18 лютого 2026 рокуСправа №160/21209/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: № 433/32-00-04-01-02-01-00186520 від 08.07.2025 року згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 70 000 000 грн прийняте СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків Акту камеральної перевірки від 06.06.2025 року № 394/32-00-04-01-02-01-00186520.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків Акту камеральної перевірки від 06.06.2025 року № 394/32-00-04-01-02-01-00186520 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 433/32-00-04-01-02-01-00186520 від 06.06.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу 1 та п. 200.14 ст. 200 розділу 5 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 70 000 000 грн. Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позовну заяву, вважає її необґрунтованою та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що акт камеральної перевірки АТ «НЗФ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2025 року від 06.06.2025 №394/32-00-04-01-02-01 00186520 оформлено з урахуванням вимог Наказу ДПС від 15.10.2020 №568 «Про затвердження регламенту взаємодії структурних підрозділів ДПС та головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (зі змінами). Східним МУ ДПС проведено документальні позапланові невиїзні перевірки АТ «НЗФ» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за червень, липень, грудень 2024 року та камеральні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень, лютий 2025 року, відповідно за результатами таких перевірок складено податкові повідомлення-рішення (далі - ППР). З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 08.07.2025 року №433/32-00-04-01-02-01-00186520, що винесено на підставі акту камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2025 року, №394/32-00-04-01-02-01-00186520 від 06.06.2025 є правомірним та відповідає нормам діючого законодавства.
21.08.2025 року представник позивача надав відповідь на відзив, де зазначив, що як вбачається із відзиву на позовну заяву, Відповідач наводить в ньому фактичні обставини справи, дані перевірки та наполягає на тому, що висновок зроблений за результатами камеральної перевірки щодо відсутності у АТ НЗФ права на отримання бюджетного відшкодування є обґрунтованим та законним. Свою позицію Відповідач обґрунтовує наступним: відповідач зазначає, що відповідно до п. 15 Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, для встановлення характеру та міри (рівня, ступеня, частки) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) визначаються усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) юридичної особи, які прямо володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи; - Відповідач цитує положення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та зокрема зазначає, що відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»: Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. - Також Відповідач зазначає, що Рішенням національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відносно фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач вірно наводить положення законодавства, які стосуються та регулюють правовідносини, внаслідок яких виник спір, однак робить висновки, які свідчать про невірне застосування вказаних положень законодавства за наслідками перевірки та при обґрунтуванні відзиву на позов. Необхідно зазначити, що у відповідності із вимогами податкового законодавства, а саме п. 200.4-1 ст. 200-1 ПКУ, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ може бути обмежене в разі якщо відносно нього, його засновників (учасників), або кінцевих бенефіціарних власників застосовано санкції у встановленому законом порядку. Згідно Рішення РНБО від 12.02.2025 р. санкції було введено відносно фізичних осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Позивач, в позовній заяві наполягає на тому, що у Відповідача були відсутні підстави для застосування п. 200.4-1 ст. 200-1 ПКУ, оскільки вказані особи не є засновниками, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками (КБВ) відносно підприємства позивача. У відповідності із ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. При цьому необхідно зазначити, що вказані фізичні особи, щодо яких було застосовано санкції не є засновниками або акціонерами АТ НЗФ, не є власниками акцій АТ НЗФ, що підтверджується даними з Реєстру акціонерів Товариства. Відповідач зазначає, що вказані особи «опосередковано» володіють часткою в статутному капіталі Товариства, яка становить 24,7725% кожний окремо. Таким чином, вказані особи підлягають перевірці на предмет того, чи можуть вони вважатися кінцевими бенефіціарними власниками (КБВ) по відношенню до АТ НЗФ згідно закону. У відповідності до вимог законодавства, за вказаною вище ознакою зазначені фізичні особи не відповідають визначальним критеріям та не можуть вважатися КБВ, оскільки не мають вирішального впливу на діяльність Товариства - опосередковано володіють часткою що становить менше 25%.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2025 року. Перевірка проводилась з 21.05.2025 по 06.06.2025 року.
За наслідками перевірки встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Кодексу та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Кодексу, АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року в сумі 70 000 000 грн.
Акт перевірки від 06.06.2025 №394/32-00-04-01-02-01-00186520 направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку 06.06.2025 та відповідно до поштового повідомлення вручено платнику 10.06.2025 року.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПКУ, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до норм ПКУ. Згідно з п.86.7 ст.86 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством АТ «НЗФ» надано заперечення від 20.06.2025 року №4-6601/18295/4017 (вх. від 20.06.2025 року №5542/6/екпп).
Повідомлення про місце і час розгляду Заперечень направлено Східним МУ ДПС листом від 24.06.2025 №2770/6/32-00-04-01-08 на адресу АТ «НЗФ». Розгляд Акта перевірки та Заперечень АТ «НЗФ» Постійною комісією Східного МУ ДПС з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок відбувся 02 липня 2025 року. Посадові/уповноважені особи АТ «НЗФ» участі у розгляді матеріалів перевірки та Заперечень не приймали.
В ході розгляду матеріалів перевірки на засіданні Постійної комісії Східного МУ ДПС з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок члени комісії прийшли до наступного.
Правомірність висновків Акта камеральної перевірки з урахуванням Протоколу комісії Східного МУ ДПС з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок підтверджено. Східним МУ ДПС винесено податкове повідомлення-рішення: за ф. «В3» - відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року у сумі 70 000 000 гривень (застосування штрафних санкцій нормами ПКУ не передбачено).
Податкове повідомлення - рішення від 08.07.2025 №433/32-00-04-01-02-01-00186520 направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку 08.07.2025 та відповідно до поштового повідомлення вручено платнику 10.07.2025. Скарга до Державної податкової служби України на податкове повідомлення рішення від 08.07.2025 №433/32-00-04-01-02-01-00186520 не подавалася.
Не погодившись із вказаним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюється статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Користуючись своїм правом 20.05.2025 року Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, звітний період - квітень 2025 року.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.
На виконання зазначених вище положень Податкового кодексу України податковим органом в період з 21.05.2025 по 06.06.2025 року проведено камеральну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2025 року.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування від'ємного значення згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року, про що було зазначено в акті перевірки від 06 червня 2025 року.
Обґрунтовуючи вказані висновки, податковий орган зіслався на порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4, статті 200 Податкового кодексу України та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, вказавши на неможливість отримання позивачем бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2025 року є здійснення експортних операцій (основний вид товару-феросилікомарганець МНС17), експорт до Туреччини, Польщі, Австрії та інших країн. Крім того, по декларації за квітень 2025 року задекларовано від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 222 657,4 тис. грн, що виникло в результаті реалізації товару за межі митної території країни.
Відповідно до пункту 200.4-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У зазначеній нормі чітко звертається увага на те, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення саме платники податку до яких застосовано санкції у порядку встановленому Законом України "Про санкції".
Суд звертає увагу на те, що акт перевірки - це документ, який фіксує правопорушення вчиненні платниками податків. В основу податкового повідомлення-рішення ставляться саме висновки викладені в акті перевірки.
Роблячи висновки в акті перевірки за результатами камеральної перевірки, податковий орган вказав на неможливість отримання бюджетного відшкодування від'ємного значення згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року у зв'язку з тим, що саме акціонери позивача включені до переліку юридичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції.
Суд наголошує на тому, що на момент підписання акту перевірки не існувало норми, яка б передбачала неможливість отримати бюджетне відшкодування у зв'язку з тим, що акціонери платника податків включені до переліку осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції. Відтак податковий орган не міг в акті перевірки зафіксувати як правопорушення відповідний факт, який не був визначений правопорушенням в законодавстві на момент проведення перевірки.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 03 червня 2025 року у справі №280/7764/24.
Відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до наступних осіб:
1. ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Громадянство - Держава Ізраїль. Паспорт громадянина Ізраїлю - НОМЕР_1 , внутрішній паспорт громадянина Ізраїлю - НОМЕР_2 . Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
2. ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянство - Україна. Паспорт громадянина України - НОМЕР_4 . УНЗР Україна - 1962012005152. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України «Про санкції»), що застосовані до цих осіб:
1. позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
2. блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
3. обмеження торговельних операцій (повне припинення);
4. обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
5. запобігання виведенню капіталів за межі України;
6. зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
7. заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8. заборона користування радіочастотним спектром України;
9. обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж (повне припинення);
10. заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11. заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
12. заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
13. запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
14. припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
15. заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
16. заборона на набуття у власність земельних ділянок;
17. інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона укладення договорів та вчинення правочинів; заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, виданих цією особою; заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов'язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь особи щодо якої застосовані санкції та осіб, що діють від її імені).
Зазначене стало підставою для висновку контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за квітень 2025 року на суму 70 000 000 грн, оскільки особи: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 опосередковано володіють по 24,7725% у статутному капіталі АТ «Нікопольський завод феросплавів».
Виходячи з цього суд дійшов наступних висновків.
Статтею 1 Закону України «Про санкції» передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Підстави та принципи застосування санкцій встановлені статтею 3 цього ж Закону, за нормами пункту 1 частини першої якої підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відповідно до підпункту 14.1.241-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема:
-інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.
У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
У випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи;
- структура власності та інформація про структуру власності юридичної особи (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України Постановою «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника» від 19 вересня 2023 року № 1011 відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» затвердив Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника.
За положенням п.1-2 Методології, цю Методологію розроблено відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) та з метою створення ефективної системи у сфері розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, удосконалення процесу визначення юридичними особами кінцевих бенефіціарних власників.
Ця Методологія поширюється на юридичних осіб приватного права, утворених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім осіб, визначених частиною восьмою статті 5-1 Закону.
Відповідно до пункту 3 Методології, у цій Методології термін «ключова частка статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи» означає розмір у відсотках пакета голосуючих акцій у загальній кількості голосуючих акцій акціонерного товариства або кількість голосів загальної кількості голосів учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, кількість голосів або інших прав голосу в юридичній особі, що надає можливість прямого або непрямого вирішального впливу.
Терміни «кінцевий бенефіціарний власник», «структура власності», «траст», «номінальний власник» вживаються у значенні, визначеному Законом.
Терміни «реєстр власників іменних цінних паперів», «номінальний утримувач» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про депозитарну систему України».
Термін «голосуюча акція» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про акціонерні товариства».
Термін «партнерство» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Пункти 29, 30, 60 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон № 361) визначають, що
- істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;
- кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція;
- кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;
Аналогічну правову позицію було викладено Верховним Судом у постанові від 14 березня 2023 року у справі № 640/12206/19, постанові від 21 липня 2025 у справі №160/30897/24 та ц постанові від 17 вересня 2025 у справі №160/30975/24.
Відповідно до ст. 5-1 Закону № 361, юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності. Юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Як вже зазначалось, згідно відомостей структури власності АТ «Нікопольський завод феросплавів», що розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичні особи, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не є кінцевими бенефіціарними власниками або засновниками АТ НЗФ «Нікопольський завод феросплавів», а є вигодоодержувачами, та здійснюють опосередковане володіння 24,7725% кожний в статутному капіталі АТ «Нікопольський завод феросплавів».
Термін «вигодоодержувач» передбачений пунктами 8), 9) статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»:
8) вигодоодержувач (вигодонабувач) трасту або іншого подібного правового утворення - особа, яка має право на одержання вигоди та/або доходу від трасту або іншого подібного правового утворення;
9) вигодоодержувач (вигодонабувач) щодо цінних паперів, права на які та права за якими обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача, - особа, в інтересах якої здійснюється фінансова операція на рахунку номінального утримувача;
Разом з тим, суд зазначає, що фізичні особи, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є вигодоодержувачами та здійснюють опосередковане володіння 24,7725% кожний в статутному капіталі АТ «Нікопольський завод феросплавів», не мають прямого та непрямого вирішального впливу на діяльність товариства позивача шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їхньою часткою (оскільки вони не є власниками акцій позивача у розмірі 25 і більше відсотків, та не є безпосередньо акціонерами позивача), не мають можливості приймати участь у загальних зборах акціонерів товариства позивача і, відповідно, приймати будь-які рішення чи голосувати за прийняття будь-яких рішень на таких загальних зборах акціонерів.
Також, враховуючи, що вказані фізичні особи не є акціонерами (учасниками) товариства позивача, у них відсутнє право на отримання доходів від діяльності позивача у вигляді дивидендів, відсутнє право вирішального впливу на формування складу органів управління, відсутнє право на участь у загальних зборах акціонерів товариства позивача і, відповідно, відсутнє право приймати будь-які рішення чи голосувати за прийняття будь-яких рішень на таких загальних зборах акціонерів, відсутнє право на вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності товариства позивача, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність позивача, визначати умови господарської діяльності.
При цьому, п. 200.4.-1 ст.200-1 ПКУ не надає право контролюючому органу позбавляти платника податків права на отримання бюджетного відшкодування в тому випадку, коли спеціальні економічні та інших обмежувальні заходи (санкції) було введено відносно осіб, яких контролюючий орган вважає «вигодоодержувачами» по відношенню до платника податків. Як було зазначено вище, у відповідності із п. 200.4-1 ст. 200-1 ПКУ права на бюджетне відшкодування може бути позбавлений платник податків відносно якого безпосередньо, або відносно засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників якого, у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняте рішення про застосування санкцій. В даному випадку Указом Президента України № 81/2025 не було введено санкції відносно АТ «Нікопольський завод феросплавів», акціонерів Товариства або відносно кінцевих бенефіціарних власників Товариства.
Жодна особа-акціонер АТ «Нікопольський завод феросплавів» не володіє 25 та більше відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи та не має вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, не має вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що у розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про санкції», відносно платника податків АТ «Нікопольський завод феросплавів», його кінцевого бенефіціарного власника, засновників (учасників), акціонерів не приймалось рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Відповідно, застосування контролюючим органом Рішення національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, під час формування висновків за наслідками проведеної документальної перевірки позивача суд вважає неправомірним.
А тому, висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за квітень 2025 року у розмірі 70 000 000,00 грн зроблений контролюючим органом за відсутності на те фактичних підстав. За таких обставин, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення рішення № 433/32-00-04-01-02-01-00186520 від 08.07.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 243-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 433/32-00-04-01-02-01-00186520 від 08.07.2025 року згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 70000000 грн.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судовий збір у розмірі 30280,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова