18 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/9340/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 12.05.2025 № 057250006231 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП “Шахта “Бужанська» ДП “Волиньвугілля» та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , досягнувши віку, необхідного для призначення пенсії за віком, звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
12.05.2025 відповідачем-2 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №057250006231. Відповідно до даного рішення відповідачем не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , зокрема, період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025, у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач не погоджується з діями ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, оскільки страхувальники щомісячно здійснювали відрахування страхових внесків із його заробітної плати, а сам факт відсутності за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вищезазначений період не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового стажу під час призначення пенсії.
Відтак, оскільки із його заробітної плати щомісячно утримувалися суми страхових внесків, тому позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків по сплаті та зарахуванню обов'язкових платежів.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.21).
У відзиві на позов (а.с.26-31) представник відповідача-2 позовних вимог не визнала та зазначила, що в розрахунок страхового стажу відсутні підстави зарахувати період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», оскільки за цей період згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву (а.с. 38-39) зазначив, що органом, який приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області. Тому наслідком скасування рішення, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за результатами розгляду позовної заяви має бути виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити (перерахувати) пенсію тощо (висновок Верховного Суду у справі № 500/1216/23, постанова від 08 лютого 2024 року). Просить відмовити в задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою від 21.02.2025 про призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Запорізькій області рішенням від 12.05.2025 №057250006231 відмовило у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність необхідного страхового стажу 32 роки; страховий стаж становить 29 років 10 місяців 15 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 25.04.1983 по 16.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки по батькові не відповідає даним паспорта та фото на першій сторінці не завірене печаткою установи; період роботи з 01.01.2004 по 30.04.2004 та з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», оскільки згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.13-14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2025 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 32 роки.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки) та не зарахуванням періоду роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».
При цьому за змістом позовних вимог позивач зазначене рішення оскаржує лише в частині висновків про незарахування до страхового стажу періоду роботи саме з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».
Незарахування до стажу періоду проходження військової служби з 25.04.1983 по 16.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_1 та періоду роботи з 01.01.2004 по 30.04.2004 позивач не оскаржує.
Відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», ГУ ПФУ в Запорізькій області обґрунтовувало відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 09.11.2011 прийнятий на роботу начальником відділу маркетингу, збуту та матеріально-технічного забезпечення у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та з 01.03.2015 - переведений на посаду заступника директора з матеріально-технічного забезпечення, господарських і соціальних питань (а.с. 9-10).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Форми ОК-5 (а.с. 15-17) за період роботи позивача з 01.04.2021 по 31.01.2025 відсутні дані про сплату страхових внесків, що в свою чергу стало підставою для не зарахування відповідачем вказаних періодів до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу позивача у спірний період у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», тому, на переконання суду, вказані обставини є достатніми для підтвердження права на врахування періоду з 01.04.2021 по 31.01.2025 до страхового стажу.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (постанови від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 30 березня 2019 у справі №414/736/17 та від 30 липня 2019 року у справі №373/2265/16-а та ін.) на підставі аналізу статей 15, 20 Закону №1058-IV найманий працівник не є самостійним платником страхових внесків. Обов'язок зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах як платників страхових внесків, покладений виключно на роботодавців, які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства. Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, слід дійти висновку, що висновки відповідача у спірному рішенні про не врахування спірного періоду до страхового стажу є необґрунтованими, пенсійний орган допустив надмірний формалізм при розгляді заяви позивача, внаслідок чого протиправно обмежив його право на соціальний захист.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», тому рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.05.2025 №057250006231 в частині не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати спірний період роботи до страхового стажу та призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 21.02.2025, то суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 21.02.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то пенсія останньому підлягає призначенню саме з 03.01.2025, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а не з дати звернення 21.02.2025.
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку та за умови зарахування періоду роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у нього наявний достатній страховий стаж роботи (понад 32 роки), тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 03.01.2025.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.05.2025 №057250006231 про відмову у призначенні пенсії за віком в частині не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та призначити і виплачувати пенсію за віком з 03.01.2025.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 гривень, сплачений згідно з квитанцією від 15.08.2025 (а.с. 5).
Керуючись статтями 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.05.2025 №057250006231 про відмову у призначенні пенсії в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.2021 по 31.01.2025 у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 03.01.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Суддя Р.С. Денисюк