м. Вінниця
16 лютого 2026 р. Справа № 120/15392/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в справі
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року адміністративний позов задоволено. Окрім іншого, зобов'язано Територіальне управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року включно, обчисливши розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень у 2021 році, у розмірі 2481,00 гривня у 2022 році та у розмірі 2684,00 гривні у 2023 році, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
21.01.2026 року до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №120/25392/23.
Обґрунтовуючи подану заяву зазначили, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року виконати неможливо через відсутність у Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області бюджетних асигнувань. В свою чергу, виконання судових рішень на користь суддів здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Ухвалою суду від 03.02.2026 року вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 15:00 год. 16.02.2026 року з повідомленням сторін.
Заявник у судове засідання 16.02.2026 року не з'явились, проте клопотали про розгляд заяви про зміну порядку виконання судового рішення без їх участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 03.02.2026 року було доставлено позивачу та відповідачам до їх електронних кабінетів 05.02.2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Згідно із положеннями частина 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення порядку виконання судового рішення без участі заявника та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши зміст заяви про зміну порядку виконання судового рішення та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.
Відповідно до розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, розмір суддівської винагороди, що підлягає сплаті ОСОБА_2 згідно рішення суду від 18.12.2023 року в справі №120/15392/23, складає 649327,71 грн.
Крім того, Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області неодноразово відповідали листами на вимоги державного виконавця, в яких вказували, що дефіцит бюджетних асигнувань у територіального управління позбавляє виконати постанову про відкриття виконавчого провадження №74811896. Зазначили, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація.
Для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, стягувач чи виконавець мають право звернутися до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом безспірного списання відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України.
Визначаючись щодо заяви про зміну порядку виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Як уже зазначалось, відповідно до розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, розмір суддівської винагороди, що підлягає сплаті ОСОБА_1 згідно рішення суду від 18.12.2023 року в справі №120/15392/23, складає 649327,71 грн.
Проте, вказані кошти не було виплачено у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів у відповідача (2).
Отже, суд, дослідивши надані заявником та наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що останні свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду по справі №120/15392/23 та підтверджують відсутність у відповідача (2) можливості виплатити нараховану, однак не виплачену суму у розмірі 649327,71 грн., та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Частиною 1 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Положеннями частин 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов'язковість судових рішень).
Згідно із статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Разом з тим, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх висновках неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав і забезпечення їхньої примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції та, відповідно, завданню адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, від 16 лютого 2023 року по справі №640/16326/20.
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Так, абзацом десятим пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників" № 845 від 03.08.2011 передбачено, що в разі наявності в боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за такою бюджетною програмою.
При цьому, положення пунктів 28-34 Порядку №845 застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми у разі наявності асигнувань за такою програмою, достатніх для виконання виконавчого документа.
Отже, виконання рішення суду в даній справі, в частині нарахованої, однак не виплаченої суми у розмірі 247936,52 грн., може здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" Державною казначейською службою України, у випадку, якщо така сума є безспірною.
Як уже встановлено судом, нарахована сума у розмірі 649327,71 грн., що залишається невиплаченою є безспірною.
З огляду на позицію учасників справи, виконання рішення суду у цій частині можливе за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, після встановлення судом відповідного способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №120/15392/23.
Судом констатовано, у межах розгляду даної заяви, відсутність заперечень відповідачів щодо виконання рішення шляхом списання суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. Також констатовано відсутність заперечень позивача щодо нарахування на виконання рішення суду розміру суддівської винагороди, що підлягає виплаті.
Отже, встановивши наявність ускладнень виконання рішення суду від 18.12.2023 року у справі №120/15392/23, безспірність суми, що нарахована, однак не виплачена, з метою забезпечення реального виконання судового рішення і ефективного захисту прав позивача, суд дійшов переконання встановити наступний спосіб і порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №120/15392/23 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 30.09.2023, обчисливши розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. у 2021 році, у розмірі 2481 грн. у 2022 році, та у розмірі 2684 грн. у 2023 році у розмірі 649327,71 (шістсот сорок дев'ять тисяч триста двадцять сім) гривень 71 копійка, врахувавши при цьому виплачені суми та з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -
Заяву Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення задовольнити.
Встановити наступний спосіб і порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №120/15392/23 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 30.09.2023, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. у 2021 році, у розмірі 2481 грн. у 2022 році, та у розмірі 2684 грн. у 2023 році, а всього у сума заборгованості складає - 649327,71 гривень (шістсот сорок дев'ять тисяч триста двадцять сім гривень 71 коп.), врахувавши при цьому, виплачені суми та з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: