про відмову у забезпеченні позову
18 лютого 2026 року м. РівнеСправа №460/1535/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ФОРМАТ" про забезпечення адміністративного позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ФОРМАТ"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ФОРМАТ" до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому позивач (з урахуванням уточненого позову) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №13353/Ж10/17-00-04-08-22 від 28.07.2025; №16120/Ж10/17-00-04-08-22 від 08.09.2025; №16899/Ж10/17-00-04-08-22 від 22.09.2025; №17214/Ж10/17-00-04-08-22 від 25.09.2025.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.02.2026 у справі призначено підготовче засідання на 04.03.2026 о 9:00 год.
16.02.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони органам Державної податкової служби України, органам Державної виконавчої служби та/або приватним виконавцям вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі № 200/9337/25, у тому числі звернення стягнення на кошти та інше майно ТОВ «ІДЕАЛ ФОРМАТ», до вирішення спору по суті.
В заяві позивач вказує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі № 200/9337/25 позов Головного управління ДПС у Рівненській області було задоволено повністю та постановлено стягнути з рахунків позивача суму податкового боргу з податку на додану вартість 2 110 947,78 грн. З огляду на викладене у позивача виникла необхідність звернення до суду із заявою про забезпечення позову з метою запобігання примусовому виконанню рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025, оскільки податковий борг, стягнення якого здійснюється, сформований виключно на підставі податкових повідомлень-рішень, правомірність яких є предметом судового розгляду. Примусове стягнення зазначеної суми до вирішення спору по суті може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача та унеможливити їх ефективний судовий захист, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 КАС України та розглянута судом в порядку ст. 154 КАС України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Отже підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю; 3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист; 5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. При цьому, кожна з наведених обставин є самостійною.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року (Recommendation REC(2004)10 of the Committee of Ministers to member States concerning the protection of the human rights and dignity of persons with mental disorder and its Explanatory Memorandum (Adopted by the Committee of Ministers on 22 September 2004 at the 896th meeting of the Ministers' Deputies)), суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі Джабарі проти Туреччини (Jabari v. Turkey), заява №40035/98 та рішення у справі Чонка проти Бельгії (Conka v. Belgium), заява №51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов'язання на адміністративні органи. Цей принцип узгоджується з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів про тимчасовий захист від адміністративного акта.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dzinic v. Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб - позивачів та юридичних в адміністративному процесі та механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах, від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21, від 5 липня 2022 року у справі №380/13491/21, від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20, від 16 серпня 2022 року у справі №640/35685/21 та від 26 жовтня 2022 року у справі №640/30483/21.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оцінюючи наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд встановив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі № 200/9337/25 позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ ФОРМАТ» про стягнення податкового боргу, задоволено повністю.
Стягнуто кошти з рахунків платника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ ФОРМАТ», яке має податковий борг на загальну суму 2 110 947,78 грн податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100).
Вказаним судовим рішення встановлено, що за даними Головного управління ДПС у Рівненській області за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ ФОРМАТ» обліковується заборгованість з податку на додану вартість у загальній сумі 2 110 947,78 грн, яка виникла на підставі самостійно визначених податкових зобов'язань (податкові декларації№9284767379 від 17.09.2025, №9325253273 від 20.10.2025) та податкових повідомлень-рішень №13353/Ж10/17-00-04-08-22 від 28.07.2025; №16120/Ж10/17-00-0408-22 від 08.09.2025; №16899/Ж10/17-00-04-08-22 від 22.09.2025; №17211/Ж10/17-00-04-08-22 від 22.09.2025; №17214/Ж10/17-00-04-08-22 від 25.09.2025.
До ЄДРСР внесено відомості про дату набрання законної сили вказаним судовим рішенням 23.01.2026.
У зв'язку з цим позивач у справі, що розглядається, просить вжити заходи забезпечення позову у справі №460/1535/26 шляхом заборони органам Державної податкової служби України, органам Державної виконавчої служби та/або приватним виконавцям вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі № 200/9337/25.
Відтак, заходи забезпечення позову у справі №460/1535/26, про які просить позивач, фактично спрямовані на зупинення виконання рішення суду у справі № 200/9337/25.
Разом з тим, судом з ЄДРСР встановлено, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №200/9337/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ ФОРМАТ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі №200/9337/25 залишено без руху.
Отже, позивач оскаржує судове рішення про стягнення податкового боргу в апеляційному порядку.
Суд зауважує, що застосування забезпечення позову в цій справі спрямоване на зупинення виконання судового рішення у справі № 200/9337/25, що суперечить положенням статті 14 КАС України та не відповідає положенням Конституції України в частині обов'язковості судових рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає неприпустимим забезпечення позову в одній судовій справі шляхом зупинення виконання судового рішення в іншій судовій справі.
Подібних висновків про недопустимість застосування заходів забезпечення позову, які можуть призвести до зупинення виконання іншого судового рішення, дійшов Верховний Суд також у постановах від 03.04.2019 у справі № 211/129/18-ц, від 20.12.2019 у справі № 640/9158/19, від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, від 09.11.2021 у справі № 160/10368/20 та від 22.12.2022 у справі №640/32706/21.
Суд також зазначає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами та спрямовані на невизначене коло осіб, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в застосуванні таких заходів.
З урахуванням наведеного у сукупності, у забезпеченні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 150-151, 154, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ФОРМАТ" про забезпечення позову у справі №460/1535/26.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 18 лютого 2026 року.
Суддя Н.О. Дорошенко