про продовження процесуального строку
18 лютого 2026 року м. Рівне№460/1926/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
Військової частини НОМЕР_1
доОСОБА_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави в особі НОМЕР_2 прикордонного загону безпідставно отримані кошти у розмірі 3 806,46 грн ( три тисячі вісімсот шість гривень 46 копійок).
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву залишено без руху.
На усунення недоліків позовної заяви позивача подано до суду позовну клопотання, в якому представник позивача просить відстрочити військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору.
Суд вирішуючи вказане клопотання керується таким.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведена норма кореспондується зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
З наведених положень Закону можна зробити висновок, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено.
Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан скаржника.
Обмежене фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Отже, незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Враховуючи вищевказане, слід зазначити про відсутність підстав для відстрочення, розстрочення заявнику сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
З урахуванням наведеного, а також того, що відповідно до чинної на час подання адміністративного позову редакції Закону України "Про судовий збір", військова частина НОМЕР_1 не наділена пільгами щодо сплати судового збору, відповідач зобов'язаний сплачувати судовий збір.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору.
Згідно частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити процесуальний строк Військовій частині НОМЕР_1 на усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.02.2026.
Надати Військовій частині НОМЕР_1 десять днів з дня, наступного за днем отримання даної ухвали, для усунення недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 06.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.А. Борискін