Номер провадження 11-сс/821/61/26 Справа № 711/807/26Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 176 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
17 лютого 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2026 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озірне, Звенигородського району, Черкаської області, українця за національністю, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, працюючого на посаді заступника міського голови з виконавчої роботи Звенигородської міської ради, учасника бойових дій, інвалідом, депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год 00 хв по 07 год 00 хв, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.03.2026 року включно, з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України,
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначав, що в провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025250000000789 від 24.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що заступник міського голови Звенигородської міської ради ОСОБА_7 29.01.2026 надав службовій особі, яка займає відповідальне становище - начальнику слідчого відділу СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за вирішення питання про прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12024250000000414 від 23.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Слідчий вказував, що у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України, які зумовлені тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному, посадою, яку він обіймає у Звенигородській міській раді, наголошував на тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до корупційних злочинів та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2026 року клопотання задоволено частково.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21-00 години до 07-00 години, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.03.2026 року включно.
Покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: вчасно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі Черкаської області без дозволу слідчого чи прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_7 у присутності слідчого чи прокурора.
Зобов'язанопідозрюваного невідкладно прибути до місця свого проживанняза адресою: АДРЕСА_1 , та перебуватиза місцем свого проживання у визначений слідчим суддею час, тобто в період часу з 21-00 години до 07-00 години.Роз'яснено наслідки невиконання процесуальних обов'язків.
Обираючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, слідчий суддя мотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які доведені органом досудового розслідування, врахував особу підозрюваного, який є учасником бойових дій, маючий нагороди наявність у нього міцних соціальних зв'язків, перебування на його утриманні малолітньої дочки - інваліда з дитинства, та дійшов висновку, що запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам можливо застосувавши стосовно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою
Не погодившись із ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого, обравши стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя недостатньою мірою врахував тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри та ризиків, заявлених слідчим у клопотанні слідчим суддею, зокрема ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення чи спотворення офіційних документів, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на вказані обставини, апелянт вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою з визначенням застави, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти наявним ризикам.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги за наведених у ній підстав, думку захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне судове рішення в силі, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 січня 2026 року відповідає даним вимогам.
Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Так, за матеріалами досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які свідчать, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, тобто у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Обираючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вимог кримінального процесуального закону та практики ЄСПЛ, врахував наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини вчиненого кримінального правоопрушення, особу підозрюваного, який раніше не судимий, є учасником бойових дій та відзначений численними військовими нагородами, має міцні сімейні та соціальні зв'язки, зокрема постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, яка є інвалідом з дитинства та потребує постійного догляду та лікування, врахував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та даних, характеризуючих особу підозрюваного, є мінімальними, запобігти яким можливо застосувавши менш обтяжливий запобіжний захід ніж тримання під вартою.
З огляду на враховані слідчим суддею обставини, колегія суддів доходить висновку, що обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім та необхідним для запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо необхідності застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як єдиного запобіжного заходу, який дієво вплине на дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків, колегія суддів оцінює критично, оскільки, враховуючи особу підозрюваного та наявні ризики, які є мінімальними, запобігти їм можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Водночас ризик знищення або спотворення речей та документів, заявлений ініціатором клопотання, слідчий суддя обгрунтовано визнав недоведеним, оскільки за обставинами кримінального провадження, всі необхідні докази є у розпорядженні органу досудового розслідування, а тому такий ризик відсутній.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає про наявність також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, натомість про існування цього ризику не було заявлено під час розгляду клопотання слідчим суддею, а тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в цій частині, оскільки вони не були предметом оцінки слідчого судді та погіршують становище підозрюваного.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з моменту повідомлення йому про підозру та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та спроб вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором суду не надано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що обраний слідчим суддею стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на переконання колегії суддів, здатен виконати функцію необхідного та достатнього запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За викладених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законної та обгрунтованої ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді