16 лютого 2026 року Справа № 640/21836/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Кропової К.В.
за участю:
від позивача: Бужор А.Ю., адвокат;
від відповідача: Юзюк В.В., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Обставини справи: 08.11.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» до Головного управління ДФС у м.Києві, в якій позивач просить суд:
скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №09592615140103, №0013174208, №0013184208.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 27.06.2019, за підсумками якої було складено акт №384/26-15-14-01-03/21594156 від 27.06.2019. Висновками перевірки встановлено, що Товариство за перевіряємий період мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 з придбання сировини (опеньки солені п/ф, гриби білі солені полуфабрікати, клюква тощо) в значних обсягах - 79,5 т за 2016 рік - 1 квартал 2019 року на загальну суму 14 810 510 грн. Перевіркою не підтверджено проведення господарських операцій між ТОВ «ДІСКОНТ» та вищезазначеними ФОПами; визначено, що первинні документи, виписані ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 на поставку сировини для ТОВ «ДІСКОНТ» не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Також, перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 Товариством відображалась в бухгалтерському обліку вартість орендованих грузових автомобілів за укладеними договорами оренди, за якими Товариство виступало орендарем, лише за жовтень-листопад 2016 року, серпень-вересень 2017 року. Розмір місячної орендної плати складає 13 000 грн. Таким чином, перевіркою визначено, що Товариством отримано безоплатні послуги за період з квітня 2016 року по вересень 2016 року, грудень 2016 року, січня 2017 року по липень 2017 року у загальній сумі 182 000 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 91 000 грн, за 2017 рік на суму 91 000 грн (13 000 гривень*14 місяців).
За цими обставинами було складено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 № 09592615140103, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3211156,00 грн, з яких 2568925,00 грн за податковими зобов'язаннями і 642231,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач із цим не погоджується і вказує, що факт поставки товару позивачу зазначеними контрагентами (фізичними особами-підприємцями) підтверджується належним чином складеними первинними документами.
Також позивач зазначає, що транспортні послуги на відміну від оренди автомобіля включають: заробітну плату водія та податки на неї, вартість паливно-мастильних матеріалів, витрати на обслуговування та оренду автомобіля. Тобто, правила щодо безоплатно наданих послуг не можна розповсюджувати на відносини оренди транспортних засобів. Відсутність оплати за певний проміжок часу не підтверджує надання безоплатної оренди, адже підтвердженням суми і терміну оплати, відповідно до додаткових угод до укладених договорів оренди є вимога орендодавця.
Крім цього, за результатами перевірки були складені податкові повідомлення-рішення від 24.07.2019 №0013184208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 125048,72 грн і штрафною санкцією у розмірі 90330,25 грн, №0013184208 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 8545,08 грн і штрафною санкцією у розмірі 6172,63 гривень.
Так, перевіркою встановлено, що позивачем, як податковим агентом, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб та військового збору із додаткового доходу директора підприємства ОСОБА_7 утвореного в результаті списання паливно - мастильних матеріалів за відсутності нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів (Мерседес Бенц 308, АА 43-97 КВ, Мерседес Бенц 809, 179-18 КВ) з суми доходу - 504 041,10 грн та сплати на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_8 за ремонт та запчастини для автомобіля Мерседес Бенц 809, 179-18, у сумі - 21 536,00 грн, який є власністю ОСОБА_7 (договори оренди автомобіля Мерседес Бенц 809 нотаріально не посвідчені). Також, перевіркою встановлено не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб із додаткового доходу фізичних осіб ОСОБА_7 із суми - 35880,00 грн та ОСОБА_1 із суми - 8 215,00 грн у вигляді оплати за авіаквитки та проживання (підтверджуючі документи про відрядження за кордон та по Україні до перевірки не надано). До заперечення надані копії авансових звітів, але документи що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає» (пп. «а» пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України) не надано.
Проте, позивач зазначає, що станом на час укладання договорів оренди автомобіля діяли норми Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, які не вимагали нотаріального посвідчення цих договорів. Безпідставним є і віднесення вартості паливно-мастильних матеріалів, які використовувались Товариством у своїй господарській діяльності, до доходів фізичної особи ОСОБА_7 , адже ця особа не отримувала паливно-мастильні матеріали, і не надавала послуги перевезення, а лише передавала транспортні засоби в оренду Товариству.
Щодо підтверджуючих документів про витрати на відрядження, позивач повідомляє, що ним під час проведення перевірки і разом із запереченнями на акт були надані всі необхідні документи, тому висновки відповідача, які стосуються оподаткування цих витрат є необгрунтованими та безпідставними.
З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву, який був поданий до Окружного адміністративного суду м. Києва. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що Товариство за перевіряємий період мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 з придбання сировини (опеньки солені п/ф, гриби білі солені полуфабрікати, клюква, тощо) в значних обсягах - 79,5 т за 2016 рік - 1 квартал 2019 року на загальну суму 14 810 510 грн. Перевіркою не підтверджено проведення господарських операцій між ТОВ «ДІСКОНТ» та ФОПами, визначено, що первинні документи, виписані ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 на поставку сировини для ТОВ «ДІСКОНТ» не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «ДІСКОНТ» в порушення п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, (далі - Положення № 88), завищено витрати, занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 14 089 800 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 3 173 920 грн., за 2017 рік на суму 4 428 515 грн, за 2018 рік на суму 4 998 850 грн. за 1 квартал 2019 року на суму 1 488 515 грн. крім цього, перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 Товариством відображалась в бухгалтерському обліку вартість орендованих грузових автомобілів лише за жовтень-листопад 2016 року, серпень-вересень 2017 року. Розмір місячної орендної плати складає 13 000 грн. Таким чином, перевіркою визначено, що Товариством отримано безоплатні послуги за період з квітня 2016 по вересень 2016, грудень 2016, січня 2017 по липень 2017 у загальній сумі 182 000 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 91 000 грн., за 2017 рік на суму 91 000 грн. (13 000 гривень*14 місяців). Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДІСКОНТ» в порушення п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - П(С)БО15 «Дохід»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, занижено інший операційних дохід від безоплатно отриманих послуг у загальній сумі 182 000 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 91 000 грн., за 2017 рік на суму 91 000 грн. З огляду на викладене, було складено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 № 09592615140103 про сплату 2 568 925 грн податку на прибуток та 642 231 грн штрафних санкцій.
Також, відповідач зазначає, що були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2019 №0013184208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 125048,72 грн. і штрафною санкцією у розмірі 90330,25 грн., №0013184208 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 8545,08 грн. і штрафною санкцією у розмірі 6172,63 гривень.
Щодо цих податкових повідомлень-рішень відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб та військового збору, встановлено заниження, а саме: не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб та військового збору із додаткового доходу директора підприємства ОСОБА_7 утвореного в результаті списання паливно - мастильних матеріалів за відсутності нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів (Мерседес Бенц 308, АА 43-97 КВ, Мерседес Бенц 809, 179-18 КВ) з суми доходу - 504 041,10 грн. та сплати на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_8 за ремонт та запчастини для автомобіля Мерседес Бенц 809, 179-18, у сумі - 21 536,00 грн., який є власністю ОСОБА_7 (договори оренди автомобіля Мерседес Бенц 809 нотаріально не посвідчений).
Крім цього, перевіркою встановлено не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб із додаткового доходу фізичних осіб ОСОБА_7 із суми - 35 880,00 грн. та ОСОБА_1 із суми - 8 215,00 грн. у вигляді оплати за авіаквитки та проживання (підтверджуючі документи про відрядження за кордон та по Україні до перевірки не надано). До заперечення надані копії авансових звітів, але документи що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільноправові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає» (пп. «а» пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України) не надано.
При цьому ТОВ «ДІСКОНТ» не включено суми отриманих доходів до загального оподатковуваного доходу зазначених осіб та не виконано функцію податкового агента, зокрема в частині нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Перевіркою констатовано порушення вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. «а» 164.2.17, пп. «г» 164.2.17 та пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 125 048,72 гривень.
Також, на порушення вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням з урахуванням п. 171.2 «а» ст. 171, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України неутриманий та неперерахований військовий збір до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 8545,08 гривень.
Враховуючи викладене, відповідач зазначає про правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, та просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 04.11.2020, замінив сторону у справі ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідно до абз. 1, 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
19.02.2025 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою від 03.03.2025 Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; запропонував учасникам справи надати до суду заяви по суті справи з викладенням доводів щодо заявлених позовних вимог станом на дату постановлення цієї ухвали.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, який надійшов до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких підтримав доводи, наведені в обгрунтування позовних вимог.
На виконання вимог ухвали суду відповідач надав до суду пояснення щодо розрахунку нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору і пояснення щодо нарахування штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 24.07.2019 №0013184208 та №0013184208.
Ухвалою від 21.05.2025 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» про виклик свідків; викликав у судове засідання під час розгляду справи по суті для допиту як свідків: ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ; ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ); ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), АДРЕСА_3 ; ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), АДРЕСА_4 ; ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), АДРЕСА_5 ; ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), АДРЕСА_6 ; головного бухгалтера ТОВ фірми «Дісконт» Бережняк Лідію Василівну, робоча адреса: 02002, м. Київ, вул. Золота, буд. 31а.
Ухвалою від 03.03.2025 призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 31 березня 2025 року на 14:00 год.
Підготовче судове засідання 31 березня 2025 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Кучугурної Н.В. на лікарняному.
Ухвалою від 21.05.2025 продовжено підготовче провадження на 30 днів.
Підготовче судове засідання у цій справі було проведено 21.05.2025.
У цьому судовому засіданні суд закрив підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті на 16 червня 2025 на 14:00 год.
Розгляд справи по суті відбувся 16.06.2025, 16.07.2025, 10.09.2025, 03.10.2025, 29.10.2025, 26.11.2025, 04.02.2026, 16.02.2026.
У судових засіданнях в режимі відеоконференції брали участь представник позивача і представник відповідача, згідно із поданими ними заявами про таку участь, які ухвалою суду були задоволені.
07.01.2026 розгляд справи не відбувся через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра і Дніпропетровської області.
У судових засіданнях під час розгляду справи по суті були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_9 і головний бухгалтер ТОВ фірми «Дісконт» Бережняк Л.В.
Свідки брали участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції в приміщенні суду, про що судом були постановлені відповідні ухвали.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила суд їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечував.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У період із 30.05.2019 по 20.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт», за результатами якою був складений акт від 27.06.2019 №384/26-15-14-01-03/21594156.
Позивач подав заперечення на вказаний акт.
Відповідач розглянув заперечення позивача, про що був складений лист від 23.07.2019 №137823/10/26-15-14-01-03 «Про розгляд заперечень».
За результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки від 27.06.2019 №384/26-15-14-01-03/21594156 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» викладені у наступній редакції.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення:
п.п. 14.1.13. п.14.1. ст.14, п.44.1. ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.138.1., п.138.2. ст.138, п.п.138.3.1. п.138.3. ст.138 Податкового кодексу України, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п5 п.6, п.11 П(С)БО16, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2568925 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 587686 грн, за 2017 рік на суму 813513 грн, за 2018 рік на суму 899793 грн, за І квартал 2019 року на суму 267933 грн;
пп.168.1.1. п.168.1. ст.168, з урахуванням пп «а» 164.2.17., пп. «г» 164.1.17. та пп. «е» 164.2.17. п.164.2. ст.164, п.171.2. «а» ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125048,72 грн;
пп.168.1.1. п.168 ст.168 з урахуванням п.171.2. «а» ст.171, пп.1.5. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.1.6. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8545,08 грн.
24.07.2019 контролюючим органом були складені податкові повідомлення-рішення:
№09592615140203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3211156,00 грн, з яких 2568915,00 грн - податкове зобов'язання, 642231,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);
№0013174208, яким збільшено грошове зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, на суму 14717,71 грн, з яких 8545,08 грн - податкове зобов'язання, 6172,63 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);
№0013184208, яким збільшено грошове зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, на суму 215378,97 грн, з яких 125048,72 грн - податкове зобов'язання, 90330,25 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Позивач оскаржив указані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішення контролюючого органу вони були залишені без змін.
Позивач не погоджується із нарахованим йому грошовим зобов'язанням, тому і звернувся до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке.
Як установив суд, за розглядом акта перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 № 09592615140103 про сплату 2 568 925 грн податку на прибуток та 642 231 грн штрафних санкцій.
Перевіркою встановлено, що ТОВ фірма «ДІСКОНТ» на підставі договорів оренди транспортних засобів від 23.12.2003 № б/н (Мерседес Бенц 809, 179-18 КВ), договір від 23.12.2003 № б/н (Мерседес Бенц 308, АА 43-97 КВ), укладених з ОСОБА_7 здійснювало оренду транспортних засобів.
ТОВ фірма «ДІСКОНТ» надано акти приймання -передачі від 23.12.2003, в яких зазначено, що ОСОБА_7 надає ТОВ «ДІСКОНТ» у використання власні вантажні автомобілі Мерседес Бенц 809, (179-18 КВ), Мерседес Бенц 308, (АА 43-97 КВ).
Також, на письмовий запит перевіряючих від 13.06.2019 №3 посадовими особами листом від 20.06.2019 №24 до перевірки надані щомісячні акти про надання ОСОБА_7 для ТОВ фірма «ДІСКОНТ» послуг з оренди автомобілів (перелік наведено в акті перевірки), в яких зазначено, що вартість наданих послуг з оренди автомобілів складає 0,00 грн (за жовтень 2016, листопад 2016, серпень 2017, вересень 2017 вартість послуг з оренди автомобілів складає по 13 000,00 грн.). Тобто, підприємством вищезазначені господарські операції зафіксовані у первинних документах як операції з поставки послуг.
Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 Товариством відображалась в бухгалтерському обліку вартість орендованих вантажних автомобілів лише за жовтень-листопад 2016 року, серпень-вересень 2017 року. Розмір місячної орендної плати складає 13 000 грн. Таким чином, перевіркою визначено, що Товариством отримано безоплатні послуги за період з квітня 2016 по вересень 2016, грудень 2016, січень 2017 по липень 2017 у загальній сумі 182 000 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 91 000 грн, за 2017 рік на суму 91 000 грн (13 000 гривень*14 місяців).
Дохід від безоплатно отриманих послуг у бухгалтерському обліку включається до складу «інших операційних доходів» та враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.
Перевіркою встановлено, що ТОВ фірма «ДІСКОНТ» в порушення п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - П(С)БО15 «Дохід»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, занижено інший операційний дохід від безоплатно отриманих послуг у загальній сумі 182 000 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 91 000 грн, за 2017 рік на суму 91 000 грн.
Отже, за висновками контролюючого органу, позивачем у 2016-2017 роках було отримано безоплатно послуги за договорами оренди транспортних засобів на суму 182000,00 грн, що призвело до заниження іншого операційного доходу на вказану суму.
Суд зазначає, що відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (тут і далі, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з 14.1.13. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Суд установив, що 23.12.2003 між ОСОБА_10 , як орендодавцем, і ТОВ «Дісконт», як орендарем, був укладений договір оренди автомобіля, згідно з яким, орендодавець надає в користування орендаря особистий вантажний ізотермічний автомобіль «Мерседес Бенц 308, 1998 року випуску, техпаспорт КІС №952966, номерний знак НОМЕР_7 , з метою використання його в робочі дні і в робочий час поїздок.
Крім цього, 23.12.2003 між ОСОБА_10 , як орендодавцем, і ТОВ «Дісконт», як орендарем, був укладений договір оренди автомобіля, згідно з яким, орендодавець надає в користування орендаря особистий вантажний ізотермічний автомобіль «Мерседес Бенц 809, 1995 року випуску, техпаспорт КІС №841125, номерний знак НОМЕР_8 , з метою використання його в робочі дні і в робочий час поїздок.
Відповідно до умов наведених договорів, орендна плата за орендований автомобіль - договірна (п.4 Договорів оренди).
26.12.2003 сторонами договорів оренди були укладені додаткові угоди до вказаних договорів оренди.
Цими додатковими угодами сторони узгодили, що орендна плата повинна бути виплачена орендарем не пізніше семи календарних днів з моменту отримання вимоги від орендодавця.
До матеріалів справи надані акти наданих послуг згідно із договорами оренди від 23.12.2003 за період квітень 2016 року - березень 2019 року.
Із цих актів суд установив, що протягом квітня 2016 року - вересня 2016 року, грудня 2016 року - липня 2017 року загальна вартість послуг за цими договорами складає 0,00 грн.
Відповідно до п.7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
інші операційні доходи;
фінансові доходи;
інші доходи.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
З наведеного суд робить висновок про те, що отримані послуги за договорами оренди не є такими, які включаються до складу інших операційних доходів.
Крім цього, відповідно до п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», це Національне положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з договорами оренди.
Таким чином, висновки відповідача про те, що позивачем було занижено інший операційний дохід на суму 182 000 грн, є безпідставними.
Крім цього, в матеріалах перевірки (акті перевірки з урахуванням листа від 23.07.2019 №137823/10/26-15-14-01-03 «Про розгляд заперечення») вказано, що, перевіркою встановлено, що ТОВ фірма «Дісконт» за перевіряємий період мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 з придбання сировини (опята солені п/ф, гриби білі полуфабрикати, клюква тощо) в значних обсягах - 79,5 т на загальну суму 14810510 грн.
ТОВ фірма «Дісконт» до перевірки не надано в повному обсязі первинні та супутні документи, які обов'язкові у разі виробництва та обігу харчових продуктів, а саме:
не надано документів, що підтверджують відповідність стандартам, технічним умовам та іншої документації по придбаним грибам опята солені п/ф, грибам білим соленим п/ф, клюкві тощо;
не надано декларацію виробника, яка засвідчує відповідність придбаних харчових продуктів (допоміжних матеріалів для переробки) для подальшого виробництва;
не надано документи, які підтверджують транспортування грибів опята солені п/ф, гриби білі солені п/ф, малини, клюкви тощо; інформації щодо умов навантаження/розвантаження пр наявності таких обставин: умови поставки - склад покупця - Київська область, м. Березань; місцезнаходження постачальників (ФОпів) (Київ, Дніпропетровська область, Житомирська область, Одеська область, Херсонська область), значний боєм запасів, зазначений у видаткових накладних (79585,950 кг);
відсутня інформація щодо найманих працівників, які б могли здійснити заготівлю (збирання) грибів опята солені п/ф, грибів білих солени п/ф, малини, клюкви тощо;
відсутня інформація на яких потужностях здійснювалось виробництво контрагентами - постачальниками п/ф грибів опята солені п/ф, грибів солених п/ф, оброблення клюкви тощо (не надано декларацію виробника).
В ході проведення перевірки посадовим особам ТОВ фірма «Дісконт» надано запити щодо надання документів та пояснень стосовно придбання ТМЦ у фізичних осіб-підприємців та складського обліку сировини, зокрема: щодо процедури відбору фізичних осіб-підприємців, у яких здійснювалась закупівля грибів, ягід, транспортування, навантаження/розвантаження, прийняття ТМЦ, документів, які посвідчують якість товару, його відповідність вимогам законодавства, акти приймання-передачі, акти списання сировини, калькуляції, норми витрати, накладні на відпуск (переміщення) сировини та готової продукції. Вищезазначені документи до перевірки не надані, про що складено відповідний акт.
В сукупності відсутність вищезазначених документів унеможливлює встановити походження товарів (грибів опята солені п/ф, гриби білі солені напівфабрикати, клюква тощо), відповідність стандартам, технічним умовам.
До заперечень ТОВ фірма «Дісконт» надано акти отримання та розвантаження сировини від вищезазначених постачальників, в яких наявні підписи лише працівників ТОВ фірма «Дісконт» та вищезазначеними ФОПами.
За сукупністю вищевикладених матеріалів, не підтверджується проведення господарських операцій між ТОВ фірма «Дісконт» та вищезазначеними ФОПами.
Первинні документи виписані ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 на поставку сировини для ТОВ фірма «Дісконт» не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю..
Такі висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №320/35769/23.
Суд установив, що між ТОВ фірмою «Дісконт», як покупцем, були укладені договори поставки зі постачальниками - ФОП ОСОБА_1 (договір від 20.09.2015 №03-09/2015), ФОП ОСОБА_2 (договір від 10.10.2015 №05-10/2015), ФОП ОСОБА_3 (договір від 01.07.2015 №01-07/2015), ФОП ОСОБА_4 (договір від 01.10.2015 №04-10/2015), ФОП ОСОБА_5 (договір від 11.07.2015 №02-07/2015), ФОП ОСОБА_6 (договір від 01.11.2014 №01-11/2014) були укладені договори поставки.
Згідно з цими договорами (п.1.1.), постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах цього договору товар у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим договором товари, що належать до товарної групи «лісові гриби, лісові ягоди» за цінами, погодженими сторонами та зазначеними у документах (видаткових накладних, рахунках і т.д.), що підтверджують факт отримання товару і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договорів, ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору.
Розрахунки здійснюються в готівковій і безготівковій формах. Оплата товару або його партії за цим договором здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу до 90 днів після прийняття товару по кількості (пункти 3.1., 3.2. договорів).
Пунктами 4.1.-4.3. договорів сторони обумовили, що поставка товарів здійснюється на склад покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Якщо за результатами приймання якість товару не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, покупець може відмовитися від приймання товару, в цьому випадку постачальник повинен протягом 10 робочих днів доставити інший товар.
Згідно із пунктами 5.1., 5.2. договорів, тара і упаковка товару повинні відповідати вимогам стандартів, технічним умовам, іншій документації. При поставці товар повинен бути упакований у належну тару, що забезпечує цілісність товару при перевезенні і зберіганні. Маркування товару має відповідати чинним нормативним документам.
У пункті 8.1. договорів зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як і передбачено умовами наведених вище договорів поставка товару підтверджується складеними накладними. Також були складені і підписані видаткові накладні на повернення товару, акти, що підтверджують отримання і розвантаження товару від фізичних осіб-підприємців, які містять підписи працівників ТОВ фірми «Дісконт», і на зворотній стороні актів - підписи фізичних осіб-підприємців. Розрахунки за товар здійснювались у готівковій формі, що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та товарними чеками.
Наведені вище документи містяться в матеріалах справи (Т.3, Т.4, Т.5, Т.6, Т.7 а.с.1-204, Т.8 а.с.1-110).
У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , які пояснили, що вони власним транспортом поставляли товар Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Дісконт» (Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе, 35-В), після чого складалися і підписувалися накладні на поставку товару. Оплата за продукцію здійснювалась з відстрочкою платежу. Товар (гриби та ягоди) вони скуповували у населення.
У свою чергу, свідок ОСОБА_11 , яка у спірний період обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ фірми «Дісконт», пояснила, що товар поставлявся фізичними особами-підприємцями за накладною, яка була основним документом для бухгалтерського обліку, а підпис у накладній свідчить про перехід права власності на товар. Також свідок ОСОБА_11 зазначила, що до 2021 року товарно-транспортна накладна не була обов'язковим первинним документом для підтвердження господарської операції з поставки товару.
Суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а).
Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення (Постанова ВС від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11).
Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. (Постанова ВС від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17).
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про не підтвердження господарських операцій на поставку товару через відсутність товарно-транспортних накладних.
Крім цього, суд установив, що у подальшому, продукція позивачем була реалізована покупцям, про що надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (Т.8 а.с.166-227, Т.9, Т.10, Т.11, Т.12, Т.13, Т.14 а.с.1-101). На підтвердження цих операцій надані також картки рахунку 3.6.1. і оборотно-сальдові відомості по рахунку 3.6.1. (Т.14 а.с.102-245).
Щодо тверджень відповідача про те, що відсутні документи, що підтверджують відповідність придбаного позивачем товару стандартам, технічним умовам та іншої документації, суд зазначає, що ці документи не є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.
Оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 11 травня 2023 року у справі №815/1809/17, від 18 березня 2024 року у справі № 480/1798/22.
Поряд із цим суд указує, що у свідоцтві про атестацію №70А-114-15 указано, що це свідоцтво засвідчує, що вимірювальна лабораторія з контролю виробництва ТОВ фірма «Дісконт», Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе, 35-В відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду. Галузь атестації (назва та опис об'єктів вимірювання): гриби консервовані, гриби сушені, гриби свіжі швидкозаморожені, фрукти та ягоди швидкозаморожені, джеми (Т.7 а.с.205-207).
До того ж, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 пояснили, що поставляли товари (гриби і ягоди) Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Дісконт» (Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе, 35-В), де і здійснювалась перевірка якості поставленого товару. У разі, якщо товар був неналежної якості, він повертався постачальникам (фізичним особам-підприємцям). Такі ж пояснення були надані і свідком ОСОБА_11 , яка у спірний період обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ фірми «Дісконт».
Отже, спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.
Враховуючи все викладене вище, податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 №09592615140203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2568915,00 грн, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як установив суд, податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2019 №09592615140203, позивачу нараховано 642231,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Оскільки суд скасував зазначене податкове повідомлення-рішення в частині суми основного зобов'язання, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню і в частині нарахованих штрафних санкцій на суму 642231,00 грн.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 24.07.2019 №0013184208, №0013184208, суд зазначає таке.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 встановлено його заниження.
Не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб з доходу директора підприємства ОСОБА_10 в сумі 504041,10 грн, утвореного в результаті списання паливно-мастильних матеріалів згідно із подорожніми листами.
До перевірки надано договори оренди транспортних засобів, які не посвідчені нотаріально, а саме договір оренди транспортного засобу (Мерседес Бенц 809, 179-18 КВ) б/н від 23.12.2003, договір б/н від 23.12.2003 (Мерседес Бенц 308, АА43-97 КВ), укладених з ОСОБА_10 .
Договори оренди основних засобів укладаються на підставі норм Цивільного кодексу України.
Що стосується оренди транспортного засобу юридичної особи у фізичної особи, то така операція має бути підтверджена відповідним договором оренди транспортного засобу, який обов'язково складається письмово і посвідчується нотаріально (ст.799, ст.828 Цивільного кодексу України). Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, він вважається недійсним.
Підприємство може враховувати витрати на паливно-мастильні матеріали при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі належним чином оформленого та нотаріально завіреного договору оренди (позички) транспортного засобу і підтвердження первинними документами.
Керівниками підприємства не надано письмових пояснень щодо вказаного порушення.
Таким чином, враховуючи викладене, підприємством проведена компенсація витрат платника податку на паливо-мастильні матеріали за відсутності нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів.
Не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб з доходу директора ОСОБА_10 , який утворений в результаті сплати на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_8 за ремонт та запчастини автомобіля Мерседес Бенц 809, 179-18 КВ згідно з Актом №301 від 21.04.2016 на загальну суму 21536,00 грн, який є власністю ОСОБА_10 (договори оренди автомобіля Мерседес Бенц 809 нотаріально не посвідчений).
Так, згідно з пп. «а» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з Розділом ІУ Кодексу (пп. «г» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ).
Податок на доходи фізичних осіб з сум компенсації вартості на пальне та ремонту транспортних засобів не утриманий та не сплачений.
Також перевіркою встановлено не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб із додаткового доходу фізичних осіб ОСОБА_7 із суми 25965,00 грн, ОСОБА_12 із суми 9915,00 грн та ОСОБА_1 із суми 8215,00 грн перерахованої з розрахункового рахунку ТОВ фірма «Дісконт» на розрахунковий рахунок ТОВ «СБЦ ТУР» згідно з актами виконаних робіт та рахунків на оплату авіаквитків та проживання.
До заперечення надані копії авансових звітів, але документи що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає» (пп. «а» пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України) не надано.
При цьому ТОВ «ДІСКОНТ» не включено суми отриманих доходів до загального оподатковуваного доходу зазначених осіб та не виконано функцію податкового агента, зокрема в частині нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. «а» 164.2.17, пп. «г» 164.2.17 та пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 125 048,72 гривень.
Також, на порушення вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 171.2 «а» ст. 171, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України неутриманий та неперерахований військовий збір до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 8545,08 гривень.
Суд зазначає, що сам факт списання паливно-мастильних матеріалів на суму 504041,10 грн та факт ремонту та вартість запчастин автомобіля на загальну суму 21536,00 грн не є спірними у цій справі.
Як уже установив суд, 23.12.2003 між ОСОБА_10 , як орендодавцем, і ТОВ «Дісконт», як орендарем, був укладений договір оренди автомобіля, згідно з яким, орендодавець надає в користування орендаря особистий вантажний ізотермічний автомобіль «Мерседес Бенц 308, 1998 року випуску, техпаспорт КІС №952966, номерний знак НОМЕР_7 , з метою використання його в робочі дні і в робочий час поїздок.
Крім цього, 23.12.2003 між ОСОБА_10 , як орендодавцем, і ТОВ «Дісконт», як орендарем, був укладений договір оренди автомобіля, згідно з яким, орендодавець надає в користування орендаря особистий вантажний ізотермічний автомобіль «Мерседес Бенц 809, 1995 року випуску, техпаспорт КІС №841125, номерний знак НОМЕР_8 , з метою використання його в робочі дні і в робочий час поїздок.
Отже, договори були укладені у 2003 році.
Суд зазначає, що у 2003 році діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.
Згідно зі ст.256 цього Кодексу, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі (ч.1 ст.257 вказаного Кодексу).
Отже, Цивільний кодекс Української РСР не передбачав нотаріальної форми договору майнового найму.
В акті контролюючий орган посилається на норми статей 799, 828 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004.
Так, відповідно до ст.799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Поряд із цим, згідно із п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом дев'ятим Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Таким чином, до спірних у цій справі договорів, які були укладені до 01.01.2004, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР, які не встановлювали обов'язкової нотаріальної форми договору найму.
Відповідно до п.п. 162.1.1.-162.3.1. п.162.1. ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи з фізичних осіб є:
фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
податковий агент.
Згідно із п.п.163.1.1.-163.1.3. п.163.1. ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.2. статті 164 передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
164.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);
164.2.2. суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. При цьому при отриманні зазначених у цьому підпункті доходів від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов'язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені цим Кодексом податки та збори;
164.2.3. доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;
164.2.4. частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу;
164.2.5. дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу;
164.2.6. оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом;
164.2.7. сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;
164.2.8. пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів;
164.2.9. інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу;
164.2.10. дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом;
164.2.11. сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу;
164.2.12. кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання;
164.2.13. доходи, що становлять позитивну різницю між:
сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду, крім випадків, коли платник податку одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва;
сумою коштів, отриманих платником податку від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва (у тому числі, якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу), та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду за цим договором;
164.2.14. дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю;
б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання;
в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування;
г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.
ґ) виплати з державного бюджету, пов'язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування;
164.2.15. сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі за договорами страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 170.8.2 пункту 170.8 статті 170 цього Кодексу;
164.2.16. сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:
а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;
б) одним із членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;
в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як 2,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків;
164.2.17. дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:
а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;
б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.
Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб'єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов'язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб'єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору;
в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.
Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;
г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;
ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);
д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов'язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.
Суми розстрочених податкових зобов'язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання;
е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті;
164.2.18. дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.
Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом;
164.2.19. {Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 втратило чинність, як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27.02.2018} суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
164.2.20. інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.164.3. ст.164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Згідно із п.167.1. ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи з фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
1.6. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Статтею 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідач визначив вартість списання паливно-мастильних матеріалів на суму 504041,10 грн та вартість ремонту і запчастин автомобіля на загальну суму 21536,00 грн, як додаткове благо директора ТОВ фірма «Дісконт» ОСОБА_10 відповідно до п.п.п. «а» п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, з якого ТОВ фірмою «Дісконт» як податковим агентом, має бути нарахований податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.
Поряд із цим, наведені норми Податкового кодексу України визначають, що додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах, може бути доходом, отриманим платником податку.
У спірному випадку, директор ТОВ фірми «Дісконт» ОСОБА_10 не отримував в безоплатне користування від ТОВ фірми «Дісконт» додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать ТОВ фірмі «Дісконт», як роботодавцю, і не отримував компенсацію вартості такого використання.
І навпаки, ОСОБА_10 на підставі вказаних вище договорів оренди передав у користування ТОВ фірмі «Дісконт» автомобілі за договірну орендну плату.
При цьому, відповідно до п.п.164.2.5. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача про те, що паливно-мастильні матеріали, які були ним списані під час використання орендованих автомобілів, вартість запчастин і послуг з ремонту цих автомобілів були придбані ТОВ фірмою «Дісконт» для використання у здійсненні цим товариством господарської діяльності і не мають відношення до доходів директора Шихавцова В.М., з яких позивачем повинні були бути нараховані податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.
Пунктом 170.9. статті 170 Податкового кодексу України унормовані питання оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.
Так, відповідно до п.п. 170.9.1. п.170.9. ст.170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Суд установив, що не є спірним у цій справі питання про відрядження ОСОБА_7 , ОСОБА_12 і Комісар З.С.
Контролюючий орган вважає, що вказане відрядження не є пов'язаним із господарською діяльністю позивача.
Суд зазначає, що в матеріалах перевірки, окрім наведення правової норми щодо витрат на відрядження, які не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю сторони, що відряджає, відсутня аргументація, через яку відповідач дійшов наведеного висновку.
З огляду на викладене, суд вважає вказані висновки необгрунтованими.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 №0013174208 в частині збільшення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, на суму 8545,08 грн і податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 №0013184208 в частині збільшення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, на суму 125048,72 грн є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Згідно із п.127.1. ст.127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Як установив суд, податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2019 №0013174208 позивачу нараховано 6172,63 грн - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2019 №0013184208 позивачу нараховано 90330,25 грн - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Оскільки суд скасував зазначені податкові повідомлення-рішення в частині сум основного зобов'язання, вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню і в частині нарахованих штрафних (фінансових санкцій).
Таким чином, оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, а також задоволення позовної заяви, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 19210,00 грн.
Окремо суд зазначає, що судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд (Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»).
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №09592615140103, №0013174208, №0013184208.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Дісконт».
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві.
Рішення складено 16.02.2026.
Суддя Н.В. Кучугурна