18 лютого 2026 року м. Київ справа №320/13356/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства освіти і науки України
провизнання незаконними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (відповідач/ МОН), в якому просить суд:
- визнати протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили накази «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році» 24.06.2024 №910 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2024 р., за №945/42290, «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2024 року № 910» від 20.12.2024 № 1775 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2024 року за №2057/43402;
- скасувати накази «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році» 24.06.2024 №910 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2024 р., за № 945/42290, «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2024 року № 910» від 20.12.2024 №1775 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2024 року за №2057/43402.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі №320/13356/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 14 травня 2025 року.
Вказаною ухвалою витребувано від відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій; зобов'язано Міністерство освіти і науки України опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №320/13356/25 про оскарження наказу «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році» 24.06.2024 №910 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2024 р., за № 945/42290, «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2024 року № 910» від 20.12.2024 №1775 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2024 року за №2057/43402 у виданні, в якому вказані накази були або мали бути офіційно оприлюднені.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції, суд ухвалив проводити підготовче засідання у справі №320/13356/25, призначене на 14 травня 2025 року о 12:00, та подальші судові засіданні у справі, в режимі відеоконференції з наданням можливості позивачу використовувати власні технічні засоби з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
З огляду на неприбуття у підготовче судове засідання 14 травня 2025 року представника відповідача, повідомленого належним чином, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 18 червня 2025 року.
У підготовчому засіданні 18 червня 2025 року суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справи та перейти до судового розгляду справи по суті, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, судом оголошена перерва до 02 липня 2025 року.
У судовому засіданні 02 липня 2025 року учасниками справи заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на місці ухвалив продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на невідповідність оскаржуваних наказів актам вищої юридичної сили з таких підстав.
Накази Міністерства освіти і науки України з обмеженням права позивача на обрання форми здобуття вищої освіти і позбавленням вищих навчальних закладів права приймати на денну або дуальну форми здобуття освіти здобувачів освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (контрактом), що не мають відстрочки від мобілізації, спричиняють зменшення змісту та обсягу права позивача здобути вищу освіту за обраною ним формою, порівняно із змістом та обсягом права на здобуття вищої освіти осіб, що пройшли конкурс на навчання за державним замовленням (бюджет) та осіб, що мають право на відстрочку від мобілізації відповідно до ч.1, 4, 5, 6 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Законодавство в сфері оборони, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 не містить обмежень для громадян на здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денній та дуальній формі за кошти фізичних та юридичних осіб.
Відповідач обмежив здійснення цього права за ознакою наявності права на відстрочку, чим, всупереч припису частини другої статті 24 Конституції України, спричинив дискримінаційне становище вступника, який не має певних статусів: бронювання, інвалідності, не є багатодітним батьком, одиноким батьком, батьком дитини інваліда, усиновлювачем, опікуном недієздатної особи, не займає певні посади та пости тощо.
Державне регулювання у вигляді оскаржуваних актів Міністерства освіти і науки України завдає шкоди змісту права особи, яка перебуває в юрисдикції України на доступ до тих освітніх інституцій, які існують в Україні на даний час, суперечить міжнародно-договірній забороні відмовляти будь-кому у праві на освіту. Просить врахувати припис статті 65 Закону України «Про освіту»: в разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про освіту, то застосовуються правила міжнародного договору.
Оскаржуваним Наказом Міністерства освіти і науки України порушено вимогу статті 14 Європейської Конвенції 1950 року, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, вимогу ч.2 ст. 24 Конституції України, а також положення 4.3 ст. 3 Закону України «Про вищу освіту» про те що державна політика у галузі вищої освіти реалізується шляхом створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти.
МОН України змінив правила вступу та обмежив можливість обрання форми навчання посеред вступної компанії 24.06.2024 р., яка розпочалась 01 липня.
При цьому неопублікування та неоприлюднення проєкту оскаржуваного наказу завчасно, до набрання ним чинності позбавило позивача, як зацікавлену особу, члена громадського суспільства можливості висловити свою думку, взявши участь у процесі прийняття управлінського рішення, що вплинуло на його права.
Оскаржувані акти Міністерства освіти і науки України порушують вимоги ч. 1 ст.29 Закону України «Про вищу освіту» про здійснення управління вищими навчальними закладами основі принципів автономії та самоврядування, у поєднанні з вимогами 4.3 ст.53 і ст.23 Конституції у тлумаченні Конституційного Суду України в рішенні №5-рп/2004 від 04.03.2004 р. у справі №1-4/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України (п.7), що понад установлений обсяг, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, вищі навчальні заклади можуть здійснювати прийом студентів у межах чисельності, обумовленої ліцензією, з оплатою вартості навчання на договірній основі.
Наказ №1775 прийнято з перевищенням повноважень, оскільки всупереч абз.2 4.23 ст.57-1 Закону України «Про освіту» стосується обмеження прав, свобод, законних інтересів та обов'язків громадян на строк, що перевищує строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб (до 08.05.2025 р.) згідно з Указом Президента № 26/2025 від 14.01.2025.
МОН обмежив здійснення цього права ознакою наявності права на відстрочку, чим, всупереч припису ч.2 ст.24 Конституції України, спричинив дискримінаційне становище вступника який не має певних статусів: бронювання, інвалідності, багатодітним батьком, одиноким батьком, батьком дитини інваліда, усиновлювачем, опікуном недієздатної особи, не займає певні посади та пости тощо. МОН знову не опублікував та не оприлюднив проект наказів завчасно, до набрання ними чинності, що позбавило позивача, як зацікавлену особу, члена громадського суспільства можливості висловити свою думку, взявши участь у процесі прийняття управлінського рішення що вплинуло на його права. Крім того, як вказує позивач, Наказ №1775, про зміну, продовження строку дії заборони та зміну назви попереднього Наказу був опублікований через 21 день після спливу строку попередньої заборони.
За твердженнями позивача, оскаржуваними наказами Міністерства освіти і науки України порушено права і охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин: право на вільний розвиток своєї особистості, користування рівними конституційними правами і рівність перед законом, зокрема свободу від обмежень порівняно з іншими громадянам за ознаками: наявності бронювання, наявності певного статусу, інвалідності, багатодітності, одинокого батька, батька дитини інваліда, усиновлювача, опікуна недієздатної особи, тощо; права на вищу освіту, а саме такі його складові як гарантований державою Україна позивачеві, як громадянинові України, який перебуває в юрисдикції України рівний, без дискримінації доступ до вищих навчальних закладів які існували на час набрання чинності оскаржуваними актами суб'єкту владних повноважень, на державне регулювання права на освіту що не завдає шкоди змісту цього права тощо. Одночасно, оскаржуваними наказами Міністерства освіти і науки України порушено конституційні гарантії зазначених прав та охоронюваних законом інтересів позивача: доступність освіти, заборону відмовляти будь-кому у праві на освіту, обов'язок держави створювати можливості для реалізації права на освіту, заборону обмежувати конституційні права і свободи людини і громадянина у випадках, не передбачених Законом і Конституцією України; визначення виключно законами України прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій, заборону звуження змісту та обсягу прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.
Також позивач зазначає, що Наказ №1775 став формальною підставою для порушення права позивача на перевід на денну форму навчання - не внесення відомостей про перевід в ЕДЕБО та скасування відповідного наказу ОНЕУ №7-Ос від 22.01.2025 р. про скасування наказу від 10.01.2025 р. №4-Ос.
29 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Міністерства і науки України надійшов відзив на позов.
Відповідач за змістом відзиву проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначає, що відповідно до Закону №3438, при здійсненні прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2024 році не поширюється вимога частини другої статі 44 Закону України «Про вищу освіту» щодо термінів затвердження та оприлюднення умов прийому для здобуття вищої освіти у відповідному році.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 571 Закону України «Про освіту», МОН здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Таким чином, за посиланнями відповідача, згідно з законодавством, результати громадського обговорення відносяться до позиції заінтересованих сторін. Як наслідок, в умовах правового режиму воєнного стану, суб'єкт нормотворення може видавати нормативно-правові акти без проведення громадського обговорення проєктів таких актів.
Відповідач вказує, заклади освіти мають можливість проводити відповідні конкурсні процедури та здійснювати зарахування для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру стажування на інші форми здобуття освіти. Відповідно до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 року № 502) освітньо-наукова програма, за якою здійснюється підготовка здобувачів ступеня доктора філософії, складається з освітньої та наукової складових. Вивчення аспірантами (ад'юнктами) освітніх компонентів може здійснюватися на базі закладу, до якого зарахований аспірант (ад'юнкт), а також в рамках реалізації права на академічну мобільність - на базі інших закладів. Таким чином, заклад освіти може забезпечити вивчення освітніх компонентів на базі закладу для здобувачів всіх форм здобуття освіти, визначивши (за необхідності збільшивши) відповідну вартість підготовки.
Відповідач зауважує, позивач отримує освітню послугу в максимально можливому обсязі з максимально високою якістю, які може забезпечити Одеський національний економічний Університет, до якого зараховано позивача на навчання за вечірньою формою здобуття освіти. Звертає увагу, що надання відстрочки від призову по мобілізації не відноситься до права на освіту. Таким чином, позивач має всі можливості здобувати вищу освіту, як сукупність знань, умінь, навичок та інших компетентостей на третьому (освітньо-науковому рівні) вищої освіти.
02 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
За посиланнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, щодо прийняття та внесення суттєвих змін до «Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році», затвердженого наказом МОН України від 06 березня 2024 року № 3266 (зі змінами), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 березня 2024 року за № 379/41724, зазначає, що вступна компанія розпочалась 01.06.2024 р., в той час як відповідач напередодні (№690 від 16.05.2024) та три рази впродовж неї (№794 від 03.06.2024 №909 від 24.06.2024 №959 від 05.07.2024) суттєво змінював правила прийому, ускладнюючи їх, що не було зумовлено необхідністю військового стану.
Акцентує, що повноваження МОН обмежуються виключно сферою освіти і науки, та не має повноважень у сфері оборони та мобілізації, що фактично підтверджує доводи позивача в даній частин.
Як вказує позивач, відповідач визнає факт відсутності передбаченого закону громадського обговорення оскаржуваних актів, при цьому не обґрунтував та не повідомив суд, якими обставинами була обумовлена негайність прийняття оскаржуваних наказів.
Позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на абз.2 ч.3 ст.57-1 Закону України «Про освіту» оскільки питання що врегульовано наказом в першу чергу стосується питання оборони та мобілізації, регулювати які відповідач не має повноважень і для цього протиправно використовується регулювання системи освіти. За посиланнями позивача, накази не мають відношення до створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).
Позивач зазначає, відповідач помилково вказує, що в ринковій економіці діяльність господарюючого суб'єкта ,в т.ч., що займається освітньою діяльністю, може провадитись без матеріального та фінансового забезпечення. В ринковій економіці беззбитковість та виконання фінансового плану є необхідною умовою існування будь-якого господарюючого суб'єкту.
Зауважує, що неодноразове продовження строку дії воєнного стану не спростовує доводи позивача щодо перевищення повноважень відповідачем, який прийняв накази на строк, що перевищував строк дії військового стану на дату їх прийняття. За висновками позивача, відповідач визнає перевищення ним повноважень та втручання в сферу оборони прийняттям оскаржуваних наказів, що направлені суто на обмеження права на отримання відстрочки та не пов'язані з питанням здобуття освіти, що залишились незмінні.
01 липня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Міністерства освіти і науки України надійшли додаткові пояснення у справі.
Відповідач зазначає, що посилання позивача на статтю 64 Конституції України є необґрунтованим, оскільки до переліку прав осіб, які не можуть бути обмежені у період дії правового режиму воєнного стану не включено право на освіту (стаття 53 Конституції України). Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти" від 08.11.2024 за № 3438-ІХ встановлено, що у 2022, 2023, 2024 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог цього Закону. Тобто без дотримання вимог Закону України «Про вищу освіту». Згадана норма має тимчасовий характер, обмежена у часі - «2022-2024р.р.». Міносвіти запроваджено спірними наказами певні особливості у прийомі для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти. Спірні накази прийнято на виконання акту вищої юридичної сили.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Міністерством освіти і науки України 24 червня 2024 року прийнято наказ №910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2024 р. за № 945/42290.
Відповідно до наказу від 24.06.2024 №910 (у первинній редакції):
« 1. Тимчасово до 01 січня 2025 року призупинити:
прийом заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником, та зарахування на навчання для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім вступників з числа осіб, визначених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти);
переведення здобувачів вищої освіти (крім здобувачів вищої освіти з числа осіб, визначених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти) на денну або дуальну форми здобуття освіти з інших форм здобуття освіти;
поновлення (включаючи допуск до освітнього процесу після завершення строку переривання навчання) на денну або дуальну форми здобуття освіти, крім наступних категорій осіб:
особи, визначені частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти;
особи, які на дату поновлення не досягли 25-річного віку, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
здобувачі вищої освіти, які мали перерву у навчання у зв'язку з вагітністю та пологами або доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку у передбачених законодавством випадках);
особи, звільнені з військової служби після 24 лютого 2022 року;
особи, які поновлюються для здобуття освіти за медичними або фармацевтичними спеціальностями, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
особи, яким було надано академічну відпустку тривалістю не більше одного року за медичними показаннями, у зв'язку з участю в програмі академічної мобільності або у зв'язку із сімейними обставинами, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
особи, які поновлюються до складу курсантів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
2. Керівникам закладів освіти та наукових установ усіх форм власності і сфер управління забезпечити дотримання вимог цього наказу.
3. Директорату фахової передвищої, вищої освіти ( ОСОБА_2 ) та директорату атестації кадрів вищої кваліфікації ( ОСОБА_3 ) забезпечити верифікацію даних щодо здобувачів вищої освіти зарахування, поновлення та переведення яких відбувалося у 2024 році та здійснити організаційно-технічні заходи у разі виявлення випадків порушення законодавства.
4. Директорату фахової передвищої, вищої освіти ( ОСОБА_2 ) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Винницького Михайла.
6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування».
Наказ від 24.06.2024 №910 опублікований в Офіційному віснику України офіційне видання від 25.06.2024 - 2024 р., № 56, стаття 3341, код акта 125575/2024, набрав чинності - 25 червня 2024 року.
Наказом від 20 грудня 2024 року №1775 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2024 року № 910», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2024 року за № 2057/43402, встановлено:
« 1. Внести до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2024 року № 910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2024 року за № 945/42290, такі зміни:
заголовок наказу викласти в такій редакції:
«Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача освіти»
пункт 1 викласти в такій редакції:
« 1. Тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинити:
прийом заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником та зарахування на навчання для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім іноземців та осіб без громадянства за умови наявності державного визнання документа про освіту, на підставі якого здійснюється вступ);
переведення здобувачів фахової передвищої та вищої освіти на денну або дуальну форми здобуття освіти з інших форм здобуття освіти, крім наступних категорій осіб:
особи, які на дату переведення не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
особи, звільнені з військової служби після 24 лютого 2022 року;
іноземці та особи без громадянства (за умови наявності державного визнання документа про освіту та академічної довідки, на підставі яких здійснюється переведення);
поновлення (включаючи допуск до освітнього процесу після завершення строку переривання навчання) на денну або дуальну форми здобуття освіти, крім наступних категорій осіб:
особи, які на дату поновлення не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
здобувачі освіти, які мали перерву в навчанні у зв'язку з вагітністю та пологами або доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку у передбачених законодавством випадках);
особи, звільнені з військової служби після 24 лютого 2022 року;
особи, які поновлюються для здобуття освіти за медичними або фармацевтичними спеціальностями, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
особи, яким було надано академічну відпустку тривалістю не більше одного року за медичними показаннями (у тому числі у разі її продовження до двох років), у зв'язку з участю в програмі академічної мобільності або у зв'язку із сімейними обставинами, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
особи, які поновлюються до складу курсантів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої спеціалізованої військової освіти;
особи, які на дату поновлення не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та поновлюються зі складу курсантів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої спеціалізованої військової освіти;
особи, які розпочали здобуття фахової передвишої або вищої освіти в закладах освіти за кордоном та повернулися для продовження здобуття освіти в Україну (за умови наявності державного визнання документа про освіту та академічної довідки, на підставі яких здійснюється переведення);
іноземці та особи без громадянства (за умови наявності державного визнання документа про освіту та академічної довідки, на підставі яких здійснюється переведення).»;
доповнити пунктами 2-4 такої редакції, у зв'язку з чим пункти 2- 4 вважати пунктами 5- 9 відповідно:
« 2. Встановити, що поновлення за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший спеціаліст, спеціаліст не здійснюється.
3. Встановити, що здобувачі вищої освіти ступеня доктора філософії, які до 01 січня 2024 року були відраховані із закладу вищої освіти (наукової установи) у зв'язку із завершенням терміну навчання за відповідною освітньо-науковою програмою без захисту дисертації, можуть бути поновлені до закладу вищої освіти (наукової установи) на заочну або вечірню форму здобуття освіти в межах ліцензованого обсягу за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти з метою захисту дисертації на строк не більше дев'яти місяців. У такому разі видатки, пов'язані з проведенням захисту дисертації, здійснюються здобувачем за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб.
4. Встановити, що у разі анулювання ліцензії у закладах освіти за певним рівнем вищої освіти або освітніми програмами, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, здобувачі освіти можуть бути поновлені до інших закладів освіти лише на вечірню або заочну форму здобуття освіти.»;
пункт 6 викласти в такій редакції:
« 6. Директорату фахової передвищої, вищої освіти ( ОСОБА_2 ) та департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації ( ОСОБА_3 ) забезпечити верифікацію даних щодо здобувачів фахової передвищої та вищої освіти та здійснити організаційно-технічні заходи у разі виявлення випадків порушення законодавства.».
2. Директорату фахової передвищої, вищої освіти ( ОСОБА_2 ) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Винницького Михайла.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування».
Наказ від 20.12.2024 №1775 опублікований в Офіційному віснику України офіційне видання від 21.01.2025 - 2025 р., № 6, стаття 534, код акта 129708/2024, набрав чинності - 21 січня 2025 року.
Позивач, вважаючи наказ МОН України від 24.06.2024 №910 та наказ МОН України від 20.12.2024 №1775 такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили та підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 53 Конституції України закріплено, що кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
За висновками у рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2004 від 04.03.2004 положення частини третьої статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ) "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:
- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ), означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;
- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якими повна загальна середня освіта є обов'язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.
Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).
Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
У преамбулі Закону України «Про освіту» визначено: освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
Статтею 3 Закону України «Про освіту» установлено:
1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
3. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
4. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.
5. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення.
6. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.
7. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.
8. Особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту згідно із Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а також інші категорії іноземців та осіб без громадянства у передбачених законом та/або міжнародним договором України випадках мають рівне з громадянами України право на освіту.
9. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про освіту» особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб'єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.
Формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.
Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. Основними формами здобуття освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна (частина перша статті 9 Закону України «Про освіту»).
Невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта (частина перша статті 10 Закону України «Про освіту»).
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про освіту» метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.
Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.
Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність закладів вищої освіти (для закладів вищої освіти культурологічного та мистецького спрямування - мистецька діяльність) є обов'язковою та невід'ємною складовою частиною їхньої освітньої діяльності.
Складовою освітньої програми вищої освіти мистецького спрямування є асистентура-стажування, яке проводиться в університетах та академіях на основі ступеня магістра і є основною формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації.
Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:
організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;
збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;
місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).
Згідно з частиною другою статті 57-1 Закону України «Про освіту» забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють:
органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти;
заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;
громадські об'єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.
Згідно з частиною третьою статті 57-1 Закону України «Про освіту» органи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, приймають у межах своєї компетенції рішення, обов'язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).
Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Строк дії таких наказів не може перевищувати строк особливого періоду. Такі накази не є регуляторними актами та підлягають державній реєстрації лише у разі, якщо стосуються прав, свобод, законних інтересів та обов'язків громадян і юридичних осіб.
Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.
Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров'я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.
Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.
Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими освітніми потребами заклади вищої освіти створюють їм необхідні умови для здобуття якісної вищої освіти.
Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних закладах вищої освіти, якщо за станом здоров'я вони втратили можливість виконувати службові чи посадові обов'язки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується рекомендаціями у сфері зайнятості відповідно до законодавства та/або в інших випадках, передбачених законом.
Іноземці та особи без громадянства, у тому числі закордонні українці, які постійно проживають в Україні, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, а також інші категорії іноземців та осіб без громадянства у передбачених законом та/або міжнародним договором України випадках, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.
Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між закладами вищої освіти про міжнародну академічну мобільність.
Усі особи, які здобувають вищу освіту у закладах вищої освіти, мають рівні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень;
другий (магістерський) рівень;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.
Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв'язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.
Згідно з частиною другою згаданої статті установлено здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Стаття 44 Закону України «Про вищу освіту» встановлює умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти
Відповідно до частин першої-другої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.
Умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 44 громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Відповідно до частин восьмої-дванадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» у Правилах прийому до закладу вищої освіти обов'язково вказується перелік акредитованих та неакредитованих освітніх програм, за якими здійснюється прийом на кожний рівень вищої освіти. Прийом на навчання іноземних громадян та осіб без громадянства проводиться на акредитовані освітні програми.
Прийом на основі ступеня молодшого бакалавра, ступеня фахового молодшого бакалавра або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста під час вступу для здобуття ступеня бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання та вступних іспитів у закладі вищої освіти з предметів (дисциплін), з яких не проводиться зовнішнє незалежне оцінювання, або творчих конкурсів.
Прийом на основі ступеня бакалавра на навчання для здобуття ступеня магістра здійснюється за результатами вступних випробувань з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання та вступних іспитів у закладі вищої освіти або творчих конкурсів з предметів (дисциплін), з яких не проводяться вступні іспити з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, включаючи єдиний вступний іспит з іноземної мови з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання. Особа може вступити до закладу вищої освіти для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра чи магістра, здобутих за іншою спеціальністю, за умови успішного проходження вступних випробувань з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання та вступних іспитів у закладі вищої освіти або творчих конкурсів з предметів (дисциплін), з яких не проводяться вступні іспити з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання.
Прийом на основі ступеня магістра для здобуття ступеня доктора філософії або доктора мистецтва здійснюється за результатами вступних випробувань.
Прийом до докторантури або надання творчої відпустки для підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук здійснюється з урахуванням наукових, науково-технічних досягнень за обраною спеціальністю відповідно до вимог, визначених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до частини тринадцятої статті 44 прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об'єктивності та відкритості.
Заклад вищої освіти зобов'язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах.
Відповідальність за забезпечення об'єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники.
Частиною шістнадцятою статті 44 Закону України «Про вищу освіту» установлено, підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за участі батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов'язки сторін відповідно до типової форми, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Цим договором не можуть обмежуватися права чи встановлюватися додаткові обов'язки здобувачів освіти, не передбачені цим Законом чи іншими актами законодавства. У разі зарахування на навчання за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб додатково укладається договір між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов'язання щодо її оплати.
Умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти не є регуляторним актом (частина сімнадцята статті 44 Закону України «Про вищу освіту».
З аналізу Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про освіту» Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки;
розробляє стратегію розвитку освіти України, інші стратегічні документи, державні цільові програми у сфері освіти і науки та бере участь у їх реалізації;
здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти в межах повноважень, визначених законом;
організовує збір та обробку освітньої статистики, крім офіційної державної статистичної інформації про систему освіти і ринок праці, здійснює її аналіз та прогнозує розвиток системи освіти;
затверджує порядок, види та форми проведення моніторингу якості освіти;
забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти та інших державних інформаційних систем освіти;
організовує розроблення і затверджує стандарти освіти у випадках, визначених цим Законом та спеціальними законами, оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті;
організовує і здійснює наукове та методичне забезпечення освіти у межах, визначених спеціальними законами;
організовує проведення наукових досліджень у сфері освіти, необхідних для формування та реалізації державної політики у сфері освіти;
організовує здійснення експертизи та апробації навчальної літератури для закладів дошкільної та загальної середньої освіти, а також в інших випадках, визначених цим Законом та спеціальними законами, визначає види навчальної літератури, що підлягають експертизі та апробації;
з урахуванням пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім'ї та дітей, розробляє та затверджує план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу (цькування), порядок застосування заходів виховного впливу;
узагальнює та оприлюднює інформацію про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти;
здійснює міжнародне співробітництво у сфері освіти і науки;
затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах освіти документів про освіту;
затверджує форму і зміст документів про освіту державного зразка;
формує пропозиції про обсяг освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної, вищої освіти та стипендійного фонду;
розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління;
надає методичні рекомендації щодо освітньої діяльності та управління закладами освіти;
за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про державні пріоритети з підготовки фахівців, педагогічних, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у розрізі галузей знань;
розробляє та затверджує умови прийому до закладів освіти;
розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;
здійснює ліцензування освітньої діяльності та нагляд (контроль) за додержанням вимог ліцензійних умов у сферах, визначених Кабінетом Міністрів України;
формує та забезпечує функціонування системи сертифікації педагогічних працівників, забезпечує умови для підвищення їх кваліфікації, затверджує положення про акредитацію центрів сертифікації педагогічних працівників;
забезпечує розвиток фізичного виховання та спорту в закладах освіти;
затверджує порядки проведення інституційного аудиту та позапланових перевірок закладів освіти;
затверджує типові освітні програми;
затверджує порядок проведення акредитації освітніх програм, інших заходів щодо здійснення контролю якості освіти, визначених законами України;
затверджує вимоги до рівня володіння українською мовою як іноземною та порядок проведення сертифікаційного іспиту з української мови;
затверджує порядок акредитації та ведення реєстру громадських фахових об'єднань та інших юридичних осіб, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти (крім закладів вищої освіти), порядок ведення їх реєстру;
бере участь у формуванні державної політики у сфері інноваційної діяльності, здійснює нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності у сфері освіти, організовує та координує інноваційну діяльність у сфері освіти;
за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснює повноваження засновника щодо державних закладів освіти;
затверджує положення про власні постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи;
здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією, цим Законом та іншими законами України.
Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади освіти, а також закладами освіти незалежно від форми власності (частина друга статті 64 ЗУ «Про освіту»).
Також частиною першої статті 13 Закону України «Про вищу освіту» установлено Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:
1) розробляє стратегію та програми розвитку вищої освіти і подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;
2) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки фахівців з вищою освітою;
3) систематично відстежує та аналізує потреби вітчизняного ринку праці, вносить пропозиції щодо обсягів і напрямів державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою;
4) провадить аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;
5) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;
6) забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти;
7) формує перелік галузей знань і перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;
8) затверджує форми документів про вищу освіту;
9) затверджує перелік спеціальностей, що передбачають доступ до професій, для яких запроваджено додаткове регулювання;
9-1) здійснює ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти та заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог ліцензійних умов;
10) формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у порядку, встановленому законодавством;
11) сприяє працевлаштуванню випускників закладів вищої освіти;
12) затверджує перелік спеціальностей, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня творчих та/або фізичних здібностей вступників;
13) за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов'язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти;
14) встановлює порядок атестації педагогічних працівників закладів вищої освіти для присвоєння їм кваліфікаційних категорій і педагогічних звань у порядку, встановленому законодавством;
15) утворює та організовує роботу атестаційної колегії, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад закладів вищої освіти та наукових установ про присвоєння науковим і науково-педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора; розглядає питання та приймає рішення про позбавлення особи вченого звання; оформлює та видає відповідні атестати; розглядає питання, пов'язані з присудженням та позбавленням наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, відповідно до законодавства; розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії;
16) розробляє та затверджує стандарти вищої освіти за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті;
17) затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом;
18) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження ступеня доктора філософії та припинення дії рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії та подає його на затвердження до Кабінету Міністрів України;
18-1) у разі виявлення протягом 30 днів з дня оприлюднення інформації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти згідно з частиною п'ятою статті 6 цього Закону невідповідності інформації про склад разової спеціалізованої вченої ради з присудження ступеня доктора філософії, поданої закладом вищої освіти чи науковою установою, вимогам законодавства зупиняє роботу такої разової спеціалізованої вченої ради до усунення виявленої невідповідності. Разова спеціалізована вчена рада вважається правоможною у разі відсутності рішення про її зупинення;
19) встановлює порядок присвоєння закладами вищої освіти та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань;
20) видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти у випадках, передбачених цим Законом;
21) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти затверджує положення про акредитацію освітніх програм, положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти, положення про акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, положення про Апеляційну палату, а також зміни до них;
22) розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;
22-1) розробляє порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;
23) розробляє положення про порядок реалізації права на академічну мобільність та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України;
24-1) оприлюднює перелік тимчасово переміщених закладів вищої освіти (наукових установ);
24-2) затверджує вимоги до міждисциплінарних освітніх (наукових) програм;
25) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України (частина перша статті 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).
Відповідно до частин першої -восьмої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»:
Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Накази міністерства, які є адміністративними актами, видаються, набирають чинності, виконуються та припиняють дію у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру".
Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Проекти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Накази міністерства, які є адміністративними актами, оскаржуються в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", до міністерства, яке прийняло такий адміністративний акт, якщо при ньому утворено комісію з розгляду скарг, крім випадків, якщо законами України визначено інший суб'єкт розгляду скарги, та/або до адміністративного суду. У разі якщо при міністерстві комісію з розгляду скарг не утворено, такі накази оскаржуються до адміністративного суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України (Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Відповідно до пункту 2 Положення МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно із пунктом 3 Положення основними завданнями МОН є: 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій; 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Серед іншого, відповідно до пункту 5 Положення МОН відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (пп.5 п. 5); створює умови для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, спеціалізованої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, інклюзивного навчання, освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти, наукових ступенів та вчених звань (пп.11 п. 5); організовує розроблення і затверджує стандарти освіти, оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті (пп.12 п.5); затверджує положення про форми здобуття освіти (пп.12-1 п. 5); розробляє та затверджує умови прийому до закладів освіти (пп.19 п.5); здійснює нормативно-правове та навчально-методичне забезпечення функціонування закладів освіти, організовує і здійснює наукове та методичне забезпечення освіти у межах, визначених спеціальними законами (пп.20 п. 5).
Системний аналіз означених положень дає підстави для висновку, що саме на Міністерство освіти і науки України як на центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки покладені завдання забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, зокрема, але не виключно, щодо розробки ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, розробки порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) тощо та саме МОН забезпечує держані гарантії створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).
З огляду на оскаржувані накази, останні прийняті відповідно до частини другої статті 64 Конституції України, пункту 1 частини третьої статті 3, абзацу п'ятого частини першої статті 4, підпункту 22, абзацу першого підпункту 23 пункту 2 розділ XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», абзацу другого частини третьої статті 57-1 Закону України «Про освіту», статті 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», абзацу шостого частини першої статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630.
Однією з підстав визнання вказаних наказів протиправними позивач вказує порушення процедури прийняття таких наказів, зокрема, зазначає про не опублікування та не оприлюднення проєктів наказів завчасно, що, за посиланнями позивача, позбавило його, як зацікавлену особу, члена громадського суспільства можливості висловити свою думку, взявши участь у процесі прийняття управлінського рішення.
Так, згідно з частиною другою статті 68 закону України «Про освіту» органи управління у сфері освіти забезпечують обов'язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.
Відповідно до частини другої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.
Загальновідомим є те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2024 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався відповідними Указами.
У статті 3 цього Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правовою режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, відповідно до пункту 23 Розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» (в редакції в редакції Закону № 3438-IX від 08.11.2023) у 2022, 2023, 2024, 2025 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог цього Закону.
З 2024 року не проводиться набір вступників для здобуття ступеня вищої освіти молодшого бакалавра.
Вказані зміни впроваджені враховуючи продовження правового режиму воєнного стану, який спричинений військовою агресією російської федерації, та необхідністю забезпечення організації вступної кампанії 2024 року в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (пояснювальна записка до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підсумкової атестації та вступної кампанії 2024 року»).
Варто зазначити, такі зміни запровадженні Законом України від 24.03.2022 № 2157-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» у 2022 році, у подальшому, згідно із змінами, внесеними Законом від 23.02.2023 № 2925-IX (у редакції Закону від 08.11.2023 № 3438-IX), особливий порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти також продовжений і в 2023, 2024 роках, що надає передбачуваного характеру таким змінам.
Отже в умовах воєнного стану, який діє і на сьогодні, законодавцем наділено Міністерство освіти і науки України повноваженнями встановлювати особливий порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти без дотримання вимог Закону України «Про вищу освіту», зокрема, приписів частини другої статті 44 Закону, що спростовує посилання позивача на порушення процедури прийняття оскаржуваних актів.
Суд бере до уваги, згідно зі ст. 2 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікому не може бути відмовлено у праві на освіту.
Стаття 2 Протоколу № 1 відрізняється своїм негативним формулюванням, котре означає, що держави-учасниці не визнають право на освіту, яке зобов'язувало б їх організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня (Affaire «relative a certains aspects du regime linguistique de lenseignement en Belgique» («Бельгійська мовна справа»), § 3, стор. 31). Проте це не означає, що держава зобов'язана виключно утримуватись від порушень цього права і не несе жодного позитивного зобов'язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1. Це положення гарантує право як таке, котре має власний зміст і зобов'язання, які з нього випливають.
Право на освіту не є абсолютним, оскільки може підпадати під очевидно дозволені обмеження, беручи до уваги, що це право «за своїм характером потребує регламентування з боку держави» (ibidem, § 5, стор. 32; див. також, mutatis mutandis, Golder проти Сполученого Королівства, § 38; Fayed проти Сполученого Королівства, § 65).
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі - Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку цих обмежень.
Частиною першою та другою, двадцятою статті 20 Закону № 389-VIII визначено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Суд зазначає, що за частиною першою статтею 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Суд вказує, що Конституція Україні в частині 2 статті 64 передбачає "можливість" обмеження прав та свобод громадянина, що, у свою чергу, не означає регламентованим таке обмеження Конституцією України, останні "можуть" встановлюватись відповідними законами із дотриманням положень Основного закону.
Отже, викладені вище норми не надають необмежене право відповідачу щодо здійснення політики у сфері управління освітою, проте, встановлення певних вимог, обмежень, порядків при затвердженні особливостей набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році лежить у площині повноважень Міністерства освіти і науки України.
Одночасно суд наголошує, що вказані повноваження Міністерства реалізуються з урахуванням поточної ситуації в країні, а також виходячи з інтересів державної політики та вимог держави, яка вже протягом значного часу перебуває у режимі воєнного стану.
У первинній редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 24.06.2024 №910 було тимчасово до 01 січня 2025 року призупинено прийом заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником, та зарахування на навчання для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім вступників з числа осіб, визначених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти); переведення здобувачів вищої освіти (крім здобувачів вищої освіти з числа осіб, визначених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти) на денну або дуальну форми здобуття освіти з інших форм здобуття освіти.
Наказом від 20.12.2024 №1775 внесені зміни - до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2024 року № 910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2024 року за № 945/42290. Внесені уточнення щодо дії наказу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також прибрано посилання на статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З огляду на вказане, суд відхиляє посилання позивача на дискримінаційний характер приписів наказу від 24.06.2024 №910 в частині наявності чи відсутності у вступника права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, як і станом на час ухвалення даного рішення, оскаржуваний наказ у чинній редакції вказаних умов не містить.
Натомість, оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чинним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 640/2412/20.
Суд вважає за можливе застосування такого підходу і до нечинної редакції оскаржуваного акта та його окремих положень, які зазнали змін, оскільки, фактично, нечинна редакція наказу вже не регулює жодні відносини, не породжує юридичних наслідків.
У той же час, з огляду на зміст наказу від 24.06.2024 №910, у редакції наказу від 20.12.2024 № 1775, тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено прийом заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником та зарахування на навчання для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім іноземців та осіб без громадянства за умови наявності державного визнання документа про освіту, на підставі якого здійснюється вступ).
Також тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено переведення здобувачів фахової передвищої та вищої освіти на денну або дуальну форми здобуття освіти з інших форм здобуття освіти та поновлення (включаючи допуск до освітнього процесу після завершення строку переривання навчання) на денну або дуальну форми здобуття освіти, крім, зокрема але не виключно, осіб, які на дату переведення (на дату поновлення) не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти та осіб, звільнених з військової служби після 24 лютого 2022 року.
Суд не знаходить підстав вважати такий підхід дискримінаційним, позаяк такі обмеження зумовлені особливими обставинами воєнного стану та одночасно не обмежують права особи у сфері освіти шляхом здобуття вищої освіти за обраною спеціальністю на вечірній чи заочній формі здобуття вищої освіти.
При цьому, спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти на денній та вечірній формі є однаковим для вказаних форм навчання, передбачають проведення навчальних занять та практичної підготовки не менше 30 тижнів упродовж навчального року (частина друга статті 49 Закону України «Про вищу освіту»).
Суд вказує, що право на освіту не є абсолютним, а може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право дозволяє здійснення його лише тією мірою, в якій це необхідно для досягнення зазначених вище законних цілей.
Своєю чергою позивачем не доведено, а судом не встановлено, що запроваджені наказом Міністерства освіти і науки України від 24.06.2024 №910, у редакції наказу від 20.12.2024 № 1775, обмеження суперечать вимогам законодавства та нівелюють право особи на освіту, гарантоване статтею 53 Конституції України.
Суд не може залишити поза увагу те, що аналіз підстав та предмету позову, у взаємозв'язку з поведінкою позивача у судових засіданнях, обґрунтовано вказує, що оскарження позивачем означених наказів Міністерства освіти і науки України у судовому порядку, у першу чергу, обумовлено відсутністю у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із зарахуванням ОСОБА_1 саме на вечірню форму навчання.
У контексті справи, що розглядається, важливим є те, що в умовах збройної агресії рф проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров'я, безпеку інших громадян і саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні ЗСУ для відсічі агресії, поряд з якою існують і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов'язку захисту Вітчизни.
Отже воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на досягнення справедливого балансу між правом людини на освіту та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб.
Поряд з вказаним, судом встановлено, наказом Одеського національного економічного університету №372-Ос від 30.09.2024р. ОСОБА_1 зараховано в аспірантуру на вечірню форму навчання (контракт) зa спеціальністю 072 «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок» на кафедру фінансового менеджменту та фондового ринку. Строк навчання з 01.10.2024р. по 30.09.2028р.
Наказом Одеського національного економічного університету №4-Ос від 10.01.2025р. ОСОБА_1 , аспіранта 1 року вечірньої форми навчання (контракт) кафедри фінансового менеджменту та фондового ринку (контракт), з 02 січня 2025 року переведено на денну форму навчання. Строк закінчення аспірантури 30 вересня 2028 року.
Наказом ОНЕУ №7-Ос від 22.01.2025р. «Про скасування наказу» скасовано наказ №4-Ос від 10.01.2025р., як такий, що не пройшов верифікацію в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Підстава: витяг з ЄДЕБО.
Вважаючи незаконним наказ №7-Ос від 22.01.2025р. та протиправними дії Одеського національного економічного університету щодо його винесення ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі №420/2827/25 визнано протиправним та скасовано наказ Одеського національного економічного університету від 22 січня 2025 року №7-Ос «Про скасування наказу»; зобов'язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_1 , як здобувача освіти за денною формою навчання згідно наказу ректора Одеського національного економічного університету від 10 січня 2025 року №4-Ос.
Відтак права позивача, порушеннями яких позивач обґрунтовує підстави звернення з позовом до суду у справі, що розглядається, відновлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Окремо, суд зазначає, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічно суд відхиляє і посилання позивача на порушення прав закладів вищої освіти, внаслідок прийняття оскаржуваних наказів, оскільки порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси саме особи, яка стверджує про їх порушення, а не третіх осіб і мати ймовірний характер.
Також суд відхиляє як такі, що нормативно необґрунтовані посилання позивача щодо того, що МОН перевищив надані повноваження та, як зазначає позивач «втрутився у сферу національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони у особливий період», оскільки наказ Міністерства освіти і науки України від 24.06.2024 №910 як у первинній редакції, так і після внесених змін згідно із наказом від 20.12.2024 №1775, не містить жодних норм/ правил, які регулюють відносини, пов'язані з виконанням громадянами України конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не визначає засад проходження в Україні військової служби тощо.
Такі посилання позивача обґрунтовуються виключно власною оцінкою позивача змісту оскаржуваних наказів та є його суб'єктивним негативним ставленням до оскаржуваних актів.
Беручи до уваги викладене, суд констатує, що в ході розгляду справи не підтверджено належними та достатніми доказами як наявність підстав для формування висновку суду про невідповідність оспорюваних позивачем наказів Міністерства освіти науки України нормативно-правових актам вищої юридичної сили, так і не доведено та не обґрунтовано порушення прав позивача, що спричинені прийняттям спірних наказів.
В контексті наведеного суд також зазначає, що неодноразове посилання позивача в судових засіданнях на обмеження його конституційних прав у зв'язку з прийняттям оскаржуваних наказів, яке полягає, на думку позивача у тому, що: «хтось може відпочивати в Умані та інших мальовничих місцях, хтось може відпочивати на радонових озерах або приймати участь у наукових конференціях (у інших містах) в офлайн режимі, може відвідувати бібліотеки та дихати вільно, на повні груди, насолоджуватися життям, в той час, як він безпосередньо такої можливості позбавлений, оскільки його вже затримували представники ТЦК, жодним чином не підтверджує протиправний характер оскаржуваних наказів, проте додатково характеризує особу позивача як громадянина України в контексті наведених вище норм Конституції України.
Поряд з цим суд зазначає, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався і не скасований в нашій державі на момент розгляду і вирішення даної справи.
І, поки у когось вистачає часу і натхнення оцінювати відпочинок в Умані та інших мальовничих місцях України, на радонових озерах або участь у наукових конференціях (у інших містах) в офлайн режимі, можливість відвідувати бібліотеки та дихати вільно, на повні груди, хтось інший боронить нашу рідну землю від підступного агресора на фронті, ходить на штурми і відбиває наступи ворога, запускає дрони, не маючи можливості ні відпочити, ні просто перевести подих, «дихає вільно, на повні груди» в окопі, вдень і вночі розміновує землю, працює без води, тепла і опалення, а також цілодобово відновлюючи тепло -, водо - і світлопостачання, роблячи все для перемоги і збереження незалежності нашої держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення даного спору по суті.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.