м. Вінниця
17 лютого 2026 р. Справа № 120/3428/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення №2401/АП/02-32-50-02-10 від 12.11.2024 про відмову в задоволенні заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Ухвалою суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування, листом № 2401/АП/02-32-50-02-10 ГУ ДПС у Вінницькій області відмовлено у реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% у зв'язку з наявністю у неї, на день подання заяви, податкового боргу зі сплати земельного податку в сумі 9,81 грн за податковим повідомленням-рішенням № 818428-2405-0228 від 22.07.2022.
Відповідач вказує, що згідно з даними інтегрованої картки платника податку, станом на 11.11.2024 за ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг із земельного податку (код платежу 18010700) у сумі 9,81 грн, що виник унаслідок несплати нарахованого податкового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням.
Зобов'язання частково було погашене за рахунок переплати 2021 року в сумі 4,21 грн (14,02 - 4,21 = 9,81) та 13.11.2024 в сумі 9,81 грн, тобто після прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення. Після її погашення відповідно до вимог статті 129 ПК України позивачу в автоматичному режимі нараховано пеню в розмірі 0,26 грн.
Відтак, ГУ ДПС у Вінницькій області вважає оскаржуване в даній справі рішення таким, що винесено за наявності чітко визначених законодавчих підстав, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
07.04.2025 від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Зокрема представник позивача вказує на протиправність рішення ГУ ДПС у Вінницькій області №2401/АП/02-32-50-02-10 від 12.11.2024 про відмову в реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%.
Представник позивача зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати земельного податку виконувалися позивачем належним чином та у встановлені строки. Так, податкове зобов'язання за 2022 рік у сумі 1841,40 грн сплачено 08.09.2022 у повному обсязі, а зобов'язання за 2023 рік - 27.06.2023 своєчасно та без прострочення.
Крім того повідомляє, що податкове повідомлення-рішення № 818428-2405-0228 від 22.07.2022 позивачу не вручалося, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості вчасно сплатити податкове зобов'язання чи реалізувати право на його адміністративне чи судове оскарження у передбачені законом строки.
Сторона позивача також звертає увагу, що після проведення звірки розрахунків частину нарахувань за 2023 рік було скасовано, а відповідно до даних інтегрованої картки платника обліковується переплата з земельного податку в сумі 834,5 грн, яка перевищує спірний розмір 9,81 грн.
Окремо представник позивач зазначає, що об'єкти нерухомого майна були відчужені позивачем 11.08.2023, що підтверджується відомостями державних реєстрів. Незважаючи на це, нарахування земельного податку здійснювалося без урахування переходу права власності, що не відповідає вимогам статті 286 Податкового кодексу України щодо визначення платника податку на підставі даних державних реєстрів.
З огляду на проведений перерахунок та наявність переплати у сумі 834,5 грн, навіть за умови формального обліку заборгованості 9,81 грн вона фактично погашалася за рахунок надміру сплачених коштів. Таким чином, станом на дату подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування 09.11.2024 податковий борг був відсутній.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що правові підстави для відмови у реєстрації платником єдиного податку були відсутні, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з покладенням на відповідача обов'язку зареєструвати позивача платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 11.11.2024.
11.04.2025 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що підставою для контролюючого органу при прийнятті рішення про відмову у реєстрації фізичної особи-підприємця платником єдиного податку була наявність на день подання заяви у позивача податкового боргу зі сплати земельного податку, нарахованого контролюючим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення в 2022 році, а не в 2023 році. А тому сплата в 2023 році позивачем у строк податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2023 № 56630-2407-0228 та № 56631-2407-0228 не підтверджує факт погашення податкового боргу з земельного податку, який мав місце на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку, та спростовує твердження позивача про безпідставність і протиправність дій податкового органу щодо непідтвердження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
11.11.2024 через застосунок «ДІЯ» Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала заяву до Головного управління ДПС у Вінницькій області за №39440153 про застосування спрощеної системи оподаткування, з обранням 3 групи із застосуванням ставки 5% від доходу.
Проте, листом від 12.11.2024 № 2401/АП/02-32-50-02-10 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відмовлено в реєстрації ФОП ОСОБА_1 в якості платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відсотків з підстави наявності у позивача (платника податків) на день подання заяви податкового боргу зі сплати земельного податку в сумі 9,81 грн.
Не погоджуючись із відмовою ГУ ДПС у Вінницькій області в реєстрації в якості платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відсотків, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).
Відповідно до пунктів 299.1, 299.2 статті 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (п.299.3 ст.299 ПК України).
Отже, відповідальним за реєстрацію та ведення реєстру платників єдиного податку є ДПС України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до пункту 299.6 статті 299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Отже, податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган відмовляє суб'єкту господарювання у реєстрації платником єдиного податку.
Згідно з пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Таким чином, однією з підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку згідно з пп. 299.6.1 п. 299.6 ст. 299 ПК України є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам, встановленим статті 291 ПК України.
Тобто, підставою для контролюючого органу при прийнятті рішення про відмову у реєстрації фізичної особи-підприємця платником єдиного податку є наявність на день подання заяви у такого платника податків податкового боргу зі сплати податків та зборів, за якими визначені грошові зобов'язання.
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (пункт 299.5 статті 299 ПК України).
Суд зазначає, що вирішальним для правильного вирішення даного спору є встановлення обставини наявності або відсутності у позивача податкового боргу саме станом на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування - 11.11.2024.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення контролюючий орган визначив наявність у позивача податкового боргу зі сплати земельного податку в сумі 9,81 грн, що виник за податковим повідомленням-рішенням № 818428-2405-0228 від 22.07.2022.
Так, як свідчать матеріали справи, 22.07.2022 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 818429-2405-0228, яким за 2022 рік ОСОБА_1 нараховано земельний податок на загальну суму 1841,40 грн.
Відповідну суму нарахованого податкового зобов'язання позивачем було сплачено 08.09.2022, що підтверджується фіскальним чеком Акціонерного товариства «УКРПОШТА» від 08.09.2022 на суму 1851,40 грн.
Разом із тим, 22.07.2022 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було винесено ще одне податкове повідомлення-рішення № 818428-2405-0228, яким за 2022 рік ОСОБА_1 нараховано земельний податок на загальну суму 14,02 грн.
Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податку, на початок 2022 року по земельному податку у ОСОБА_1 рахувалася передплата у сумі 4,21 грн.
Таким чином, зобов'язання з земельного податку (щодо суми 14,02 грн) було частково погашено за рахунок попередньо сформованої переплати в сумі 4,21 грн (14,02 грн - 4,21 грн = 9,81 грн).
Отже, на кінець 2022 року у ОСОБА_1 рахувалася недоїмка зі сплати земельного податку у розмірі 9,81 грн.
Як передбачено пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є:
дані державного земельного кадастру;
дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних.
Таким чином, дана норма свідчить про право платника податку звернутися до контролюючого органу, а не його обов'язок. В той же час обов'язок сплати податку переходить до нового власника, починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Суд враховує, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2438, ОСОБА_1 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) цілу земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0510136600:02:087:0123, адреса розташування АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку номер 0510136600:02:087:0123, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2439, ОСОБА_1 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) цілу земельну ділянку площею 0,0562 га, кадастровий номер 0510136600:02:087:0124, адреса розташування АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва.
Відповідно до інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку номер 0510136600:02:087:0124, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 .
Таким чином, з 11.08.2023 позивачка не є платником земельного податку.
В свою чергу, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було винесено податкові повідомлення-рішення із сплати земельного податку за 2023 рік, зокрема №56630-2407-0228 та № 56631-2407-0228 від 21.03.2023.
Вказані у податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань були сплачені позивачем 27.06.2023.
21 лютого 2025 року позивач звернулася до Головного управління ДПС у Вінницькій області із заявою про проведення звірки даних щодо розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку, за результатами розгляду якої було здійснено перерахунок суми земельного податку з фізичних осіб та відображено результати проведеної звірки в інтегрованій картці платника податків.
Так, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 в графі «Надміру сплачені суми та суми, які будуть нараховані в наступних звітних періодах «+» вказується сума - 834,5 грн, тобто за позивачем обліковується переплата з земельного податку з фізичних осіб.
Отже, суми, які обліковувалися в інтегрованій картці позивача, підлягали уточненню та перерахунку, що й було здійснено контролюючим органом.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, обов'язковими ознаками податкового боргу є: наявність узгодженого грошового зобов'язання; сплив установленого строку його сплати; несплата такого зобов'язання у визначений строк.
Суд звертає увагу, що саме на контролюючий орган покладено обов'язок доведення наявності у платника податкового боргу станом на визначену законом дату, тобто на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Як встановлено судом, за податковим повідомленням-рішенням № 818428-2405-0228 від 22.07.2022 позивачу було визначено грошове зобов'язання у сумі 14,02 грн, з яких 4,21 грн було погашено за рахунок переплати попередніх періодів. Таким чином, у картці платника обліковувався залишок 9,81 грн.
Разом із тим, із наданих доказів убачається, що після відчуження земельних ділянок 11.08.2023 контролюючим органом не було своєчасно здійснено перерахунок податкових зобов'язань відповідно до вимог пункту 286.5 статті 286 ПК України, у зв'язку з чим в інтегрованій картці платника продовжували відображатися нарахування, які не відповідали фактичному статусу позивача як платника плати за землю.
Проведена у лютому 2025 року звірка розрахунків підтвердила наявність у позивача переплати з земельного податку в сумі 834,5 грн, що значно перевищує суму 9,81 грн, на яку посилається відповідач як на підставу для відмови.
При цьому таке коригування не створило нових правовідносин, а лише відобразило фактичний стан розрахунків позивача з бюджетом, який існував у зв'язку з переходом права власності на земельні ділянки та необхідністю перерахунку податкових зобов'язань відповідно до вимог пункту 286.5 статті 286 ПК України.
Суд зазначає, що саме по собі відображення в інтегрованій картці платника запису про недоїмку не є безумовним доказом існування податкового боргу, якщо з матеріалів справи вбачається, що такий запис не відповідає фактичному стану розрахунків з бюджетом та підлягає коригуванню.
Фактична наявність переплати свідчить про відсутність у позивача реальної заборгованості перед бюджетом. Переплата є складовою стану розрахунків платника з бюджетом і, за своєю економічною суттю, означає внесення до бюджету коштів у розмірі, що перевищує суму податкового зобов'язання.
За таких обставин навіть формальне обліковування суми 9,81 грн не може свідчити про існування податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки з урахуванням проведеного перерахунку та наявної переплати відсутня ознака несплаченого узгодженого грошового зобов'язання.
Суд також враховує, що сплата суми 9,81 грн 13.11.2024 була здійснена вже після прийняття оскаржуваного рішення, однак сама по собі ця обставина не змінює правової оцінки, оскільки вирішальним є встановлення наявності чи відсутності податкового боргу саме станом на 11.11.2024. Враховуючи наявність переплати, яка перевищувала суму 9,81 грн, суд доходить висновку, що фактично станом на день подання заяви заборгованість була відсутня.
Нарахування пені у сумі 0,26 грн в автоматичному режимі після технічного погашення суми 9,81 грн не може розглядатися як самостійна підстава для підтвердження наявності податкового боргу станом на дату подання заяви, оскільки така пеня є похідною від суми, яка, як встановлено судом, фактично перекривалася переплатою.
Таким чином, відповідачем не доведено наявності у позивача податкового боргу станом на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави, передбачені підпунктом 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 та пунктом 299.6 статті 299 ПК України, для відмови у реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи були відсутні.
Відтак, рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 2401/АП/02-32-50-02-10 від 12.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, з покладенням на відповідача обов'язку здійснити реєстрацію позивача платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків з 11.11.2024.
Вирішуючи позовну вимогу в частині зобов'язання відповідача здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків, суд зазначає, що станом на момент звернення позивача до суду з вимогою про виключення з інформаційної системи органів ДПС відомостей щодо нарахування податкового боргу (недоїмки) зі сплати земельного податку у сумі 9,81 грн та пені у сумі 0,26 грн відповідне коригування вже було здійснено контролюючим органом, у зв'язку з чим в інтегрованій картці платника обліковується лише передплата.
Відтак підстав для додаткового зобов'язання контролюючого органу вчиняти дії, які вже здійснені, суд не вбачає, у зв'язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити як такій, що не потребує судового втручання.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Що стосується стягнення судових втрат зі сплати судового збору, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7267,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 14.03.2025 №9650-3676-2526-1792.
Водночас згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено на рівні 3028 грн.
Позивачем фактично заявлено три вимоги немайнового характеру, при цьому вимога про зобов'язання вчинити дії є похідною вимогою від вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним.
Відтак ставка судового збору за подання позивачем адміністративного позову з такими позовними вимогами становить 2422,40 грн.
Таким чином, у відповідності до статті 139 КАС України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Щодо переплаченої суми судового збору, то суд враховує, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 4844,80 грн вважається надміру сплаченою, а її повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, а не в порядку розподілу судових витрат.
У такому випадку надміру сплачений судовий збір може бути повернутий з Державного бюджету за заявою позивача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №2401/АП/02-32-50-02-10 від 12.11.2024.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області з 11.11.2024 зареєструвати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку та включити до реєстру платників єдиного податку з дня її державної реєстрації, про що видати відповідну довідку.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя Мультян Марина Бондівна