18 лютого 2026 року м. Київ № 320/3529/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій про вимоги про сплату боргу
До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій про вимоги про сплату боргу, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №01700240208 від 10.01.2024, №01691240208 від 10.01.2024, №01697240208 від 10.01.2024, №01688240208 від 10.01.2024, №01679240208 від 10.01.2024 №01752240208 від 10.01.2024, №01754240208 від 10.01.2024, №01761240208 від 10.01.2024, №01759240208 від 10.01.2024;
- визнати протиправними та скасувати рішення №01712240208 від 10.01.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення №01714240208 від 10.01.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1706 від 10.01.2024, рішення №01708240208 від 10.01.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків Акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки вважає, що контролюючим органом не враховано усіх наданих ФОП ОСОБА_1 документів та пояснень, поданих на стадії адміністративного скарження висновків Акта перевірки від 08.11.2023 №72755/Ж5/26-15-24-02-01/ НОМЕР_1 .
Окрім того, позивачем вказано про порушення строків складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, визначених статтею 86 Податкового кодексу України, що є самостійною підставою для їх скасуванню.
Щодо ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю позивачем зауважено, що одночасно із запереченням на Акт перевірки від 08.11.2023 №72755/Ж5/26-15-24-02-01/ НОМЕР_1 платником податків ФОП ОСОБА_1 були надані усі документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності. При цьому, вважає необґрунтованими твердження відповідача про ненадання копій первинних документів, оскільки під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки уповноважені особи контролюючого органу не зверталися до ФОП ОСОБА_1 із запитами про надання таких документів.
Разом з тим, позивачем зазначено про неправомірність визначення відповідачем суми заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та суми штрафних санкцій з огляду на запровадження на всій території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211.
За посиланням позивача, неможливість виконання свого податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів також була зумовлена запровадженням на всій території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №664/2022, який триває на сьогоднішній день. При цьому, вказано, що відповідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» місто Київ було включено до переліку територій, на яких велися активні бойові дії у період з 24.02.2022 по 10.08.2022.
Щодо визначено загального оподатковуваного доходу позивачем зазначено, що контролюючим органом було неправильно встановлено суму загального оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період, адже в загальну суму доходу враховано суми поповнення позивачем банківських рахунків власними коштами одночасно з внесенням торгівельної виручки від продажу товарів. Відтак, вважає, що частина загального оподатковуваного доходу не є доходом від підприємницької діяльності, а є власними коштами, які не підлягають оподаткуванню.
На переконання позивача, оскільки встановлені контролюючим органом порушення щодо заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, щодо заниження податкового зобов'язання з військового збору, а також щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску є похідними від нібито встановленого порушення щодо заниження загального оподатковуваного доходу, такі висновки є протиправними та безпідставними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що на дату підписання Акта перевірки від 08.11.2023 №72755/Ж5/26-15-24-02-01/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 не було надано у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. За результатами перевірки встановлено порушення вимог підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.3 пункту 161.1 статті 161, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме, фізичною особою-платником податків занижено суму оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності на загальну суму - 81 500,0 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в загальній сумі - 14 670,0 грн.
Окрім того, відповідачем вказано, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 ФОП ОСОБА_1 використовувала працю найманих робітників, згідно наданих до перевірки документів, з якими укладено трудові договори між фізичною особою-підприємцем і найманими працівниками. До перевірки було надано щомісячні відомості щодо нарахування/виплати доходів у формі заробітної плати найманим працівникам та табеля робочого часу, трудові договора між працівником і фізичною особою, накази та заяви (прийом/звільнення), заяви на ПСП, відомості на виплату коштів. Перевіркою питань використання у господарської діяльності праці найманих осіб встановлено наявність найманих працівників в кількості 105 осіб у ФОП ОСОБА_1 за період, що перевірявся. Відповідно до розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період, що перевірявся з 01.01.2017 по 31.12.2022, поданих до контролюючих органів ДПС, податковим агентом ОСОБА_1 утримано (нараховано) ПДФО із сум виплачених доходів у формі заробітної плати в загальній сумі 655 687,13 грн. за відповідний перевіряємий період, однак, фактично сплачено (перераховано) ПДФО до бюджету в загальній сумі 161 130,69 грн.
Разом з тим, за результатами перевірки своєчасності сплати (перерахування) до бюджету самостійно визначеного військового збору із сум заробітної плати за період, що перевірявся, відповідачем встановлено заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 52 560,27 грн.
За посиланням відповідача, у порушення абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 не своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нарахований роботодавцем на суми заробітної плати.
Відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не враховано до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми ПДВ із сум доходу, отриманого на рахунок у банку внаслідок розрахункових операцій, платника. Окрім того, ФОП ОСОБА_1 безпідставно зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в Декларації за січень 2022 на суму податку 22 567 грн. шляхом коригування податкових зобов'язань, які не підтверджено даними Єдиного реєстру податкових накладних, в наслідок чого встановлено їх заниження на відповідну суму 22 567 грн. в січні місяці 2022 року.
Згідно пояснень відповідача, за результатами перевірки встановлено, що платником податків в перевіряємому періоді своєчасно та помісячно подано декларації акцизного податку з Додатком 6 до податкового органу, за винятком, декларацій за Березень 2021, Лютий - Липень 2022, Вересень - Жовтень 2022, чим, порушено підпункт 49.2 пункту 49.2 статті 49, підпункт 49.18.1 пункт 49.18 статті 49 розділу II, пункт 223.2 статті 223 ПК України.
У поданій до суду відповіді на відзив позивачем зауважено, що відповідачем під час розгляду справи не доведено та не підтверджено правомірності оскаржуваних рішень, а відтак, не виконано обов'язку, визначеного статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Протокольною ухвалою від 04.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Разом з тим, у судовому засіданні 04.03.2024, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
У поданих до суду письмових поясненнях позивачем зазначено, що контролюючим органом неправильно встановлено суму загального оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді, адже в загальну суму доходу було враховано суми поповнення позивачем банківських рахунків власними коштами, в якості поповнення обігових коштів, одночасно із внесення торгівельної торговельної виручки від продажу товарів на банківські рахунки ФОП ОСОБА_1 як дохід отриманий від здійснення господарської діяльності.
На переконання позивача, зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими, відсутні правові підстави для нарахування платнику податків грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, що має наслідком скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, позивачем подано до суду заяву, в якій просить повернути відзиві на позовну заяву та інші документи, що подані представником Головного управління ДПС у м. Києві, особі, яка її подала, з огляду на те, що відзив підписано особою, повноваження якої не підтверджені належним чином.
Щодо заяви позивача про повернення відзиву на позовну заяву з підстав відсутності у представника повноважень, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву підписаний представником Головного управління ДПС у м. Києві Віталієм Гайдаєм в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження чого надано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до положень статті 55 КАС України (далі - КАС України) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Оскільки, наявними матеріалами справи підтверджено, що представник Віталій Гайдай відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені юридичної особи про що внесені відповідні відомості, суд дійшов висновку, що відзив на позовну заяву на виконання положень статті 55 КАС України підписано особою, яка має права його підписувати, відтак у задоволенні заяви позивача про повернення відповідачу відзиву на позовну заяву слід залишити без задоволення.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зі змінами, внесеними Законом України від 09.11.2023 №3453-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» та з надходженням заперечення платника податків від 23.11.2023 № б/н (вх. Головного управління ДПС у м. Києві №114532/6 від 23.11.2023), наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 23.11.2023 №6259-П, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.
За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 27.12.2023 №86463/Ж5/26-15-24-02-08/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
- пункту 44.1, пункту 44.3 пункту 44.6 статті 44, пункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України, а саме: платником податків до перевірки не надано в повному обсязі первинні документи, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування; ??
- підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.3 пункту 161.1 статті 161, пункту 177.2 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України - фізичною особою - платником податків занижено суму оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 81 500,00 грн;
- пункту 176.2 «а» статті 176 розділу IV Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб із сум заробітної плати, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 494 556,44 грн;
- пункту 176.2 «б» статті 176 розділу IV Податкового кодексу України у частинах вказаних недостовірних відомостей в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2019, III квартал 2019, IV квартал 2019, І квартал 2020, ІІ квартал 2020, ІІ квартал 2020, IV квартал 2020, І квартал 2021, ІІ квартал 2021, ПІ квартал 2021, IV квартал 2021, І квартал 2022, ІІ квартал 2022, ІІІ квартал 2022, IV квартал 2022, а також несвоєчасне подання розрахунку за І квартал 2022, ІІ квартал 2022, ШІ квартал 2022, IV квартал 2022 до контролюючих органів;
- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - фізичною особою - платником податків занижено суму оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 81 500,00 грн;
- підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження військового збору із сум заробітної плати, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 52 560,27 грн за результатами перевірки своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору визначеного за даними перевірки за період, що перевірявся;
- пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - фізичною особою - платником податків, перебуваючи на загальній системі оподаткування, не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 в загальній сумі - 17 392,97 грн;
- ??абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - фізичною особою - платником податків не своєчасно сплачено єдиний внесок за 2018 - 2021 роки із чистого оподатковуваного доходу;
- ??абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - фізичною особою-платником податків не своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати за 2017 - 2020 роки; ??
- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, а саме платником податків завищенно суму від'ємного значення (різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ) у періоді, що перевірявся, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальному розмірі на 627 202 грн та занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 12 740 805 грн;
- пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України в частині не реєстрації в ЄРПН податкові накладні щодо товарів (послуг), що реалізовані в періоді, що перевірявся та по яких встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 11 960 597 грн;
- пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України в частині не реєстрації в ЄРПН податкових накладних щодо реалізованих тютюнових виробів у періоді з 01.01.2022 по 31.12.2022 згідно даних СОД РРО та СЗЗД РРО, та які звільнено від оподаткування на загальну суму 34 055 616,29 грн;
- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України - платником податків не своєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий - травень 2022 та вересень 2022 до контролюючого органу за місцем реєстрації; ??
- підпункту 49.2 пункту 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 223.2 статті 223 розділу VI Податкового кодексу України - фізичною особою - платником податків несвоєчасно подано Декларацію акцизного податку з Додатком 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» за лютий - липень 2022 року, вересень - жовтень 2022 року;
- пункту 216.9 статті 216 розділу VI Податкового кодексу України - фізичною особою-платником податків занижено податкові зобов'язання акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету в перевіряємому періоді в загальній сумі - 2 219 грн.
На підставі висновків вказаного Акта відповідачем прийнято:
- податкові повідомлення-рішення №01700240208 від 10.01.2024, №01691240208 від 10.01.2024, №01697240208 від 10.01.2024, №01688240208 від 10.01.2024, №01679240208 від 10.01.2024 №01752240208 від 10.01.2024, №01754240208 від 10.01.2024, №01761240208 від 10.01.2024, №01759240208 від 10.01.2024;
- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.01.2024 №01712240208 та №01714240208;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1706 від 10.01.2024;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2024 №01708240208.
Незгода позивача з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки) обумовила на звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктами 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно з вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Оформлення результатів перевірок здійснюється з урахуванням вимог статті 86 ПК України.
Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 контролюючим органом складено Акт від 27.12.2023 №86463/Ж5/26-15-24-02-08/2766913541, на підставі висновків якого прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення №01700240208 від 10.01.2024, №01691240208 від 10.01.2024, №01697240208 від 10.01.2024, №01688240208 від 10.01.2024, №01679240208 від 10.01.2024 №01752240208 від 10.01.2024, №01754240208 від 10.01.2024, №01761240208 від 10.01.2024, №01759240208 від 10.01.2024.
Позивачем зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головним управлінням ДПС у м. Києві було порушено строки, визначені статтею 86 ПК України, що, на його думку є самостійною підставою для скасування таких рішень.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Оскільки Акт перевірки від 27.12.2023 №86463/Ж5/26-15-24-02-08/2766913541 отримано позивачем 28.12.2023, що підтверджується її підписом в зазначеному Акті, суд дійшов, що відповідачем із дотриманням вищезазначених строків винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки).
Разом з тим, за приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Як свідчать матеріали справи, під час спірної документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом від 13.12.2023 №2023, податковий орган не надсилав позивачу жодного запиту про надання документів, пов'язаних з предметом перевірки.
Однак, суд зазначає, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Поряд з цим, нормами пункту 85.6. статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законною представника від підписання зазначеною акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів.
Про це Верховний Суд зазначав, зокрема, у постановах від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17 тощо.
В Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.12.2023 №86463/Ж5/26-15-24-02-08/2766913541 зазначено, що позивачем не надано в повному обсязі первинні документи, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування (стор. 24 Акта).
Зокрема, ФОП ОСОБА_1 надано на перевірку Книгу обліку доходів і витрат за 2021 - 2022 роки в електронному форматі для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, проте, підтверджуючі документи щодо обсягів декларування доходів і витрат до перевірки в повному обсязі не забезпечено.
Разом з тим, з урахуванням положень пункту 85.2 платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Верховний Суд у своїй постанові від 19.04.2022 у справі №П/320/722/20 зазначив, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.п.44.6.ст.44 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Як вбачається з Акта перевірки від 27.12.2023 №86463/Ж5/26-15-24-02-08/2766913541, платником податків до перевірки було надано документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування та який пов'язаний з обчисленням та сплатою податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, а саме: книга обліку доходів та витрат за 2021р. - 2022р. (в електроному форматі), книги обліку розрахункових операцій з контрольними стрічками і 2-звітами, банківські виписки по розрахунковим рахункам,які використовувалися в підприємницькій діяльності, договора, акти виконаних робіт, договора на закупку товару, рахунки-фактури, чеки, видаткові накладні на закупку товару, накладні на закупку товару не у платників ПДВ, за перевіряємий період, інші документи пов'язані з веденням підприємницької діяльності.
Разом з тим, у ході перевірки відповідачем використовувались відомості, надані центральною базою даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів платнику податків податковими контрагентами та інформація про обсяги реалізованого товару відповідно до даних: Системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій (СЗЗД РРО) та Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) ІКС «Податковий блок», ЄРПН (єдиний реєстр податкових накладних), а також надані платником на перевірку банківські виписки в електронній формі по, розрахункових рахунках, які використовувалися в підприємницькій діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р.
Перевіркою правильності визначення об'єкту оподаткування (чистого доходу) за період, що перевірявся з 01.01.2017 по 31.12.2022 з урахуванням заниженого загального оподаткованого доходу та заниженої вартості понесених витрат за даними перевірки, встановлено заниження чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період, всього у сумі - 81 500,00 грн. (в т.ч. 2017 рік на суму 5135,00 грн., за 2020 рік - на суму 9 765,00 грн., за 2021 рік - на суму 15 300,00 грн., за 2022 рік - на суму 51 300,00 грн).
Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності в загальній сумі - 14 670,0 грн., в тому числі по періодах: 2017 - 924,30 грн., 2020 - 1 757,70 грн., 2021 - 2 754,00 грн., 2022 рік - 9 234,00 грн., чим порушено пункт 177.2 статті 177 розділу IV ПК України.
За результатами перевірки встановлено порушення вимог підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.3 пункту 161.1 статті 161, пункту 177.2 статті 177 розділу IV ПК України, а саме, фізичною особою-платником податків занижено суму оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності на загальну суму - 81 500,0 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в загальній сумі - 14 670,0 грн. (в т.ч. 2017 -924,30 грн., 2020 - 1 757,70 грн., 2021 - 2 754,0 грн., 2022 - 9 234,0 грн.).
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 Кодексу).
Отже, фізичні особи - підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.
Так, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яке полягає у заниженні фізичною особою-платником податків суми оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності на загальну суму - 81 500,0 грн (за 2017 - 5 135,00 грн, за 2020 - 9 765,00 грн, за 2021 - 15 300,00 грн, за 2022 на суму - 51 300,00 грн), що призвело до заниження податкових зобов'язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі - 1 222,50 грн (в т.ч. по періодах: 2017 - 77,03 грн., 2020 - 146,48 грн., 2019 - 229,50 грн., 2022 - 769,50 грн.).
Разом з тим, у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2022 ФОП ОСОБА_1 використовувала працю найманих робітників, згідно наданих до перевірки документів, з якими укладено трудові договори між фізичною особою-підприємцем і найманими працівниками.
До перевірки було надано щомісячні відомості щодо нарахування/виплати доходів у формі заробітної плати найманим працівникам та табеля робочого часу, трудові договори між працівником і фізичною особою, накази та заяви (прийом/звільнення), заяви на ПСП, відомості на виплату коштів. ході перевірки використовувавсь податкова інформація, що містяться в інформаційних базах даних ІТ «Податковий блок», а також надані на перевірку документи. Перевіркою питань використання у господарської діяльності праці найманих осіб встановлено наявність найманих працівників в кількості 105 осіб у ФОП ОСОБА_1 за період, що перевірявся.
Відповідно до розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період, що перевірявся з 01.01.2017 по 31.12.2022, поданих до контролюючих органів ДПС, податковим агентом ОСОБА_1 утримано (нараховано) ПДФО із сум виплачених доходів у формі заробітної плати в загальній сумі 655 687,13 грн. за відповідний перевіряємий період, однак, фактично сплачено (перераховано) ПДФО до бюджету в загальній сумі 161 130,69 грн.
За результати перевірки своєчасності сплати (перерахування) до бюджету самостійно визначеного податку на доходи фізичних осіб із сум заробітної плати за період, що перевірявся встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 494 556,44 грн. (ІІ квартал 2019 - 8 515,68 грн, ІІІ квартал 2019 - 23 916,24 грн., IV квартал 2019 - 23 572,77 грн., І квартал 2020 - 30 298,56 грн., ІІ квартал 2020 - 30 576,96 грн., ІІ квартал 2020 - 32 828,40 грн., IV квартал 2020 - 33 829,38 грн, січень 2021 - 13 909,50 грн., лютий 2021 - 13 909,50 грн., березень 2021 - 14 245,20 грн., квітень 2021 - 13 092,30 грн., травень 2021 - 13 092,30 грн., червень 2021 - 12 085,20 грн., липень 2021 - 12 085,20 грн., серпень 2021 - 11 078,10 грн., вересень 2021 - 11 078,10 грн., жовтень 2021 - 11 078,10 грн., листопад 2021 - 10 406,70 грн., грудень 2021 - 18 135,0 грн., січень 2022 - 18 135,0 грн., лютий 2022 - 18 135,00 грн., березень 2022 - 14 040,00 грн., квітень 2022 - 5 432,16 грн., травень 2022 - 5 265,00 грн., червень 2022 - 52 65,00 грн., липень 2022 - 11 115,0 грн., серпень 2022 - 11 115,00 грн., вересень 2022 - 12 125,45 грн., жовтень 2022 - 18 731,88 грн., листопад 2022 - 18 731,88 грн., грудень 2022 - 18 731,88 грн.), чим порушено п. 176.2 «а» ст. 176 р.4 ПК України.
Відповідно до розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період, що перевірявся з 01.01.2017 по 31.12.2022, поданих до контролюючих органів ДПС, ФОП ОСОБА_1 утримано (нараховано) військового збору із сум виплачених доходів у формі заробітної плати в загальній сумі 84 328,13 грн. за відповідний перевіряємий період, однак фактично сплачено (перераховано) військового збору до бюджету в загальній сумі 31 767,86 грн.
За результати перевірки своєчасності сплати (перерахування) до бюджету самостійно визначеного військового збору із сум заробітної плати за період, що перевірявся встановлено заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 52 560,27 грн.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 7 Закону №2464-VI база нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з пунктом 3 статті 7 Закону №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
У відповідності з вимогами частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок».
Судом встановлено, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2022 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Перевіркою достовірності відображення у звітності за 2017 - 2022 роки сум доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму - 81 500,0 грн., чим порушено пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 в періоді, що перевірявся відповідно до поданої звітності до органів ДПС, а також наданих на перевірку документів (трудові договори, накази та заяви (прийом/звільнення) використовувала працю найманих осіб) встановлено, що в порушення абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI - фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 не своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником ПДВ з 28.10.1999, номер запису в Реєстрі №88382028.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а у разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період, що перевірявся, встановлено їх заниження, яке обумовлено, зокрема, невідповідністю задекларованих платником сум ПДВ з обсягом виручки, яка отримана згідно даних СОД РРО та СЗЗД РРО ІТ «Податковий блок» через РРО.
За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не враховано до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми ПДВ із частини обсягів виручки отриманої через РРО з урахуванням пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 197.27 статті 197 розділу V ПК України.
Окрім того, причиною розбіжностей між даними перевірки і даними платника у визначенні податкових зобов'язань з ПДВ у періоді, що перевірявся є неврахована виручка, отримана за безготівковою формою розрахунку на розрахунковий рахунок у банку (із застосуванням QR коду в об'єктах де здійснювалась роздрібна торгівля ФОП ОСОБА_1 .
Так, згідно з наданими до перевірки банківськими виписками за перевіряємий період, неврахована виручка (отримана на розрахунковий рахунок) від реалізації товарів з якої визначено податкові зобов'язання з ПДВ.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не враховано до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми ПДВ із сум доходу, отриманого на рахунок у банку внаслідок розрахункових операцій, платника (гр.4 таблиці №38 пп.2.7.2 п.2.7 р. ІІ Акта перевірки).
Також, ФОП ОСОБА_1 не включено в декларації до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 61 204 грн. з постачання товарів/послуг згідно виписаних податкових накладних, які відображено в ЄРІН по наступним контрагентам-покупцям за періоди:
- лютий 2019 року - 3 750,00 грн.,ТОВ «Нова пошта», ПН від 20.02.2019 №10, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 за №9337038765;
- ??квітень 2019 - 4 166,67 грн, ТОВ «Нова пошта», ПН від 19.04.2019 №9, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 за №9337039250; ??
- листопад 2021 - 4 166,67 грн, ТОВ «Нова пошта», ПН від 30.11.2021 №9, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 за №9431878757; ??
- грудень 2021 - 35 787,24 грн., в тому числі: на суму ПДВ 4 166,67 грн, ТОВ «Нова пошта», ПН від 31.12.2021 №9, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 за №9431872571 на суму ПДВ 10 533,57 грн; ТОВ «Парадіг Група» ПН від 31.12.2021 №8, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 за №9431872574, на суму ПДВ 21 067,00 грн; ПАТ «Джей Ті Інтернешил Компані Україна», ПН від 31.12.2021 №7, зареєстрована в ЄРПІН 15.02.2022 за №9431872639;
- лютий 2022 - 13 333,00 грн., частина суми ПДВ з ПН на загальну суму податку 74 654,47 грн. «Неплатник» від 28.02.2022 №1, зареєстрована в ЄРПН 31.05.2022 за №9055949020.
Окрім того, ФОП ОСОБА_1 безпідставно зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в Декларації за січень 2022 на суму податку 22 567 грн шляхом коригування податкових зобов'язань, які не підтверджено даними Єдиного реєстру податкових накладних, в наслідок чого встановлено їх заниження на відповідну суму 22 567 грн в січні 2022 року.
З урахуванням встановлених порушень, перевіркою повноти визначення податкових зобов?язань з ПДВ за період, що перевірявся з 01.01.2017 по 31.12.2022, встановлено їх заниження на загальну суму 12 044 374 гривень, чим порушено пункт 187.1 статті 187 пункту 188.1 розділу V ПК України.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Перевіркою правильності формування податкового кредиту за період, що перевірявся з 01.01.2017 по 31.12.2022 встановлено таке.
ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка не підтверджена зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, а саме безпідставно включено до ПК декларації за лютий 2017 суму ПДВ у розмірі 1 252,0 грн, чим порушено пункт 198.6 статті 198 розділу V ПК України.
Перевіркою встановлено розбіжність у формуванні податкового кредиту за період, що перевірявся, а саме: у березні 2019 року (520 грн), у жовтні 2019 року (1 грн), у липні 2020 року (418 грн), а також з березня 2022 (1 370 997 грн) в частині його завищення по причині завищення від'ємного значення по даним перевірки, який включається у рядок 16 Декларацій (наступних), чим порушено Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».
Разом з тим, позивачем було подано уточнюючий розрахунок від 30.06.2022 №9104679917 за липень місяць 2019, в якому збільшується сума податкового кредиту на суму 1370997,00 грн, та за рахунок чого відповідна сума включається до складу ПК (р. 16) Декларації за березень 2022 року.
Після цього, платником було подано уточнюючий розрахунок від 21.12.2022 №9274991919 за липень місяць 2019, в якому зменшується сума податкового кредиту на 1 370 997 грн.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено у рядок 16 Декларації за березень 2022 від'ємне значення в сумі 1 370 997,00 грн., яке підлягає зменшенню за результатами даної перевірки.
За результати перевірки позивачем в порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 розділу V ПК України встановлено:
- завищення суми від'ємного значення (різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ) у періоді, що перевірявся, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальному розмірі на 627 202 грн;
- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 12 740 805 грн.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Перевіркою своєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано в ЄРПН у терміни, встановлені цим Кодексом податкові накладні щодо товарів (послуг), що реалізовані в періоді, що перевірявся та по яких встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму - 12 044 374,00 грн.
У порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу І, пункту 203.1 статті 203 розділу V ПК України позивачем несвоєчасно подані податкові декларації з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, а саме: за лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, вересень 2022 до контролюючих органів.
Відповідно до вимог підпункту 212.1.11 пункту 212.1 стаииі 212 розділу VI ПК України платник податків ОСОБА_1 була платником акцизного податку.
Відповідно до вимог пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).
Згідно з наданими до перевірки документами, відповідно до баз даних, а саме, виторгів платника податку по реєстраторах розрахункових операцій, податкових декларацій з податку на додану вартість та акцизного податку встановлено, що платником податків нараховувався акцизний податок у розмірі 5% з бази оподаткування, а саме, з вартості реалізованої продукції (з урахуванням податку на додану вартість та без урахування акцизного податку) та перераховувався до бюджету.
За період, що перевірявся, позивач, здійснювала господарську (підприємницьку) діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в торгівельних об?єктах.
За результатами перевірки встановлено, що платником податків в перевіряємому періоді своєчасно та помісячно подано декларації акцизного податку з Додатком 6 до податкового органу, за винятком, декларацій за березень 2021, лютий - липень 2022, вересень - жовтень 2022, чим, порушено підпункт 49.2-1 пункту 49.2 статті 49, підпункт 49.18.1 пункт 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 223.2 ст. 223 ПК України.
Дані розбіжності обумовлено тим, що вартість підакцизних товарів, реалізовані ФОП ОСОБА_1 відповідно до даних Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) та Системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій (СЗД РРО) складає в березні 2022 року - 15 616,50 грн. (алкогольні напої та тютюнові вироби) та в травні 2022 - 28 762,0 грн (алкогольні напої).
Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.
У зв'язку з розбіжностями між даними платника і даними перевірки об'єкту оподаткування на який нараховується сума податкових зобов'язань акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, встановлено їх заниження в загальній сумі 2 219 грн.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на: підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органам державної податкової служби.
Ненадання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.
Зазначена позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року по справі №813/3521/17.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з Акта від 27.12.2023 №86463/Ж5/26-15-24-02-08/2766913541, під час перевірки позивачем не було надано в повному обсязі первинні документи, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування.
У матеріалах справи відсутні докази та обґрунтування щодо надання цих документів до прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Позивач жодним чином не спростовує відсутність (ненадання) первинної документації в ході перевірки та до винесення оскаржуваних рішень.
Окрім того, у матеріалах справи відсутні первинні документи, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на спростування висновків контролюючого органу.
За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки Акта перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.
Так у постановах від 29.05.2020 у справі №826/27811/15 та від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 Верховний Суд сформулював такий висновок:
«Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.».
Таким чином, обсяги придбання позивачем товарів, а також обсяги їх реалізації, визначені контролюючим органом на підставі саме тих первинних документів, які були надані позивачем самостійно під час перевірки.
Як на підставу протиправності оскаржуваних рішень позивач посилається на те, що частина загального оподатковуваного доходу не є доходом від підприємницької діяльності, а є власними коштами, які не підлягають оподаткуванню.
Однак, суд з такими доводами не погоджується з огляду на те, що кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця.
Подібна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №857/894/18.
Щодо посилань позивача на на запровадження на всій території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та на запровадження на всій території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №664/2022 як на підставу протиправності визначення відповідачем суми заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та нарахування штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до розрахунків фінансових (штрафних) санкцій суми грошових зобов'язань за оскаржуваними рішеннями були визначена відповідачем з урахуванням вищенаведених положень законодавства.
Що використання податкової інформації під час розгляду даної справи, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Суд звертає увагу, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах носить виключно інформативний характер, однак, з урахуванням інших доказів у своїй сукупності, враховується судом під час розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про нарахування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є обґрунтованими та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мали значення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись статями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій про вимоги про сплату боргу - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.