Справа № 346/5189/25
Провадження № 33/4808/138/26
Категорія ч.3 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Кукурудз
17 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Луцака А.О. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Луцака А.О. на постанову Коломийського міськрайонного суду від 07 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130, ст.185 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрито на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи, слідує, що ОСОБА_1 , 28.09.2025 року о 20 год. 18 хв., у м. Коломия, вул. Гетьманська, будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керував транспортним засобом "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а сааме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністраивне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП.
Закриваючи провадження відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП суддя своє рішення мотивував тим, що матеріали провадження не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 не виконував неодноразове законне розпорядження праівників поліції про припинення правопорушення.
Оскаржуючи вказану постанову захисник Луцак А.О. вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм права.
Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Під час складання протоколу не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, а факт вчинення правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП.
Стверджує, що відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Постанова суду першої інстанції грунтується виключно на припущеннях, за відсутності належних, достовірних, беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 .
Жодних доказів якіб підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять. Таким чином, обвинувачення за ч.3 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 не предявлено у встановленому законом порядку.
Просить постанову Коломийського міськрайонного суду від 07.01.2026 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч.3 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши учасників процессу, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними в справі доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних засобів, копіями постанов Снятинського районного суду від 21.03.2025 року, Івано-Франківського апеляційного суду від 25.04.2025 року, Косівського районного суду від 01.04.2025 року, копією постанови серії ЕНА №5826768 від 28.09.2025 року, рапортом поліцейського, відеоматеріалами.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він дійсно мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи наведені в апеляційній скарзі захисника щодо скасування постанови Коломийського міськрайонного суду від 07.01.2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.3 КУпАП, оскільки судом не з'ясовано всіх фактичних обставин, а також не досліджено всіх доказів, не надано вірної правової оцінки обставинам і фактам справи суд розцінює їх як ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Доводи захиника наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 складені з грубими процесуальними порушеннями вважаю безпідставними, та такими, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.130 ч.3 КУпАП.
Що стосується апеляційних доводів захисника, що відеоматеріали не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то вони є неаргументованими. Наявний відеозапис, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо ОСОБА_1 останній не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст. 245,252,280 КУпАП всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам в їх сукупності і виніс законну і обґрунтовану постанову.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Луцака А.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду від 07.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.3, ст.185 КУпАП- без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз