отримав витяг з Наказу, а тому був обізнаний про необхідність здійснення обов'язку щодо відшкодування на користь Національної поліції України вартості предметів однострою особистого користування строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
ОСОБА_1 не сплатив добровільно суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
З огляду на викладене, Національна поліція України звернулась до Одеського окружного адміністративного суду (далі - Суд) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1366,95 грн вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Повертаючи позов, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позовна заява Національна поліція України підлягає поверненню через пропуск строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, колегія судді зазначає, що даними нормами чітко визначений строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який складає один місяць.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій, який отримується безоплатно. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.09.2017 № 772 (далі - Порядок № 772).
Пунктом 2 розділу 1 Порядку № 772 встановлено, що однострій - це загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно.
За змістом пункту 3 розділу 1 Порядку № 772 одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу на відповідних посадах у Національній поліції України.
Відповідно до пункту 10 розділу V Порядку № 772 встановлено, що поліцейським у випадку звільнення зі служби в поліції за власним бажанням здійснюється відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, з урахуванням термінів його експлуатації.
З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що в разі звільнення поліцейського зі служби, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов'язане із проходженням особою публічної служби.
В даному випадку строки звернення до суду із цим адміністративним позовом встановлені частиною п'ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки цей спір віднесений до спору пов'язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями, що призвели до стягнення грошових коштів за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Це підтверджується і висновками зазначеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 804/285/16.
У пункті 34 постанови Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 360/917/19 вказано, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених вище мотивів колегія суддів зазначає, що для визначення строку звернення до суду з цим позовом застосуванню підлягають положення частини другої статті 122 КАС України.
З досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом 19 грудня 2025 року (дата надходження позову до електронного суду), а позивача звільнено із служби 06 січня 2021 року.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин 1,3 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок строку - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.
Приписами частини 1, 2, 3 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, на переконання колегії суддів, відлік строку на звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з 12.01.2021 року, а останнім днем звернення до суду був 12.02.2021 року (іще до введення воєнного стану). У зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про незастосування строку звернення до суду через тривалість порушення.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність строків звернення до суду, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 грудня 2018 року по справі № 804/285/16.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, посиленим варіантом несення служби.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Враховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина не могла унеможливити дотримання такого, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Посилання позивача на залучення особового складу з моменту введення посиленого варіанту несення служби до посиленої охорони адміністративних будівель, супроводження критично важливих вантажів, охорони громадського порядку в посиленому варіанті, що фізично ускладнювало здійснення діяльності претензійно-позовної роботи за функціональними обов'язками начальника відділу правового забезпечення Управління, суд вважає необґрунтованим та зазначає таке.
Позивач є суб'єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов'язана з конкретною службовою особою. При цьому, труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників державного органу (зокрема, завантаженість, перебування у відпустках, тощо) не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивачем не надано до суду доказів того, що весь особовий склад з моменту введення посиленого варіанту несення служби до грудня 2025 року (момент звернення до суду) був залучений до посиленої охорони адміністративних будівель, супроводження критично важливих вантажів, охорони громадського порядку в посиленому варіанті, зокрема залучено було до виконання вказаних завдань одночасно весь без виключень підрозділ правового (юридичного) забезпечення Департаменту, що фізично унеможливило здійснення діяльності претензійно-позовної роботи та звернення з цим позовом до суду.
Отже, позивачу ніщо не перешкоджало своєчасно виконати вимоги пункту 10 розділу V Порядку № 772, а саме своєчасно проінформувати підрозділ правового (юридичного) забезпечення за місцем звільнення особи із служби для організації претензійної та позовної роботи.
Відтак, скаржником не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому вказані позивачем обставини є неповажними, а висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 420/41998/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 420/41998/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча-суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко