17 лютого 2026 року м. Київ справа №320/26871/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Волошиної Жанни Дмитрівни
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Волошиної Жанни Дмитрівни (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06.03.2025 року № 77663807 державного реєстратора прав на нерухоме майно Волошиної Жанни Дмитрівни Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Волошину Жанну Дмитрівну Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести за заявою від 28.02.2025 за реєстраційним номером 65551725 на підставі судового рішення (постанови Київського апеляційного суду від 13.10.2021 по справі №760/12010/18) державну реєстрацію набуття права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,13 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110009880000, із залишенням дати і часу державної реєстрації набуття права тими самими, якими вони були зазначені в Державному реєстрі прав під час первинної державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, державний реєстратор протиправно застосувала п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який згідно п.1 ч.4 ст.24 Закону № 1952-IV застосуванню не підлягав. При цьому, в оскаржуваному рішенні, державний реєстратор не зазначила посилання на п.6 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV. На думку позивача, рішення відповідача порушує захищене апеляційним судом право власності правоволодільця квартири - померлої ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2025р. відкрито провадження у справі №320/26871/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи, у тому числі копію заяви ОСОБА_1 про проведення реєстраційних дій, з усіма доданими документами; всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчиненні спірних дій/бездіяльності.
Відповідачем, 02.07.2025р., подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує з підстав того, що згідно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 будь-яких фізичних чи юридичних осіб відсутні. На вказаний об'єкт нерухомості міститься тільки запис про обтяження №25126746 від 02.03.2018 року. П.1 ч.4 ст.24 Закону № 1952-IV, передбачено підстави для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
У зв'язку із тим, що ні в рішенні Солом'янського районного суду м.Києва від 11.10.2018р., ні у постанові Київського апеляційного суду від 13.10.2021р., не йдеться про набуття, зміну або припинення права власності на об'єкт оспорюваного майна, у даному випадку правові підстави для вчинення реєстраційних дій відсутні.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження, відповідачем, 01.07.2025р., надано до суду належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи.
29.12.2025р., представником позивача подано до суду клопотання про пришвидшення розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.08.2014р. ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:110009880000. Нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , рішення №15293977 від 21.08.2014р.).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.10.2018р. у справі № 760/12010/18, в частині, що стосується прав ОСОБА_2 :
витребувано квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 на користь Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м.Київ вул. Хрещатик 36 ЄДРПОУ 22883141);
скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно №15293677 від 21 серпня 2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,13 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:110009880000.
На підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11.10.2018 року по справі №760/12010/18, державним реєстратором Бандурою Ю.В. скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру та зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради (рішення №50828482 від 27.01.2020р.).
Під час оформлення спадщини, чоловік ОСОБА_2 (позивач) отримав відмову у видачі спадкового свідоцтва , оскільки право власності на квартиру за ОСОБА_2 не зареєстроване, що стало підставою для оскарження судового рішення у справі №760/12010/18.
Постановою Київського апеляційного суду від 13.10.2021р. по справі №760/12010/18, рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11.10.2018р. в частині задоволення позову про витребування квартири за адресою: АДРЕСА_2 від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно №15293677 від 21 серпня 2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,13 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110009880000 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
29.03.2023р. на підставі постанови Київського апеляційного суду від 13.10.2021р. у справі №760/12010/18, державним реєстратором Микитенко Оленою Віталіївною прийнято рішення №66980021 про припинення від 23.03.2023р. права власності на квартиру за територіальною громадою міста Києва.
Оскільки реєстраційні дії за судовим рішенням було проведено не у повному обсязі, з огляду на те, що припинені речові права мали бути й повернуті у стан, що існував до державної реєстрації їх набуття, позивач, 28.02.2025р. звернувся із заявою, реєстраційний номер 65551725, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом із заявою було подано:
довіреність GW8222550 від 25.11.2022р., видану нотаріусом Хуаном Карлосом Алонсом Наварро;
заява -роз'яснення б/н, ОСОБА_1 ;
постанова Київського апеляційного суду у справі №760/12010/18 від 13.10.2021р.;
рішення Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/12010/18 від 11.10.2018р.
06.03.2025р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Волошиною Жанною Дмитрівною за результатом розгляду заяви позивача, встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: наявні зареєстровані обтяження на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у вигляді арешту, номер запису обтяження: 25126746. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень, за умови їх відповідності законодавству і поданим/ отриманим документам.
Вважаючи оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 10 Закону № 1952 визначено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і по даних/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пункт 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначає, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
У відповідності до п. 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
Згідно п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
У відповідності до ст. 10 Закону № 1952 державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва, майбутньому об'єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1952-IV, підставами для відмови в державній реєстрації прав є:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);
14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об'єкт незавершеного будівництва (крім об'єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об'єкт нерухомості;
16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об'єкти нерухомості у складі подільного об'єкта незавершеного будівництва;
17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об'єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості, які є частинами подільного об'єкта незавершеного будівництва;
18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об'єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об'єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";
19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:
державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об'єкт незавершеного будівництва;
первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об'єкт нерухомості у зв'язку з його першим відчуженням;
20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 24 Закону № 1952-IV, відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 25126746 від 02.03.2018р., обтяжувач: Солом'янський районний суд міста Києва в інтересах Солом'янського управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Відомості, щодо зняття арешту на даний час в матеріалах справи відсутні.
Стосовно посилання позивача на п.1 ч.4 ст.24 Закону № 1952-IV, а саме відмова в державній реєстрації прав з підстави зазначеної у п.6 ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV (наявність зареєстрованих обтяжень) не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду, то суд зазначає, що дане твердження позивача є хибним, оскільки як вбачається судом, постанова Київського апеляційного суду не містить посилання на зобов'язання зареєструвати квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Відтак у даному випадку норми п.6 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV застосуванню не підлягають.
Також, щодо тверджень позивача про вчинення попередньо під час арешту двічі реєстраційних дій, то суд зазначає, що вони, на відміну від обставин цієї справи, вчинялися на виконання зобов'язальної частини рішень, а тому підлягали застосуванню норми п.6 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06.03.2025р. №77663807 є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому скасуванню не підлягає, та як наслідок, позовні вимоги в частині зобов'язання вчинення дій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.