17 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/13687/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення про призначення пенсії №056550006777 від 20.05.2025;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988 відповідно до записів дублікату трудової книжки Серія НОМЕР_1 від 01.09.1988;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу за кожний повний рік стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, додатково по одному року, а саме за період з 06.08.2007 по 14.05.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2023 №764-5003048477. Позивач 19.04.2025 звернувся за місцем проживання до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Харківській області 25.04.2025 прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №056550006777 від 25.04.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За змістом вказаного рішення до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з записами трудової книжки (дублікат) НОМЕР_1 : з 16.08.1982 по 09.10.1983, оскільки зазначений період передує даті заповнення трудової книжки; з 18.10.1988 по 14.07.1994, оскільки печатка прийому на роботу з назвою підприємства нечитабельна, відсутня інформація про перереєстрацію.
08.05.2025 позивач повторно звернувся за місцем проживання до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивач додав довідку, що засвідчує перебування у трудових відносинах у період з 18.10.1988 по 14.07.1994.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №056550006777 від 20.05.2025 про призначення пенсії за віком страховий стаж позивача становить 32 роки 11 місяців та 23 дні.
При цьому з відповіді ГУ ПФУ у Волинській області №0300-0202-8/56055 від 28.08.2025 слідує, що на підставі записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1988 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988, оскільки дані періоди внесені до дати заповнення трудової книжки.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки безперервно працював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1. Окрім того, на переконання позивача, період роботи з особливо важкими умовами праці за Списком № 1 з 06.08.2007 по 14.05.2013 повинен бути врахований до страхового стажу в подвійному розмірі.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях (а.с.31-33, 53-54) позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за результатом розгляду документів не було зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записами трудової книжки (дублікату) НОМЕР_2 : з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988, оскільки зазначений період передує даті заповнення трудової книжки, що є порушенням Інструкції №58 «Про правила ведення трудових книжок» (далі - Інструкція №58).
У відповіді на відзив (а.с.59-61) позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі. Додатково зазначив, що уповноважений орган, при прийнятті рішення про призначення пенсії за віком, мав зарахувати додатково 5 років страхового стажу за повних 5 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1. Періоди роботи передують даті заповнення дублікату трудової книжки саме тому, що порядок ведення трудових книжок передбачає внесення попередніх періодів роботи у дублікат трудової книжки.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеної особою, що підтверджується довідкою від 24.11.2023 №764-5003048477 (а.с.12).
08.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про признання пенсії за віком.
20.05.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області рішенням №056550006777 призначило ОСОБА_1 з 19.05.2025 пенсію за віком. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 11 місяців 23 дні (а.с.13).
У відповідь на заяву позивача з приводу зарахування до пільгового стажу періоду роботи за Списком №1 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що ОСОБА_1 не подавав довідки про характер роботи та шкідливі умови праці протягом повного робочого дня. Для вирішення питання перерахунку встановленого розміру пенсії з урахуванням періодів пільгової роботи йому необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання та надати відповідні уточнюючі довідки (а.с.13зворот-14).
У відповідь на адвокатський запит від 22.08.2025 з питання пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що на підставі записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1988 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988, оскільки дані періоди внесено до дати заповнення трудової книжки. За умови надання відповідних документів буде переглянуто обчислення тривалості страхового стажу (а.с.15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набув чинності з 01.01.2004, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2025 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 32 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування..
За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із тим, що позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988, оскільки дані періоди внесені до дати заповнення дубліката трудової книжки. Також позивач не погоджується з діями відповідача щодо зарахування періоду його роботи за Списком №1 з 06.08.2007 по 14.05.2013 в одинарному розмірі.
З наявної в матеріалах справи копії дубліката трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.08.1988 (а.с.37зворот-40) слідує, що 16.08.1982 позивач зарахований учнем електромонтера електродільниці в Жовтневому РКЗ ПО «Камчатрибпром» та 02.04.1983 йому присвоєно 2 розряд електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання, 08.10.1983 звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської армії (записи №№1-3); з 23.06.1988 по 01.09.1988 працював у Жовтневому РКЗ ПО «Камчатрибпром» на посаді електромонтера по ремонту і обслуговуванню електроустаткування 2 розряду електродільниці (записи №№4, 5).
Разом з тим, вказані періоди не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав, що записи про роботу передують даті видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 - дата видачі 01.09.1988.
Щодо таких доводів пенсійного органу, суд зазначає наступне.
На момент заповнення дубліката трудової книжки позивача чинними були положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція №162).
Розділом 5 Інструкції №162 визначались правила заповнення дубліката трудової книжки, які передбачали, що особа, яка втратила трудову книжку (вкладиш до неї), має негайно заявити про це адміністрації за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви адміністрація видає працівникові іншу трудову книжку або вкладку до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» у правому верхньому кутку першої сторінки (пункт 5.1).
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами (пункт 5.2).
Згідно з пунктом 5.3 Інструкції №162 якщо працівник до вступу на дане підприємство вже працював як робітник або службовець, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділі «Відомості про роботу» в графі 3 насамперед вноситься запис про загальний стаж роботи як робітника або службовця до вступу на дане підприємство, підтверджений документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто вказується загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належним чином оформленими документами, записується за окремими періодами роботи в такому порядку: у графі 2 вказується дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював робітник або службовець, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку був прийнятий працівник, а починаючи з 1 січня 1986 р., - і відомості (за їх наявності), передбачені в абзаці третьому пункту 2.13 цієї Інструкції.
При цьому пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повна назва підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретної назви, а також назви роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, робляться: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменувань посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Якщо працівникові в період роботи присвоюється новий розряд, то про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Отже, норми Інструкції №162 передбачали внесення до дублікату трудової книжки записів про минулі періоди роботи працівника, з огляду на що закономірним є той факт, що дата видачі дублікату є пізнішою, ніж вказані у ньому періоди роботи працівника.
Таким чином, доводи відповідача щодо правомірності не врахування спірних періодів до страхового стажу позивача є необґрунтованими та безпідставними.
При цьому суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Враховуючи вищенаведене, суд виснуває, що відповідач при розгляді заяви позивача та доданих до неї документів протиправно не врахував до його страхового стажу періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988 у Жовтневому РКЗ ПО «Камчатрибпром», оскільки факт роботи позивача на даному підприємстві підтверджується записами в дублікаті трудової книжки.
Водночас, як вбачається із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 (а.с.40зворот-44), ОСОБА_1 у період з 06.08.2007 по 04.12.2008 працював плавильником 5, 6 розряду у ТОВ «Завод «Екосплав», а з 05.12.2008 по 14.05.2013 - плавильником 6 розряду у ТОВ «Константинівський завод металургійного обладнання». Зазначені посади належать до робіт з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, що передбачені Списком №1.
Крім того, у трудовій книжці позивача наявні записи про проведення атестації робочих місць (наказ від 29.08.2008 №59), що свідчить про належне документальне підтвердження характеру умов праці та зайнятості позивача на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували зазначені обставини або ставили під сумнів дійсність проведеної атестації.
Отже, робота ОСОБА_1 у вказані періоди за Списком №1 є підтвердженою, а відповідні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу з додатковим обчисленням - по одному року за кожний повний рік такої роботи.
Відтак, перерахунок страхового стажу позивача повинен бути здійснений із застосуванням абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV шляхом додаткового зарахування одного року страхового стажу за кожний повний рік роботи за Списком №1.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
Також відповідач жодних чином не спростував твердження позивача про необхідність зарахування стажу роботи за Списком №1 в період з 06.08.2007 по 14.05.2013 в пільговому обчисленні.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988 та врахування періоду роботи з 06.08.2007 по 14.05.2013 до страхового стажу в одинарному розмірі; зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988, а також зарахувати період роботи з 06.08.2007 по 14.05.2013 до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до вимог абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (а.с.8).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періодів роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983, з 23.06.1988 по 01.09.1988 та врахування періоду роботи з 06.08.2007 по 14.05.2013 до страхового стажу в одинарному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.08.1982 по 09.10.1983 та з 23.06.1988 по 01.09.1988, а також зарахувати період роботи з 06.08.2007 по 14.05.2013 до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до вимог абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м.Запоріжжя, просп.Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій