17 лютого 2026 року м. Київ справа №320/30205/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.»
до Київської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» (далі - позивач) звернулося з позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.05.2025 року №UA100320/2025/000050/2.
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Позивач вважає, що оскільки відповідачу надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження митної вартості товарів відповідач не мав правових підстав для коригування митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025р. суддею Жуковою Є.О., відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у позивача: всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, засвідчений переклад на українську мову (апостиль) документів, які подавалися для митного оформлення. Від відповідача: належним чином завірені копії всіх матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Представником відповідача, 09.07.2025р. через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відомості щодо складових митної вартості не підтвердженні належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням ч.ч.2, 10, 21 ст. 58 Митного кодексу України. Враховуючи дані обставини, а також те, що декларантом не надано у повному обсязі додаткових документів, що вимагалися митним органом, та які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Також при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення, яких вже здійснено, встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні за час, наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. Тому у митного органу виникли підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів.
27.10.2025р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано клопотання про прийняття процесуального рішення у справі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» придбало у нерезидента компанії «NATURE FOODS» товар, а саме: індійський земляний горіх (арахіс) сирний, без ГМО, очищений (лущений), неподріблений - тип SPLIT 50/60, 22000 кг, походженням з гуджарат, упакований в 880 вакуумних поліетиленових мішках по 25 кг нетто. Врожай 2024р., дата пакування: березень 2025р., строк придатності: 24 місяці від дати пакування. Виробник: NATURE FOOD. А також індійський смажений бланширований арахіс, без ГМО, очищений (лущений), подрібнений, 4000 кг, походженням з гуджарат, упакований в 160 вакуумних поліетиленових мішках по 25 кг нетто. Врожай 2024р., строк придатності: 12 місяців від дати пакування. Виробник: NATURE FOODS.
Товар був придбаний на загальну суму 32 800 (тридцять дві тисячі вісімсот) доларів США.
В подальшому для здійснення митного оформлення вказаного товару до Київської митниці Державної митної служби України подано митну декларацію, за якою заявлено митну вартість товару 32 800 (тридцять дві тисячі вісімсот) доларів США.
За наслідками опрацювання наданих документів Київська митниця Державної митної служби України дійшла висновку, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС.» для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу надано наступні документи:
1) Сертифікат страхування №С002975139 від 06.03.2025р.;
2) Доручення від 02.01.2025р.;
3) Сертифікат ваги та якості №ALR/NF/020110322025 від 11.03.2025р.;
4) Сертифікат здоров'я №EIA/RAJ/2024-25/VOL/02224 від 21.03.2025р;
5) Експортна накладна №PI/NFE/040/24-25 DTD від 03.03.2025р.;
6) Товарна накладна №NFE/044/24-25 від 03.03.2025р.;
7) Коносамент №ZIMURQL6235217;
8) Міжнародна товаро - транспортна накладна №1224;
9) Транзитний страховий документ №25ROCT1900G31431M5 від 12.05.2025р.;
10) Фітосанітарний сертифікат №PSC117PQ2025000735 від 07.03.2025р.;
11) Зведення транспортних накладних №8681892 від 03.03.2025р.;
12) Акт виконаних робіт №ОУТ-359209 від 16.05.2025р.;
13) Замовлення на доставку №DOCST57005;
14) Сертифікат про відсутність ГМО;
15) Сертифікат про походження від 04.03.2025р.;
16) Сертифікат фумігації №SFTS/GON/ALP/24-25/172;
17) Декларація від 29.04.2025р.
Київською митницею Державної митної служби України, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16 травня 2025 року №UA100320/2025/000050/2.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із пунктом 34-1 частини 1 статті МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1-2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).
За правилами частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відтак, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.
Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
Таким чином, посадові особи Київської митниці Державної митної служби України при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст.53 МК України.
Верховним судом в постанові від 15.02.2022 по справі N826/12901/17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи». Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, є коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Також відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
-обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
-наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
-вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
-обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
-інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
- право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.
У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
-неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
-невірно проведений розрахунок митної вартості;
-невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
-надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Як встановлено судом, у поданому до митного оформлення інвойсі від 03.03.2025р. №NFE/044/24-25 відсутні відмітки митних органів іноземних держав, зокрема прикордонної митниці.
Відповідно до п.2.1 контракту № GRAL-160/24-25 від 05.02.2025р (далі - Контракт) у ціну товару включається вартість експортної упаковки, маркування та вантаження, які не виділені в наданих документах.
Крім того, відповідно до п.4.3 Контракту передбачено, що до вартості товару включається вартість тари і упаковки.
Надані позивачем документи не містять відомостей, що однозначно свідчать про включення до ціни товару транспортної складової, яка б враховувала усі понесені продавцем витрати від місця виробництва товару до місця призначення (перевезення, навантажувально-перевантажувальні витрати, витрати з експедирування вантажу).
Суд звертає увагу, що відповідно до п.3.4 Контракту, усі додаткові умови платежів мають бути обумовлені в доповненнях, які є невід'ємними частинами цього Контракту. Доповнень до Контракту до митного оформлення не надано, інформація про додаткові умови платежів відсутня.
Крім того, на підтвердження транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано Довідку про транспортні витрати №12-05 від 12.05.2025р., рахунок на оплату №1099 від 12.05.2025р., Генеральний договір транспортного експедирування № 0104-34/19 від 01.04.19sm, Договір перевезення вантажів №12/05/2025 від 12.05.2025р., CMR від 09.05.2025р. №1224.
З пункту 2.4.1. Розділу 2 Генерального договору транспортного експедирування № 0104-34/19 від 01.04.19sm судом вбачається, що клієнт (позивач) зобов'язаний надати експедитору довіреність та заявку на надання транспортно - експедиційних послуг не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/прийому, із зазначенням повного переліку транспортно - експедиційних послуг, які Клієнт замовляє у Експедитор, а також документи на вантаж.
Крім того, в п.1.1. та 1.2. Договору перевезення вантажів №12/05/2025 від 12.05.2025р., зазначається, що перевізник зобов'язується за заявкою екпедитора надавати послуги з транспортування контейнерів. Послуги зазначені в пункті 1.1. Договору, складають повний і вичерпний перелік послуг, що становлять предмет даного Договору.
Також, в пункті 4.3. Договору перевезення вантажів №12/05/2025 від 12.05.2025р. визначено, що тариф на перевезення узгоджується сторонами письмово у заявках і / або договорах до даного договору. Сума зазначнена в заявці і підлягає сплаті Перевізнику, визначена з урахуванням фрахту, всіх додаткових платежів, винагороди перевізника, податків, зборів.
Як зазначає відповідач та вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення заявки не подавалися.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі №520/22458/23 від 02 травня 2024 року, суд зазначив, що судами також цілком підставно зауважено, що згідно з п. 4.3 Договору перевезення від 07.09.2021 року №07/09/21 вартість перевезення (фрахту) повинна бути зазначена у Заявці, яка є невід'ємною частиною договору, однак наданий декларантом документ - замовлення на перевезення, не містив інформацію стосовно вартості фрахту, що позбавило можливості митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а відповідно, й у правильності визначення митної вартості.
А тому декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбаченої п.6 ч.10 ст.58 МК України.
Довідка про транспортні витрати №12-05 від 12.05.2025р. не є таким документом, який би належним чином підтвердив факт сплати позивачем транспортних витрат у розумінні наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст.13 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955-ІV (далі- Закон №1955-ІV, експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедитування. Однак, відповідно до Довідки про транспортні витрати №12-05 від 12.05.2025р., страхування вантажу не проводилося, що є порушенням ст. 13 Закону №1955-ІV.
Щодо проведених коригувань, то суд вказує, що правилами чітко визначено, що такі робляться лише "щодо зроблених коригувань". Тобто, якщо такі коригування не робилися, відповідні пояснення не повинні вноситися до граф рішення. Також слід зважити на ту обставину, що перелік коригувань завершується словом " тощо", тобто не є вичерпним. Пояснення щодо коригувань повинні стосуватися кожного конкретного випадку окремо, їх перелік та числові значення визначаються особливостями зовнішньоекономічної операції та застосованих джерел інформації для коригування. Абсолютно нелогічною є вимога щодо внесення до рішення про коригування митної вартості пояснень щодо незроблених коригувань, оскільки навіть не визначено їх вичерпний перелік.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Оскільки митні декларації, на які посилається Київська митниця Держмитслужби, містять відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення.
В постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15, вказано наступне: "При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом ..., суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом".
Таким чином, ні положення Закону, ні вище згадувана постанова Верховного Суду не містять зобов'язання щодо зазначення таких даних у рішенні про коригування митної вартості. Натомість, Верховний Суд чітко вказує, що доказування наведених обставин повинен вимагати від відповідача суд.
Суд зазначає, що митні декларації, які використані як джерело для коригування митної вартості, та зазначені в оскаржуваному рішенні, а саме: митна декларація від 08.04.2025р. №UA500500/2025/11203 та від 31.01.2025р.№UA100190/2025/551937 були оформлені митним органом, на момент прийняття рішень про коригування митної вартості, посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалося.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.05.2025 року №UA100320/2025/000050/2 є правомірним та таким, що прийняте у межах та спосіб визначений Митним кодексом України, а тому скасуванню не підлягає, та як наслідок, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Рішення Верховного Суду, на які посилається позивач у позовній заяві, зроблені у справах за неподібних правовідносин. Так, дослідивши матеріали цієї справи та встановлені у інших справах фактичні обставини спору, суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у цій справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами МК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОКУС.» відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.