Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 лютого 2026 року Справа№200/8370/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.10.2025 № 262140017098 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу годувальника періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 08.10.2025, що зареєстрована за № 22832 з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення до страхового стажу годувальника ( ОСОБА_2 ) не зараховано періоди роботи згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки зазначене по батькові ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним.
На думку позивачки, відповідальність за помилки у вказаному реєстрі несе роботодавець та Пенсійний фонду України як орган, на який покладено обов'язок ведення реєстру.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року позовну прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості.
Так, відповідач посилався на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу годувальника не зараховано періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки зазначене по батькові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 ».
Страховий стаж позивачки становить 11 років 02 місяці 27 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 15.07.1996 року по 20.11.1997 року згідно довідки № 92 від 15.04.2005 року, оскільки відсутня підстава видачі довідки.
За наведених обставин, відповідачем прийнято рішення від 15.10.2025 № 262140017089 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 36 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Серед іншого, просив залучити в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою суду від 02.02.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорту серія НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб.
Згідно з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру від 10.04.1998, ОСОБА_2 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , що видано відділом РАЦС Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що, в Книзі реєстрації смертей 12.06.2007 року зроблено відповідний актовий запис за № 53.
При досягненні 60-ти річного віку, позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою від 08.10.2025, що зареєстрована за № 22832 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та рішенням від 15.10.2025 року № 262140017098 у призначенні пенсії було відмовлено.
За змістом вказаного рішення померлий годувальник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вік на дату смерті - 43 роки 11 місяців.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - IV від 09.07.2003 року пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на момент смерті страхового стажу, який був би необхідний для призначення пенсії по ІІI групі інвалідності, а саме від 43 років - до досягнення особою 45 років включно - 10 років. Страховий стаж годувальника становить 22 роки 08 місяців 29 днів.
До страхового стажу годувальника не зараховано періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки зазначене по батькові ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним.
Пенсійний вік заявниці визначений статтею 26 Закону № 1058 становить 60 років.
Вік заявниці дату звернення 60 років.
Необхідний стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону №1058 з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 року - становить не менше 32 роки.
Страховий стаж заявниці становить 11 років 02 місяці 27 днів.
До страхового стажу заявниці не зараховано період роботи з 15.07.1996 року по 20.11.1997 року, згідно довідки № 92 від 15.04.2005, оскільки відсутня підстава видачі довідки.
За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погодившись із рішенням відповідача 15.10.2025 року № 2621400170989, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону № 1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-ІV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є, зокрема, перебування на повному утриманні померлого годувальника та одержування від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивачка звернулася до пенсійного органу по досягненню 60 років, що не заперечується сторонами.
Натомість у оскаржуваному рішенні відповідачем не надано оцінку наявності у позивачці права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, чи було виконано всі умови, визначені статтею 36 Закону № 1058-IV, зокрема: належність особи до кола непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника та перебування на його утриманні, або ж втрата джерела засобів до існування у зв'язку зі смертю годувальника.
Також відповідно до оскаржуваного рішення до страхового стажу годувальника не зараховано періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки зазначене по батькові ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
У відповідності до пункту 4, 5 частини 1 статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді-суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; вертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 2 статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, яка містить відомості про саму застраховану особу (в тому числі реєстраційний номер облікової картки платника податків), страхувальника, страховий стаж застрахованої особи та інші відомості, які дозволяють встановити страховий стаж для призначення пенсії.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На реалізацію положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) у 2011 році створений Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пунктів 1-3, 7, 10 ст. 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі Державний реєстр) організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;
застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
Пенсійний фонд України орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;
страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок;
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 частини першої статті 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Відповідно до статті 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 (далі Положення №794), визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктом 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).
Пунктом 16 Положення № 794 установлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3, 4 розд. IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Нормами пункту 8 Положення № 10-1 передбачено, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент: реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження: стать; громадянство; серія та номер паспорта: номер телефону (за згодою): адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення / зміни / уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб (далі Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення / зміну / уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Відповідно до п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (далі Положення № 28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно з пунктом 3, 4 Положення № 28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує надходження від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства; забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, своєчасне внесення відомостей до них, їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації; надає застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб.
Пунктом 12 Положення № 28-2 передбачено, що управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Отже, відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який наділений повноваженнями із забезпечення ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Слід зазначити, що перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, який також наділений повноваженнями із забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб.
Відтак відповідач зобов'язаний був перевірити достовірність наданих установою документів, вжити заходів для витребування від неї достатніх доказів для забезпечення належного ведення реєстру застрахованих осіб та внесення достовірних даних щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Окрім того, суд зазначає, що помилки, допущені державними органами, не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, що відповідає принципу "належного урядування".
Так, у пункті 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Відтак позивачка мала законні сподівання на внесення до реєстру застрахованих осіб достовірних відомостей.
При цьому, враховуючи принцип належного урядування, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, такі помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у оскаржуваному рішенні дійшов помилкових та передчасних висновків, що до страхового стажу годувальника не підлягають періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, відповідачем, відповідно до оскаржуваного рішення, позивачці не зараховано період роботи з 15.07.1996 року по 20.11.1997 року згідно з довідкою № 92 від 15.04.2005 року, оскільки відсутня підстава видачі такої довідки.
Так, у матеріалах справи міститься довідка, видана Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» від 27.06.2007 року Дарницького району, відповідно до якої позивачка працювала в ЖЕК -1401 Харківського району на посаді доглядача - будинку з 15.07.1996 (наказ № 224 к від 15.07.1996, звільнена за власним бажанням 20.11.1997 року (наказ № 382к від 21.11.1997 року).
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру.
Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що позивачці було повідомлено/зазначено у розписці про необхідність надання додаткових документів з метою підтвердження періоду роботи.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачкою документах.
Отже відповідач не скористався правами, наданому йому чинним законодавством, як суб'єкту владних повноважень, а переклав тягар доказування на позивача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 15.10.2025 року № 262140017098 про відмову позивачці у призначенні пенсії у разі втрати годувальника прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою ефективного поновлення прав позивачки вважає за необхідне, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 08.10.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу годувальника періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на користь позивачки у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.10.2025 року № 262140017098 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника.
Зобов'язати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 08.10.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу годувальника періоди роботи згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Повне рішення суду складено 02 лютого 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч