П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32396/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
повний текст судового рішення
складено 22.12.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючої судді Казанчук Г.П.
суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 р. у справі № 420/32396/25 за адміністративним ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 29.08.2025 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 вилучити відомості про застосування дисциплінарного стягнення з усіх облікових документів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відновити право ОСОБА_1 на отримання грошового забезпечення та виплатити утриману премію у розмірі 10 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.08.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 було оголошено усну догану, про що свідчить запис у службовій картці особової справи розділ ''ІІ. Стягнення''. Після цього, без належних підстав та за той самий проступок було повторно накладене дисциплінарне стягнення у вигляді письмової догани на підставі наказу №73 від 29.08.2025 року. Позивач вважає дане рішення незаконним та таким, що порушує її права як військовослужбовця. При винесенні дисциплінарного стягнення (догани) порушено вимоги Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме: ст. 4, відповідно до якої перед накладенням дисциплінарного стягнення командир (начальник) зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини проступку, причини та умови, за яких він був вчинений, ст. 83, відповідно до якої до накладення дисциплінарного стягнення у військовослужбовця обов'язково потрібно відібрати письмові пояснення, ст. 84, відповідно до якої заборонено накладати дисциплінарні стягнення без з'ясування обставин справи та без заслуховування пояснень військовослужбовця, ст. 85, яка визначає, що дисциплінарне стягнення повинно бути справедливим та відповідати тяжкості проступку, ст. 86, відповідно до якої заборонено одночасно накладати декілька стягнень за один і той самий проступок, ст. 92.-щодо роз'яснення права на оскарження.
Посилаючись на відсутність складу дисциплінарного проступку, неналежне з'ясування обставин, відсутність доказів порушення службових обов'язків, позивач зазначає, що оскаржуваний наказ порушує її права, гарантовані Конституцією України (ст. 19, 55), Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Дисциплінарним статутом ЗСУ, в зв'язку з чим просить його визнати протиправним та скасувати.
Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) направила суду відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що 29.08.2025 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді «догани» за порушення вимог статей 11, 30, 37, 51, 59, 83 Статуту № 548-ХІV на капітана ОСОБА_2 , а саме: у зв'язку з порушенням військової дисципліни, а саме: нетактовною поведінкою, проявом неповаги при спілкуванні з командиром частини та неодноразовим ігноруванням вимог щодо порядку та термінів виконання наказу командира частини. Для капітана ОСОБА_2 тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 капітан 2 рангу ОСОБА_3 є прямим начальником, який згідно Статуту внутрішньої служби має віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника. На капітана ОСОБА_2 було накладене одне дисциплінарне стягнення у виді «догани» за порушення вимог ст. ст. 11, 30, 37, 51, 59, 83 Статуту внутрішньої служби, з урахуванням норм чинного законодавства. Інших стягнень на позивача не накладалося, відповідні записи в службовій картці стосовно другого стягнення відсутні, у військовій частині НОМЕР_1 існує тільки один наказ командира частини про притягнення капітана ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення накладено з метою відновлення керованості військовослужбовця, з нагадуванням про порядок проходження військової служби, сумлінного ставлення до виконання своїх службових обов'язків. Невиконання наказу командира є правопорушенням, яке в окремих випадках може тягнути за собою відповідальність військовослужбовця у вигляді дисциплінарного стягнення, про що капітан ОСОБА_2 , як офіцер з великим стажем проходженням служби, знала та не могла не розуміти можливих наслідків своєї поведінки, коли не виконала наказ та проявила неповагу до тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , який своєю владою є прямим начальником для капітана ОСОБА_2 , який згідно вимог чинного законодавства має віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
16.10.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.10.2025 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасований наказ командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 29.08.2025 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник військової частини НОМЕР_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати додаткове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано, що порушення позивачем військової дисципліни виявлено та встановлено командиром частини особисто під час особистого спілкування, що підтверджується наказом командира частини від 29.08.2025 № 13, що не потребувало проведенню службового розслідування.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 29.08.2025 року за порушення вимог ст.ст. 11, 30, 37, 51, 59, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, що мало прояв у порушенні військової дисципліни 29.08.2025 в умовах воєнного стану, в порядку ст.ст. 5, 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, на начальника продовольчої та речової служби відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "ДОГАНА".
Пунктом 2 вказаного наказу визначено помічнику командира частини начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , в порядку п. 4 розд. XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32107, нарахувати та виплатити щомісячну премію за серпень 2025 року у розмірі 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії начальнику продовольчої та речової служби відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 (надалі - спірний наказ).
Отже, правомірність та законність спірного наказу є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.
Відповідно до ст. 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.199 року № 548-XIV.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Нормами ст. 26, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-XIV.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.
У ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно ст. 83, 84, 86, 87 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Оцінюючи обґрунтованість спірного наказу, колегія суддів виходить із того, що відповідний наказ має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені, в тому числі під час розгляду акту службового розслідування, та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 30 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою
Відповідно до ст. 35 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно ст. 36 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Спірним питанням у даному спорі є, як стверджувала позивач подвійне притягнення її до дисциплінарної відповідальності за одне й те порушення, якого, як вона стверджує, не допускала.
Колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному наказі відсутній детальний опис змісту порушення військової дисципліни, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Суть прийнятого відносно позивача наказу зводиться виключно до цитування положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України без наведення обставин, на яких грунтуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень та наданні обґрунтованої оцінки діям позивача.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що 29.08.2025 на капітана ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у виді «догани» у зв'язку з порушенням військової дисципліни, а саме: нетактовною поведінкою, проявом неповаги при спілкуванні з командиром частини та неодноразовим ігноруванням вимог щодо порядку та термінів виконання наказу командира частини, оскільки оскаржуваний наказ від 29.08.2025 року № 13 не містить будь-яких посилань на вказані обставини, оскільки вказані доводи не доведені належними та допустимими доказами.
Також, апелянтом не надано до апеляційного суду жодного документу чи інформації, які б містили відомості про порушення ОСОБА_1 порядку та термінів виконання наказу командира частини, з посиланням на відповідний номер та дату такого наказу, порядок його доведення тощо.
Тобто, у наказі № 73 від 29.08.2025 року фактично констатовано порушення позивачем ст.ст. 11, 30, 37, 51, 59, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV без проведення повного та всебічного з'ясування обставин, без підтвердження будь-якими доказами, які б відповідали вимогам закону про їх належність та допустимість.
При цьому, приписи статті 86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначають, що командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.
Проте, у наказі № 73 від 29.08.2025 року відсутні вказівки на фактичні обставини правопорушення позивачем військової дисципліни чи субординації під час спілкування. Не міститься таких доказів і у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.
Тобто, спірний наказ не містить інформації з посиланням на відповідні докази, з яких вбачалося б наявність в діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18 суд наголосив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18, від 01.11.2022 року по справі № 380/3045/21.
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Тобто, призначення службового розслідування є правом командира, а тому його не призначення у даній ситуації не є свідченням порушення вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що проведення службового розслідування є правом відповідача, яке останній має реалізовувати на свій розсуд у кожному випадку. Водночас, прийняттю рішення щодо його не проведенню, має передувати всебічне встановлення факту порушення військовослужбовцем Дисциплінарного Статуту. Натомість, вказаного, як на переконання колегії суддів, відповідачем не було доведено чи зафіксовано.
У відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 було оголошено про накладене дисциплінарне стягнення на капітана ОСОБА_2 усно, з метою припинення подальшого порушення військової дисципліни (абз. 11 ст. 11 Статуту внутрішньої служби), після чого був виданий документально оформлений наказ командира частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.08.2025 № 73.
Позивач зазначає про застосування до неї за один і той же проступок двох стягнень - догани, за усним та письмовим наказом. Натомість, відповідач зазначає, що письмовий наказ за своєї суттю є легалізацією усного наказу.
Вирішуючи вказані доводи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.11 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Колегія суддів зазначає про відсутність законодавчого механізму легалізації усного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом видання письмового наказу.
Доводи відповідача, що дисциплінарне стягнення накладено з метою відновлення керованості військовослужбовця, з нагадуванням про порядок проходження військової служби, сумлінного ставлення до виконання своїх службових обов'язків, колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що вказана позиції суперечить змісту дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення є наслідком встановлених порушень військової дисципліни або громадського порядку, а не заходом нагадування військовослужбовцю про його службові обов'язки.
До матеріалів справи долучена копія що розділу «ІІ. Стягнення» особової картки ОСОБА_1 , у якій міститься письмовий запис про вид стягнення - догана коли вчинено проступок - 29.08.2025, коли накладено стягнення - 29.08.2025, усно та ким накладено стягнення - ТВО командира військової частини НОМЕР_1 .
У матеріала справи міститься копія рапорту ТВО помічника командира з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2025 року ОСОБА_4 , зміст якого свідчить про те, що позивач не доповіла про накладення на неї дисциплінарного стягнення та відмовилась від ознайомлення і підпису із накладеним дисциплінарним стягненням.
Аналізуючи зміст вказаного рапорту, колегія суддів зауважує, що ним констатовані дві різні обставини:
- не повідомлення позивачем про застосування 29.08.2025 року до неї усної догани;
- відмова позивача від ознайомлення та підпису з накладеним дисциплінарним стягненням.
У матеріалах справи також наявна копія наказу ТВО командира військової частини від 29.08.2025 №73, яким до позивача застосовано догану.
Вказане свідчить про те, що позивача в один день притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, як за усним наказом від 29.08.2025 так і за письмовим №73 від 29.08.2025, одним і тим же суб'єктом, і в обох випадках - за порушення вимог ст. ст. 11, 30, 37, 51, 59, 83 Статуту внутрішньої служби.
Відповідно до ст. 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту). У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято. Якщо накладені на військовослужбовця такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана і сувора догана, після закінчення року після їх накладення не були зняті і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв'язку із закінченням строку.
Вказане свідчить, що до позивача було застосовано два дисциплінарних стягнення у вигляді догани. При цьому, не внесення до розділу «ІІ. Стягнення» особової картки позивача інформації про наказ №73 від 29.08.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_2 » жодним чином не спростовує подвійного притягнення позивача до відповідальності, оскільки відсутність запису у розділі Стягнення особової картки позивача про застосування до позивача наказом від 29.08.2025 №73 догани може свідчити лише про несвоєчасне внесення відповідної інформації.
Станом на день розгляду в апеляційному суді апеляційної скарги, апелянт не надав жодного доказу щодо внесення змін чи доповнень до розділу «ІІ. Стягнення» особової картки позивача.
Принагідно колегія суддів зауважує, що у даній справі не є предметом оскарження усний наказ відповідача від 29.08.2025 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст.91 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі не зазначено про різні види дисциплінарного порушення, за які позивача притягнуто до дисціплінарної відповідальності у вигляді догани.
Колегія суддів відхилила доводи апелянта про те, що письмовий наказ №73 є наслідком винесення усного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальної, з огляду на їх безпідставність.
Отже, за одне й теж порушення військової дисципліни до позивача не може бути застосовано двічі дисциплінарне стягнення, як за усним так і за письмовим наказом. Вказане є самостійною підставою для визнання протиправним наказу №73 від 29.08.2025.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ від 29.08.2025 №73 не містить жодної мотивації про вчинений позивачем дисциплінарний проступок, а доводи відповідача щодо порушення військової субординації, наведені у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не можуть братись до уваги, оскільки оскаржуваний наказ не містить вказаної інформації.
Більш того, в преамбулі наказу від 29.08.2025 №7 вказано, що цей наказ видається з метою підвищення рівня виконавчої дисципліни та недопущення подібних випадків у подальшому (без конкретизації яких саме випадків). Натомість до дисциплінарної відповідальності може бути притягнуто особу виключено за порушення військової дисципліни, а не через необхідність підвищення рівня виконавчої дисципліни.
Таким чином, апелянтом, не спростовано висновків суду першої інстанції про недоведеність правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення -догани, а тому суд першої інстанцій дійшов вірних висновків, що наказ військової частини НОМЕР_1 № 73 від 29.08.2025 року слід скасувати як протиправний.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, натомість вважає помилковим висновок суду про безпідставність доводів позивача про те, що за один і той самий проступок до неї застосовано два стягнення, оскільки зазначення в оскаржуваному наказі та в інформацій про усний наказ (розділу «ІІ. Стягнення» особової картки) однакових статтей Статуту внутрішньої служби збройних сил України не є беззаперечним свідченням одного виду порушення.
Відповідно до ч.1-2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Позивачем не оскаржується рішення суду Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому вказане рішення в частині відмовити у задоволенні позовних вимог не переглядається.
Згідно ч. 1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак неповно визначив мотиви, якими обґрунтував своє рішення, у зв'язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховані приписи п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2025 №72, однак неповно виклав мотиви для такого скасування. У зв'язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат
Враховуючи, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції лише в частині мотивів ухвалення судового рішення, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного рішення у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуюча-суддя Г.П.Казанчук
Судді Ю.М.Градовський
О.В.Єщенко