. 17 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15511/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна Покупка" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якій просить:
визнати протиправними та скасувати рішення про внесення змін до рішення (нь) від 30.04.2025 №04.1-03-42, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 №156/4833, 155/4833, 168/4833, 161/4833, 164/4833, 169/4833, 162/4833, 163/4833, 166/4833, 165/4833, 157/4833, 158/4833, 167/4833, 160\4833, 159/4833, 147/4833, 146/4833, 145/4833, 151/4833, 142/4833, 149/4833, 153/4833, 154/4833, 148/4833, 143/4833, 152/4833, 144/4833, 150/4833, 140/4833, 141/4833, 136/4833, 133/4833, 138/4833, 134/4833, 139/4833, 135/4833, 137/4833 що прийняті Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на момент винесення направлення на проведення перевірки від 11.04.2025 №228-846 (згідно якого здійснена Перевірки стану виконання 2) позивач вже оскаржив висновки відповідача про нерезультативність виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів що були зафіксовані в акті перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18.02.2025 №267-79/31 та закріплені в таких актах індивідуальної дії як рішення про внесення змін до рішення (нь) від 20.02.2025 №04.1- 03-14 та постановах про накладення штрафу від 03.04.2025 73/4833, 75/4833, 42/4833, 54/4833, №50/4833, 40/4833, 52/4833, 49/4833, 46/4833, 47/4833, 64/4833, 60/4833, 44/4833, 56/4833, 58/4833, 55/4833, 59/4833, 45/4833, 63/4833, 51/4833, 41/4833, 39/4833, 53/4833, 62/4833, 43/4833, 61/4833, 48/4833, 67/4833, 65/4833, 66/4833, 68/4833, 69/4833, 70/4833, 71/4833, зокрема 07.04.2025 подав до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву з відповідними позовними вимогами, яка одночасно була направлена 07.04.2025 відповідачу. Тобто, відповідач на момент прийняття направлення на проведення перевірки від 11.04.2025 №228-846 (Перевірки стану виконання 2) був проінформований про початок процедури судового оскарження проте все одно продовжив застосовувати до позивача заходи ринкового нагляду. В подальшому, подана 07.04.2025 позовна заява була повернена на підставі ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 (справа № 440/4558/25) з огляду на висновок про самостійність заявлених вимог. Позивач, не погодившись з такими висновками та усвідомлюючи негативні наслідки, що можуть бути зумовлені тривалістю апеляційного оскарження, повторно звернувся з тими ж позовними вимогами до Полтавського окружного адміністративного суду 14.04.2025 (автоматично 14.04.2025 примірник позову було направлено відповідачу). Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі 440/4928/25, розгляд якої триває. Таким чином, питання “результативності виконання» рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів вже було предметом судового розгляду. До ухвалення остаточного рішення суду відповідач зобов'язаний був зупинити провадження у частині оцінки виконання (п. 4 ч. 1 ст. 64 «Закону про адміністративну процедуру»), а не дублювати контрольні дії та не виносити нових рішень з того самого питання, яке вже перебуває на розгляді суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
05.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що перевірка та винесені рішення за її результатами, відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» дія Закону не поширюється на окремі процедури, які регулюються спеціальними законами. Проведення контролю, перевірок, а також прийняття рішень про вжиття обмежувальних заходів регулюється виключно спеціальним законом - №2735-VI, який має пріоритет у застосуванні згідно з принципом lex specialis derogat legi generali. Тому посилання позивача на ч. 4 ст. 64 Закону «Про адміністративну процедуру» є неактуальними та не стосуються. Проведення перевірки стану виконання рішень, висновки за її результатами та застосування обмежувальних (коригувальних) заходів відповідають вимогам спеціального законодавства; здійснені у межах компетенції органу; ґрунтуються на встановлених порушеннях; є необхідними для забезпечення безпечності та відповідності продукції вимогам технічних регламентів. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, а доводи позивача - побудованими на неправильному тлумаченні норм права та ігноруванні фактичних обставин.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Судом установлено, що на підставі направлення на проведення перевірки від 13.02.2025 № 79-267 контролюючим органом у період з 13.02.2025 по 18.02.2025 проведено позапланову перевірку стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів (далі - Перевірка виконання 1).
18.02.2025 позивачем на електронну адресу контролюючого органу надіслано інформацію та документи на підтвердження виконання відповідних рішень. Як убачається з наданих матеріалів, позивач повідомив про усунення встановлених раніше невідповідностей з моменту отримання рішень про застосування обмежувальних заходів.
За результатами аналізу отриманої інформації та огляду наданої продукції представниками відповідача складено акт перевірки від 18.02.2025 № 267-79/31, у якому зроблено висновок про невизнання виконання рішень результативним.
Не погоджуючись із викладеними в акті висновками, позивач 21.02.2025 направив до контролюючого органу письмові заперечення № 21/02/2025-01.
13.03.2025 позивач отримав рішення про внесення змін до рішень від 20.02.2025 № 04.1-03-14, яким фактично підтверджено висновки акта перевірки в частині визнання рішень такими, що не виконані результативно.
28.03.2025 на юридичну адресу позивача надійшли постанови про накладення штрафів від 04.03.2025 № 55/4833, 56/4833, 57/4833, 58/4833, 44/4833, 59/4833, 60/4833, 63/4833, 64/4833, 45/4833, 46/4833, 47/4833, 51/4833, 52/4833, 49/4833, 39/4833, 40/4833, 62/4833, 43/4833,, 61/4833, 42/4833, 41/4833, 48/4833, 50/4833, 53/4833, 54/4833, 67/4833, 65/4833, 66/4833, 68/4833, 69/4833, 70/4833, 71/4833, 74/4833, 74/4833, 75/4833, 72/4833, 73/4833 за невиконання рішень контролюючого органу від 02.01.2025 та 17.01.2025. Зазначеними постановами на позивача накладено фінансові санкції у розмірах 34 000 грн, 68 000 грн та 119 000 грн залежно від конкретного рішення, яке, за висновками відповідача, залишилось невиконаним.
Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач 07.04.2025 звернувся з адміністративним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду. Ухвалою від 10.04.2025 у справі № 440/4528/25 позовну заяву було повернуто заявнику.
14.04.2025 позивач повторно звернувся до того ж суду з аналогічними позовними вимогами. Ухвалою від 13.05.2025 відкрито провадження у справі № 440/4982/25; розгляд зазначеної справи триває.
На підставі направлення від 11.04.2025 № 228-846 у період з 24.04.2025 по 29.04.2025 контролюючим органом проведено повторну позапланову перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів (далі - Перевірка виконання 2) за місцезнаходженням контролюючого органу.
За результатами Перевірки виконання 2 складено акт від 29.04.2025 № 846-228/98, у якому висновки співпадають з тими , що викладені в акті від 18.02.2025 № 267-79/31, а саме - про те, що всі рішення мають ступінь виконання «невиконане», а їх результативність не може бути визнана підтвердженою.
У зазначеному акті як підстави для невизнання виконання результативним наведено, зокрема:
· недостатність наданої інформації щодо повернення продукції постачальнику без підтвердження обсягу продукції, що перебувала у розпорядженні та розповсюджувалась у ланцюгу постачання;
· відсутність документального підтвердження взаємодії з постачальником, імпортером або виробником щодо тимчасової заборони надання продукції на ринку, її приведення у відповідність та припинення реалізації до моменту усунення невідповідностей.
На підставі вказаного акта 30.04.2025 прийнято рішення № 04.1-03-42 про внесення змін до попередніх рішень, яким підтверджено висновок про нерезультативність їх виконання.
У подальшому, 13.05.2025 відповідачем винесено нові постанови про накладення штрафів за невиконання рішень від 02.01.2025 та 17.01.2025, а саме №156/4833, 155/4833, 168/4833, 161/4833, 164/4833, 169/4833, 162/4833, 163/4833, 166/4833, 165/4833, 157/4833, 158/4833, 167/4833, 160\4833, 159/4833, 147/4833, 146/4833, 145/4833, 151/4833, 142/4833, 149/4833, 153/4833, 154/4833, 148/4833, 143/4833, 152/4833, 144/4833, 150/4833, 140/4833, 141/4833, 136/4833, 133/4833, 138/4833, 134/4833, 139/4833, 135/4833, 137/4833, якими на позивача повторно накладено фінансові санкції.
Не погодившись з відповідними діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон України № 2735-VI).
Згідно ч.1-2 ст.23-1 Закону України № 2735-VI Для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/ або групи продукції), найменування та адресу об'єкта, де розміщується продукція. На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.
У відповідності до ч.1 ст.22 Закону України № 2735-VI заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України № 2735-VI будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або ЗУ «Про загальну безпечність нехарчової продукції», має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.
Згідно з положеннями ч.ч.3,11 цієї ж статті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/ або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до ст. 34 цього Закону.
Перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, встановлених ст.23 цього Закону. За потреби може бути проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір і експертизу (випробування) зразків продукції.
Під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду встановлює ступінь виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та результативність їх виконання.
Згідно ст. 36 Закону України № 2735-VI рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються Закон України "Про адміністративну процедуру".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів публічної адміністрації з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний зупинити адміністративне провадження, у тому числі на вимогу особи, у разі об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що перебуває на розгляді суду, - до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Суд наголошує, що на відміну від частини другої статті 64 цього Закону, яка передбачає право органу зупинити провадження у визначених випадках, положення частини першої статті 64 встановлюють імперативний обов'язок адміністративного органу зупинити провадження за наявності передбачених законом умов.
Крім того, частина перша Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" прямо забороняє повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для вже проведеного позапланового заходу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також відповідно до статей 2 та 6 Кодекс адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а також чи є вони обґрунтованими, пропорційними та прийнятими з дотриманням права особи на справедливу процедуру.
Судом установлено, що підставою для проведення «Перевірки стану виконання 2» (направлення від 11.04.2025 № 228-846) стали висновки відповідача про «нерезультативність виконання» рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, викладені в акті від 18.02.2025 № 267-79/31 та закріплені у відповідних індивідуальних актах.
Разом із тим на момент винесення зазначеного направлення позивач уже оскаржив ці висновки в судовому порядку, подавши 07.04.2025 позов до Полтавського окружного адміністративного суду, про що відповідач був належним чином повідомлений.
Проте, суд зазначає, що відповідач не зупинив адміністративне провадження відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру», а повторно ініціював позаплановий захід із тотожним предметом перевірки.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на доводи відповідача про відсутність підстав для застосування Закону України «Про адміністративну процедуру».
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на частину третю статті 1 Закон України "Про адміністративну процедуру" як на підставу для повного виключення застосування цього Закону до спірних правовідносин.
Частина третя статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що дія цього Закону не поширюється на окремі процедури, які регулюються спеціальними законами.
Водночас таке положення не означає автоматичного та повного виключення застосування загального адміністративно-процедурного регулювання у сфері, що врегульована спеціальним законом. Йдеться лише про ті аспекти процедури, які безпосередньо і вичерпно врегульовані спеціальним законом.
Натомість частина друга статті 3 Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" прямо встановлює, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру».
Отже, сам спеціальний Закон № 2735-VI прямо відсилає до застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» у частині, яка ним не врегульована. Така законодавча конструкція виключає можливість довільного ігнорування приписів загального закону під приводом принципу lex specialis derogat legi generali.
Принцип lex specialis застосовується лише за наявності колізії норм, а не для повного усунення дії загального закону у випадку прогалин спеціального регулювання.
Суд встановив, що Закон № 2735-VI не містить норм, які б визначали порядок зупинення адміністративного провадження у зв'язку з судовим оскарженням прийнятих рішень та регулювали дії органу ринкового нагляду у випадку, коли правомірність його попередніх висновків уже є предметом судового розгляду.
Отже, питання обов'язку адміністративного органу зупинити провадження у разі об'єктивної неможливості його продовження до вирішення спору судом спеціальним законом не врегульоване.
За таких умов підлягає застосуванню пункт 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру», який встановлює імперативний обов'язок адміністративного органу зупинити провадження до набрання законної сили рішенням суду.
Твердження відповідача про те, що «проведення контролю, перевірок та прийняття рішень регулюється виключно спеціальним законом» є надмірно розширеним тлумаченням.
Спеціальний закон визначає підстави та види заходів ринкового нагляду, повноваження органів, види обмежувальних заходів, порядок накладення штрафів.
Однак він не врегульовує процесуальні гарантії поведінки адміністративного органу у випадку судового оскарження його рішень.
Саме тому законодавець передбачив субсидіарне застосування Закону України «Про адміністративну процедуру».
Відтак, аналізуючи викладене, суд констатує, що об'єктом контролю в обох перевірках були ті самі рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів; предмет оцінки (результативність їх виконання) залишився незмінним; перелік продукції та обставини, що підлягали перевірці, були ідентичними; правове обґрунтування «нерезультативності» виконання рішень у межах другої перевірки фактично дублювало попередні висновки.
Жодних нових обставин, нових ризиків або нових юридично значимих фактів, які б могли обґрунтувати повторне проведення позапланового заходу, матеріали справи не містять.
За таких обставин суд дійшов висновку, що проведення позапланової перевірки стану виконання рішень з 24.04.2025 по 29.04.2025 суперечить імперативним вимогам пункту 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки відповідач був зобов'язаний зупинити адміністративне провадження до вирішення спору судом, а не продовжувати оцінку тотожних обставин. Порушує заборону повторного позапланового заходу, встановлену частиною першою Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки здійснена за тими самими фактами та щодо того самого предмета контролю. Виходить за межі способу реалізації повноважень, визначених законом, що є несумісним із частиною другою статті 19 Конституції України.
Оскільки зазначена перевірка проведена без наявності нових фактичних підстав, з дублюванням тотожного предмета контролю та всупереч обов'язку зупинити адміністративне провадження на час судового розгляду, усі індивідуальні акти, прийняті в її межах, зокрема рішення про внесення змін до рішень від 30.04.2025 № 04.1-03-42 та постанови про накладення штрафів від 13.05.2025 № 156/4833, 155/4833, 168/4833, 161/4833, 164/4833, 169/4833, 162/4833, 163/4833, 166/4833, 165/4833, 157/4833, 158/4833, 167/4833, 160/4833, 159/4833, 147/4833, 146/4833, 145/4833, 151/4833, 142/4833, 149/4833, 153/4833, 154/4833, 148/4833, 143/4833, 152/4833, 144/4833, 150/4833, 140/4833, 141/4833, 136/4833, 133/4833, 138/4833, 134/4833, 139/4833, 135/4833, 137/4833, є похідними від протиправного контрольного заходу.
Такі акти прийняті без належної правової підстави, не відповідають критерію обґрунтованості через відсутність нових доказів чи обставин та порушують принцип пропорційності та право позивача на ефективний судовий захист.
Відтак суд доходить висновку, що оскаржувані рішення та постанови не відповідають критеріям законності, обґрунтованості та співмірності, визначеним статтями 2 та 6 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 26646,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна Покупка" (вул. Свято-Михайлівська, буд. 3Б, смт. Опішня, Полтавська область, 38164, код ЄДРПОУ 41130363) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (вул. Волинська, 12, м. Київ 151, Київська область,03151, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про внесення змін до рішення (нь) від 30.04.2025 №04.1-03-42, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 №156/4833, 155/4833, 168/4833, 161/4833, 164/4833, 169/4833, 162/4833, 163/4833, 166/4833, 165/4833, 157/4833, 158/4833, 167/4833, 160\4833, 159/4833, 147/4833, 146/4833, 145/4833, 151/4833, 142/4833, 149/4833, 153/4833, 154/4833, 148/4833, 143/4833, 152/4833, 144/4833, 150/4833, 140/4833, 141/4833, 136/4833, 133/4833, 138/4833, 134/4833, 139/4833, 135/4833, 137/4833.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (вул. Волинська, 12, м. Київ 151, Київська область, 03151, код ЄДРПОУ 40414833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна Покупка" (вул. Свято-Михайлівська, буд. 3Б,смт. Опішня, Полтавська область, 38164, код ЄДРПОУ 41130363) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26646 (двадцять шість тисяч шістсот сорок шість) гривень 40 ( сорок) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова