м. Вінниця
17 лютого 2026 р. Справа № 120/13357/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву про забезпечення позову в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу нагляду (контролю) у Вінницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" про визнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу нагляду (контролю) у Вінницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" про визнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Предметом оскарження у даній справі є рішення відповідача від 12.08.2025 № 00351/ВН352/25, № 00350/ВН351/25, № 00352/ВН353/25, № 00352/ВН354/25 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, якими фактично заборонено обіг продукції позивача та покладено обов'язок вчинити дії щодо приведення її у відповідність до встановлених вимог.
16.02.2026 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуальних актів СВП, а саме рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.08.2025 № 00351/ВН352/25, № 00350/ВН352/25, № 00352/ВН353/25, № 00352/ВН354/25. Вказане клопотання мотивоване тим, що зважаючи на оскарження вказаних рішень у судовому порядку, відповідач після встановленої ним дати строку виконання цих рішень, прийняв рішення про здійснення позапланової перевірки щодо виконання рішень, які є предметом позову. Більше того наголошує на очевидній протиправності прийняття цих рішень, з огляду на порушення процедурних питань.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає за можливим розглянути її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. (частина 2 статі 150 КАС України).
При цьому, за приписами пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом встановлено, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач фактично пов'язує із протиправністю оскаржуваних рішень, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що були складені з порушенням законодавства, яке регулює порядок проведення перевірок.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2020 року у справі №800/521/17 звернула увагу, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі № 640/10883/22.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Що стосується доводу позивача про несприятливі наслідки у випадку невиконання оскаржуваних рішень щодо вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) у визначені ними строки, у вигляді здійснення відповідачем позапланової перевірки, то суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони прав позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів того, що оскаржувані рішення відповідача на момент вирішення означеного питання створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Більше того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У заяві про забезпечення позову, представник позивача серед іншого, просить зупинити і дію рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, кв. 3, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845) № 000387/ВН388/25 від 24 листопада 2025 року про внесення змін до рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/13357/25.
При цьому, суд наголошує, що рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 000387/ВН388/25 від 24 листопада 2025 року про внесення змін до рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не є предметом позову у даній справі.
Крім цього, суд враховує, що вищезазначеним рішенням вже констатовано, що рішення, які є предметом оскарження, невиконані, а долучені до заяви про забезпечення позову докази не містять належних та допустимих відомостей, які б свідчили про реальну загрозу припинення чи істотного ускладнення господарської діяльності позивача у разі можливого застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Наведені доводи щодо значності потенційних штрафних санкцій не підтверджені доказами, які б дозволяли дійти висновку про неможливість подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності до вирішення спору по суті.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги, заявлені позивачем у цьому клопотанні, не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи позивача в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси позивача можуть бути порушені.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна