18 лютого 2026 року м. Рівне№460/12362/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 05 травня 2025 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 05 травня 2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що досягнувши 58-річного віку звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач відмовив у призначенні даного виду пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного періоду постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 23.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1, розгляд документів ОСОБА_1 , доданих до заяви від 19.06.2025, провадився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
На момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, вік заявника становив 58 років 1 місяць 15 днів, а страховий стаж - 27 років 9 місяців 8 днів. За результатами розгляду документів ОСОБА_2 доданих до заяви від 19.06.2025 до страхового стажу не зараховано: - період з 01.11.1988 по 31.12.1991 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання. Згідно ст. 24-1 Закону № 1058 періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат, визначається Кабінетом Міністрів України. - період з 01.01.1992 по 23.12.1999 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991. Відтак за вказаних обставин, спірні періоди не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки такі не підтверджені в установленому порядку та/або зарахування таких періодів не передбачене чинним законодавством. Крім того, однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 є постійно проживати чи постійно працювати в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років. Так, за результатом розгляду документів долучених до заяви про призначення пенсії, фактично підтверджено фат проживання (роботи) ОСОБА_2 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, лише 2 роки 5 місяців 20 днів, що в свою чергу з огляду на вимоги ч. 2 ст. 55 Закону № 796 є недостатнім для призначення даного виду пенсії. Підтвердження періоду проживання (роботи) ОСОБА_2 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 на підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.05.2025 у справі №556/552/25 не відповідає нормам чинного законодавства. Відтак, з огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №172050007460 від 27.06.2025 про відмову у призначенні пенсії, прийнято із дотриманням та у відповідності до норм та вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 29.04.2002.
19.06.2025 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 27.06.2025 прийнято рішення №172050007460 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що вік заявника становить - 58 років 01 місяць 08 днів. Страховий стаж становить 27 років 09 місяців 08 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 01.11.1988 по 31.12.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання. Згідно статті 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України; - період з 01.01.992 по 23.12.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Згідно наданих документів період проживання (роботи) особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 05 місяців 20 днів. До періоду проживання (роботи) особи у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди згідно рішення суду від 01.05.2025 справа 556/552/25, оскільки пунктом 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що у разі призначення пенсії потерпілим від Чорнобильської катастрофи відповідно Закону №796 до заяви про призначення пенсії додаються документи про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями.
Як встановлено судом з позовної заяви, відзиву та оскаржуваного рішення, спір у даній справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Спору між сторонами щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу немає, відповідач не заперечує обставин щодо того, що позивач має понад 27 років страхового стажу.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік знижується на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки*) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Тобто, для зниження пенсійного віку на 6 років слід перевірити дотримання умов: 1) чи є особа потерпілою від Чорнобильської катастрофи; 2) чи особа постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює в зоні гарантованого добровільного відселення; 3) чи станом на 1 січня 1993 року особа прожила або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років; для розрахунку кількості років зниження пенсійного віку слід встановити: 4) чи проживала або постійно працювала особа в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року; та 5) загальну кількість років проживання особи в зазначеній зоні.
Згідно оскаржуваного рішення, позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.
Щодо періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, то суд зазначає, що згідно довідки Зарічненської селищної ради №2230 від 12.12.2024 ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та постійно проживала в с.Борове Зарічненського р-ну з 26.04.1986 по жовтень 1988 року, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.05.2025 року в справі №556/136/25, було встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в селі Борове Зарічненського (нині Вараського) району Рівненської області з 01.07.1990 по 01.12.1990, з 01.09.1991 по 01.08.1993, з 01.06.1995 по 01.12.1995.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судом встановлено, що позивач прожив та працював в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, а саме 4 роки 2 місяці
Крім того суд зауважує, що при видачі позивачу посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3 уповноваженими органами було перевірено та достовірно встановлено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років.
Щодо застосування початкової величини зниження пенсійного віку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 29.04.2002.
Згідно довідки Зарічненської селищної ради №2230 від 12.12.2024 ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та постійно проживала в с.Борове Зарічненського р-ну з 26.04.1986 по жовтень 1988 року, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Зважаючи, що даними довідки підтверджено, що з 26.04.1986 по 31.08.1986 проживала с. Борове, яке відповідно до примітки до частини першої ст.55 Закону № 796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, суд дійшов висновку, що позивачу повинна встановлюватися початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки, оскільки вона в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 проживав в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач в подальшому також проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, а зокрема у період з 01.09.1991 по 01.08.1993 та з 01.06.1995 по 01.12.1995 року, тобто понад 5 років.
А відтак, враховуючи те, що позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку (3 роки), та станом на 01.01.1993 року прожив та відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років (3 роки початкова величина та на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи).
Суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Водночас, відповідачем не заперечується та не ставиться під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж 27 років, необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Таким чином, в силу вимог Закону №796-XII та Закону №1058-ІV позивач набула право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії є протиправним та порушує гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
Отож, судом встановлено, що позивач досягнула віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням зменшення, проживала необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся до пенсійного орану із заявою про призначення пенсії 19.06.2025, тобто поза межами трьох місяців з дня досягнення нею 55 річного віку, відповідно призначення пенсії має відбутися саме з 19.06.2025 - дати звернення із заявою про призначення пенсії, а не з 05.05.2025, як просить позивач.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи положення частини першої, третьої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, пропорційно до задоволених вимог.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача , який прийняв спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.06.2025 №172050007460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19 червня 2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суму судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 лютого 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016, ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)
Суддя С.М. Дуляницька