17 лютого 2026 року м. Київ справа №320/56104/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомКерівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації
до третя особаМіністерства освіти і науки України Вінницький національний аграрний університет
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.,
Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (далі-позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницький національний аграрний університет (далі - третя особа) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 43723537) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини, який постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. №442 визнаний пам'яткою архітектури національного значення - Садиба Собанських, збудована в другій половині XIX століття (охоронний номер 989), який включає пам'ятки «Палац» (охоронний номер 989/1), «Стайні» (охоронний номер 989/2), «Брама» (охоронний номер 989/3), розташований за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Верхівка, вул. Технікумівська, 1.
Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що, всупереч вимогам чинного законодавства, з моменту набуття права державної власності на будівлю пам'ятки культурної спадщини національного значення під назвою Садиба Собанських, збудована в другій половині XIX століття (охоронний номер 989), який включає пам'ятки «Палац» (охоронний номер 989/1), «Стайні» (охоронний номер 989/2), «Брама» (охоронний номер 989/3), не вживаються жодні дії, направлені на збереження пам'ятки та приведення її до належного стану, у зв'язку із чим пам'ятка залишається без належного захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо залучення та виділення коштів, утримання та приведення її до належного стану ані власником, ані фактичними користувачами не вживаються. З огляду на викладене беззаперечно існують підстави для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду із позовними вимогами зобов'язального характеру по укладенню охоронного договору на пам'ятку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2024р. відкрито провадження у справі №320/56104/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.12.2024р., Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (далі - Управління) подані пояснення в яких зазначає, що при передачі пам'ятки чи її частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу, є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, чи її частина, збереження пам'ятки чи її частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Управління зазначає, що наявність укладеного охоронного договору дасть можливість збереження пам'ятки відповідно до умов такого договору, закріпить за власником обов'язок утримувати пам'ятку та її територію в належному технічному стані, а також сприятиме дотриманню інших вимог до таких об'єктів, згідно з чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми права, з метою охорони об'єкта та його збереження, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації вважає за доцільне укладення Міністерством освіти і науки України охоронного договору з Управлінням. У зв'язку із чим, позов підтримує.
Відповідачем, 18.12.2024р., через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує з підстав того, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником об'єктів нерухомості будівель і споруд загальна площа 5678,6 кв.м., а саме: гуртожиток А, тамбур а1, тамбур а2, вхідний майданчик а3, лабораторний корпус Б, підвал Б/п, вхідний майданчик б, вхідний майданчик б1, сходи б2, сходи б3, клуб В, прибудова в, прибудова в1, гараж в2, тамбур в3, вхідний майданчик в4, вхідний майданчик в5, вхідний майданчик в6, бібліотека Г, прибудова г, вхідний майданчик г1, їдальня Д, тамбур д, артсверловина (будівля) Е, спортзал Є по вул. Технікумівська буд.1 с.Верхівка, Тростянецький р. Вінницька обл., є держава в особі Міністерства освіти і науки України. Право оперативного управління зазначеним майном передано Вінницькому національному аграрному університету. Таким чином, на думку відповідача, з аналіз положень Закону №1805-ІІІ та Порядку № 1768, слідує, що власник чи користувач пам'ятки культурної спадщини чи її частини або уповноважений ним орган (особа) незалежно від форми власності зобов'язаний укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. А тому відповідач вважає, що саме Вінницькому національному аграрному університету необхідно вжити всіх заходів щодо укладання охоронного договору.
Третьою особою, 18.12.2024р. через систему «Електронний Суд» подані пояснення стосовно позовних вимог, відповідно до яких проти позову заперечує з підстав того, що законодавчо встановлений одномісячний строк для укладання охоронного договору не був пропущений, а отже твердження позивача про бездіяльність Міністерства освіти і науки України є передчасними.
Також, представником третьої особи, 18.12.2024р., подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Клопотання обґрунтовано тим, що як зазначено позивачем, йому стало відомо про відсутність охоронного договору з листа Управління від 19.02.2024р. №07-15-184, а з позовом звернувся до суду 25.11.2024р., тобто більше ніж через 9 місяців після того, як стало відомо про неукладення охоронного договору.
31.01.2025р., прокурором подано заперечення на клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду, в якій зазначає, що порушення бездіяльності є триваючим, а тому строки позовної давності звернення до суду не пропущені.
Розглянувши клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає, що воно задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Так, предметом оскарження є зокрема бездіяльність відповідача, щодо неукладення охоронного договору, який не укладений ні на момент звернення позивача до суду, ні на дату прийняття судового рішення.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов'язаний із триваючим безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Також, визначення терміну «триваюче правопорушення» надано у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №242/924/17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №140/1770/19. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі №242/924/17, «триваюче» правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Аналогічне визначення триваючому правопорушенню викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17. Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №826/6064/17 встановив, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилявся від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до позивача.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі №554/10413/15-а зазначив, що триваюче правопорушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє.
З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.
У постанові від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 Верховний Суд наголосив на тому, що бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
З урахуванням вищезазначеного, та у зв'язку із тим, що охоронний договір не укладено, бездіяльність триває, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, у відповідності до вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, 31.01.2025р., прокурором подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що обов'язок по укладенню охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.
Такий висновок підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.
Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України з моменту набуття права державної власності на будівлю пам'ятки було зобов'язане укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. З огляду на те, що право власності на пам'ятку не може використовуватися на шкоду суспільству та його інтересам у сфері охорони культурної спадщини, Міністерство освіти і науки України несе першочергову відповідальність за збереження такого об'єкту. Просить суд задовольнити позов.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, пояснення третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На території Ободівської об'єднаної територіальної громади, зокрема у с.Верхівка, розташований об'єкт культурної спадщини, який постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. №442 визнаний пам'яткою архітектури національного значення - Садиба Собанських, збудована в другій половині ХІХ століття (охоронний номер 989), яка включає пам'ятки «Палац» (охоронний номер 989/1), «Стайні» (охоронний номер 898/2), Брама (охоронний номер 989/3).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за державою в особі органу держави - Міністерства освіти і науки України 26.10.2018р. на праві власності зареєстровано комплекс будівель і споруд, розташований за адресою вул. Технікумівська, буд.1 в с.Верхівка Гайсинського районну Вінницької області, загальною площею 5678,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1679419705241). Особа, яка наділяється речовим правом - Вінницький національний аграрний університет.
Підставою для реєстрації права власності є свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 31.03.2010р. виконавчим комітетом Верхівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель і споруд належить на праві власності Міністерству освіти і науки України загальна площа 5678,6 кв.м., складається з таких об'єктів, а саме: гуртожиток А, тамбур а1, тамбур а2, вхідний майданчик а3, лабораторний корпус Б, підвал Б/п, вхідний майданчик б, вхідний майданчик б1, сходи б2, сходи б3, клуб В, прибудова в, прибудова в1, гараж в2, тамбур в3, вхідний майданчик в4, вхідний майданчик в5, вхідний майданчик в6, бібліотека Г, прибудова г, вхідний майданчик г1, їдальня Д, тамбур д, артсверловина (будівля) Е, спортзал Є по вул. Технікумівська буд.1 с. Верхівка, Тростянецький р. Вінницька обл.
Рішенням Верхівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області №56 від 10.10.2018р. «Про уточнення адреси розташування житлових будинків» уточнено адресу розташування житлових будинків з господарськими спорудами, зокрема Верхівському сільськогогосподарському коледжу Вінницького національного аграрного університету залишено адресу вул. Технікумівська, буд.1.
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації від 19.02.2024р. №07-15-184, який надійшов на запит окружної прокуратури, встановлено, що власник пам'ятки архітектури національного значення Садиба Собанських, яка збудована в другій половині ХІХ століття (охоронний номер 989), та включає пам'ятки «Палац» (охоронний номер 989/1), «Стайні» (охоронний номер 898/2), Брама (охоронний номер 989/3) з питанням укладення охоронного договору на пам'ятку до Управління не звертався, документи, необхідні для укладення охоронного договору також не надходили.
Гайсинська окружна прокуратура, 04.06.2024р., за №51/3-1516 вих-24 звернулася до власника пам'ятки - Міністерства освіти і науки України із запитом, чи вживалася останнім заходи до укладення охоронного договору, а також чи направлялися до уповноваженого органу охорони культурної спадщини документи, які необхідні для укладення охоронного договору.
У відповідь Міністерство освіти і науки України листом від 12 вересня 2024 року за №1/16566-24 надало інформацію, що згідно статті 26 Закону України «Про освіту» безпосереднє управління закладом здійснює керівник закладу освіти, який несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.
Крім того, Гайсинська окружна прокуратура, листами від 03.04.2024р. №51/3-883 вих-24 та 15.04.2024р. №51/3-1028 вих-24 зверталася до Вінницького аграрного університету, який наділений правом оперативного управління щодо об'єкта культурної спадщини, чи вживалися заходи щодо укладення охороннюваного договору, чи направлялися до уповноважено органу охорони культурної спадщини документи, які необхідні для укладення договору.
Згідно листів Вінницького аграрного національного університету від 10.04.2024р. №01.1-33-419 та від 24.04.2024р. №01.1-33-484, встановлено, що приміщення Садиби Собанських, яке знаходиться за адресою: вул. Технікумівська, 1 у с.Верхівка Гайсинського району Вінницької області, Вінницьким національним аграрним університетом тривалий час не використовується.
Згідно листів Управління від 29.05.2024р. №07-15-755 та від 13.09.2024р. №07-04-1203, встановлено, що власник вищезазначеної пам'ятки з питанням укладення охоронного договору на пам'ятку до Управління не звертався, документи, необхідні для укладення охоронного договору не надходили. Також повідомлено, що Управлінням постійно вживаються заходи щодо укладення охоронних договорів на об'єкти культурної спадщини.
Окрім того, Управління повідомило, що відповідно до норм чинного законодавства, а також Положення про Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, Управління не наділене повноваженнями на звернення до суду із позовними вимогами щодо укладення охоронного договору на зазначений об'єкт культурної спадщини.
Вважаючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій, щодо укладення охоронних договорів на об'єкт культурної спадщини, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.
У відповідності до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ(далі - Закон № 1805-ІІІ).
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам'ятки.
Частиною першою статті 13 Закону № 1805-ІІІ, врегульовано, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Згідно з підпунктом «б» частини першої статті 14 Закону № 1805-ІІІ, занесення до Реєстру пам'ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною другою вказаної статті закріплено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Таким чином, об'єкт архітектури включається до Переліку щойно виявленого об'єкта культурної спадщини за умови, що відповідає ознакам та вимогам до об'єкту культурної спадщини для включення об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником об'єктів нерухомості будівель і споруд загальна площа 5678,6 кв.м., а саме: гуртожиток А, тамбур а1, тамбур а2, вхідний майданчик а3, лабораторний корпус Б, підвал Б/п, вхідний майданчик б, вхідний майданчик б1, сходи б2, сходи б3, клуб В, прибудова в, прибудова в1, гараж в2, тамбур в3, вхідний майданчик в4, вхідний майданчик в5, вхідний майданчик в6, бібліотека Г, прибудова г, вхідний майданчик г1, їдальня Д, тамбур д, артсверловина (будівля) Е, спортзал Є по вул. Технікумівська буд.1 с. Верхівка, Тростянецький р-н., Вінницька обл., є держава в особі Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 23 Закону № 1805-III, усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Частиною третьою статті 23 Закону № 1805-III встановлено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 1768, охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку № 1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Охоронний договір, що укладений на підставі статті 23 Закону № 1805-III, згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.
Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 826/4605/16 та від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.
Суд зазначає, що згідно з матеріалами справи, звернень від відповідача до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації станом на день розгляду справи не надходило.
Щодо тверджень відповідача зазначених у відзиві, суд додатково зазначає, що відповідно до інформації від 03.10.2024р. №01.1-33-1260 встановлено, що договір оперативного управління між третьою особою та відповідачем не укладався, а тому за Вінницьким національним аграрним університетом не було закріплено вимогу щодо укладання, у тому числі охоронного договору на зазначений об'єкт охорони культурної спадщини.
Крім того, відповідно до листів третьої особи встановлено, що приміщення Садиби Слобожанських ним тривалий час не використовується.
Відповідно до Статуту Вінницького національного аграрного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2017р. №881, функції управління майном, яке закріплюється за Вінницьким національним університетом, здійснює Міністерство освіти і науки України.
Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України зобов'язано з моменту набуття права власності на комплекс будівель і споруд, розташованого за адресою: вул. Технікумівська буд.1, в с.Верхівка Гайсинського району, Вінницької області - пам'ятка архітектури національного значення, укласти охоронний договір з уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Суд погоджується із твердженням прокурора, про те, що Міністерство освіти і науки України з моменту набуття права державної власності на комплекс будівель пам'ятки було зобов'язано укласти охоронний договір.
Право власності на пам'ятку не може використовуватися на шкоду суспільству та його інтересам у сфері охорони культурної спадщини, а тому саме власник, Міністерство освіти і науки України несе першочергову відповідальність за збереження пам'ятки.
Оскільки, відповідач станом на день розгляду справи не уклав охоронний договір, а відтак суд доходить висновку про бездіяльність та як наслідок, необхідність зобов'язання відповідача до вчинення відповідних дій з метою забезпечення дотримання вимог закону щодо охорони культурної спадщини.
Також у контексті оцінки доводів сторін, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) щодо неукладення з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 43723537) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини, який постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. №442 визнаний пам'яткою архітектури національного значення - Садиба Собанських, збудована в другій половині XIX століття (охоронний номер 989), який включає пам'ятки «Палац» (охоронний номер 989/1), «Стайні» (охоронний номер 989/2), «Брама» (охоронний номер 989/3), розташований за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Верхівка, вул. Технікумівська, 1.
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 43723537) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини, який постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. №442 визнаний пам'яткою архітектури національного значення - Садиба Собанських, збудована в другій половині XIX століття (охоронний номер 989), який включає пам'ятки «Палац» (охоронний номер 989/1), «Стайні» (охоронний номер 989/2), «Брама» (охоронний номер 989/3), розташований за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с.Верхівка, вул. Технікумівська, 1.
4. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.