Справа № 420/35844/25
18 лютого 2026 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (вул. Молодіжна, 6, м. Херсон, 73000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премій, що визначили їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом зменшення розміру прожиткового мінімуму для робочих осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та початкового складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплатити щомісячної грошової компенсації суму податку з доходів фізичних осіб, які отримують з грошового забезпечення, грошових виноградарів та інших виплат, наданих військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та початкового складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
зобов'язати відповідача здійснити йому - ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії, що визначити їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом зменшення розміру прожиткового мінімуму для робочих осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та початкового складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплатити щомісячної грошової компенсації суму податку з доходів фізичних осіб, які отримують з грошового забезпечення, грошових виноградників та інших виплат, охоронюваних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки та не направлення до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за послугою років оновленого грошового атестату та довідки на його - ОСОБА_1 , ім'я про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні дні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати відповідача видати оновлені грошові атестати та довідки на його - ОСОБА_1 , ім'я про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою суду від 27.10.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову, з підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 зазначив, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
Водночас як зазначив Верховний Суд визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
На підстав ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує правові висновки Верховного Суду та вважає, що строк звернення слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
На виконання ухвали позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення, не зазначивши будь-яких причин поважності його пропуску, не зазначивши дату отримання грошового атестату.
Враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження дати вручення грошового атестату, суд вважав необхідним прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та витребувати у відповідача докази вручення позивачу грошового атестата. Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом буде вирішено після надання до суду витребуваних доказів про вручення грошового атестата.
Ухвалою суду від 07.11.2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, витребувані докази.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, а також виклав обставини щодо пропуску строку звернення до суду позивачем, просив відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
У відзиві зазначено, що позивач отримав грошовий атестат 01.07.2025 року, тобто пропустив тримісячний строк звернення до суду. Докази отримання грошового атестату 01.07.2025 року надані до відзиву.
Позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначив про ддату отримання грошового атестату. Будь-яких заяв в спростування обставин щодо отримання грошового атестату 01.07.2025 року до суду не надходило.
В заяві про поновлення строку звернення до суду відсутні посилання на обставини, які можуть бути визнані судом поважними щодо причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).
Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважав необхідним залишити позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та роз'ясняє, що недоліки повинні бути усунуті шляхом: надання до суду відповідно до вимог ст.123,161 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням причин поважності його пропуску, а саме об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Ухвалою суду від 06.01.2026 року позов залишений без руху після відкриття провадження.
Представник позивача надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому не зазначені причини поважності пропуску строку звернення до суду, наведені правові висновки Верховного Суду щодо відсутності строку звернення до суду до 19.07.2022 року,а також Рішення Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24).
Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 20.05.2023 року підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Cудова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 відступила від правових висновків КАС ВС у постановах від 29.01.2025 у справі №500/6880/23, від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 23.01.2025 у справі №400/4829/24, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 12.09.2024 у справі №200/5637/23 та сформувала наступний правовий висновок щодо застосування статті 233 КЗпП України.
Так судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: - правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); - у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
На підстав ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує правові висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, згідно яких період підлягає поділу на до 19 липня 2022 року (безстроково) та з 19 липня 2022 року (трьохмісячний строк звернення).
Щодо моменту, з якого слід обчислювати трьохмісячний строк звернення суд врахував наступне.
Відповідно до п.п.4.3 п.4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104), начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Згідно з п.п.11.1 п.11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, зокрема: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Отже, під час зняття військовослужбовця з грошового забезпечення з ним має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат. Саме з дати вручення грошового атестату пов'язується строк звернення до суду з цим позовом.
На підстав ч.5 ст.242 КАС України суд по цій справі врахував правові висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, згідно яких початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 зазначив, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
Водночас як зазначив Верховний Суд визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
Оскільки за позицією Верховного Суду саме з дати вручення грошового атестата обчислюється тримісячний строк звернення до суду у цій категорії справ (щодо періоду після 19.07.2022 року), вказані обставини впливають на дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог.
Відповідачем надані докази отримання позивачем грошового атестату при звільненні 01.07.2025 року. До суду позивач звернувся 22.10.2025 року.
Суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині заявленого періоду з 19.07.2022 по 30.01.2024 року.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 вказав, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) є необґрунтованим, оскільки позивач звільнився зі служби.
Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), яким визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст. 233 КЗпПУ, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу). У рішенні зазначено, що законодавча конструкція створює парадоксальну ситуацію: працівник, який продовжує працювати, перебуває у менш захищеному становищі, ніж той, хто вже звільнений.
Як зазначав Конституційний Суд України, «строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин“ ( абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012); «реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права“ (перше речення абзацу другого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013).
Далі у Рішенні вказано, що строк звернення до суду - це встановлений законом проміжок часу, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права; після закінчення строку звернення до суду право не зникає, але не може бути належно реалізоване в разі неможливості поновлення цього строку.
Строк звернення до суду відіграє ключову роль у забезпеченні юридичної визначеності: він створює передбачувані часові межі для оскарження дій чи бездіяльності.
Конституційний Суд України зазначає, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування тощо.
Отже є діючою нормою ч.2 ст.233 КЗпПУ, якою законодавцем встановлений тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні .
Позивач ОСОБА_1 звільнений зі служби наказом відповідача від 30.06.2025 року. Грошовий атестат отримав 01.07.2025 року. У заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначені причин поважності його пропуску, а саме об'єктивні перешкоди для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними обставинами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого тримісячного строку.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. У той же час заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
У цій справі позивач не довів наявність об'єктивних, незалежних від нього підстав, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.3-4 ст.123 цього Кодексу.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд по цій справі дійшов висновку про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 30.01.2024 року.
Таким чином, позов в цій частині повинен бути залишений без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
При цьому, суд вважає необхідним продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо періоду з 10.03.2022 по 18.07.2022.
Керуючись ст.122, 123, 161, 240, 248 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (вул. Молодіжна, 6, м. Херсон, 73000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023 року.
Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо періоду з 29.01.2020 по 18.07.2022 року.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва