про відмову в забезпеченні позову
18 лютого 2026 року Київ справа № 320/6766/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., перевіривши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- Визнати протиправним та скасувати Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити від проходження військової служби (відповідно до наказу про мобілізацію) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або забезпечити знаходження ОСОБА_2 , 24.04.1995 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 до вирішення справи по суті;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з призивом на військову службу до вирішення справи по суті.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає про наявні очевидні ознаки протиправності дій ТЦК та поліції, існування загрози життю і здоров'ю позивача, оскільки наказом Відділу № 1 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 ОШП для проходження служби, при цьому з наказом про призов його не ознайомлено, що він вважає незаконним, враховуючи зазначене невжиття заходів забезпечення може унеможливити ефективний захист та виконання рішення суду.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних у цій справі дій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини щодо правомірності/протиправності дій щодо мобілізації заявника на військову службу мають бути предметом доказування у справі щодо оскарження протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та можуть бути встановлені/спростовані за результатами дослідження та оцінки доказів.
Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Так, суд зазначає, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом звільнення позивача від проходження військової служби та заборони вчиняти будь-які дії стосовно позивача, які пов'язані з призивом на військову службу до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Оскільки вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований позивачем з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок і ототожнюватиметься з фактичним вирішенням спору, що є неприпустимим.
Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Слід відзначити, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд вважає, що заявником не продемонстровано, яким чином невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника у справі з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування наказу про призов позивача, направлення його до військових частин.
Водночас суд враховує положення пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Водночас, суд підкреслює, що оскільки, як зазначено в заяві позивач вже проходить військову службу, то запропоновані заходи у вигляді заборони РТЦК вчиняти дії пов'язані з призовом та "забезпечити знаходження позивача на території РТЦК" не здатні забезпечити бажаний для позивача правовий наслідок.
Таким чином, з урахуванням долучених до заяви доказів, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення клопотання про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.