Справа № 487/1014/26
Провадження № 1-кс/487/976/26
16.02.2026 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62026080200000182 від 23.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_6 ,-
Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_6 .
У клопотанні слідчий зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
03.01.2026 у порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, зокрема, у державній зраді, тобто діянні, умисному вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану; ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Письмове повідомлення про підозру 03.01.2026 опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, ОСОБА_6 було викликано до слідчого для допиту та участі у слідчих діях шляхом опублікування повісток на сайті офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр».
Проте, підозрювана ОСОБА_6 до слідчого не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин неприбуття, не надала.
Посилаючись на те, що зібраними в ході досудового розслідування доказами доведено, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території, наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий вважає, що є всі підстави для обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні просив вирішити клопотання на розсуд суду.
Розгляд клопотання було проведено слідчим суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 176 КПК України визначені загальні положення про запобіжні заходи. Так, одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (частини 3, 4, 6 ст. 176 КПК України).
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначені обставини, які враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У судовому засіданні встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026080200000182 від 23.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Відповідно до статей 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Також статтями 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Згідно з вимогами статей 72, 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Окрім викладеного, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу. Згідно з частиною 4 статті 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (далі - Резолюція) № 36/103 від 09.12.1981, що містить Декларацією про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, Резолюцією № 2131 (XX) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, Резолюцією № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, Резолюцією № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та Резолюцією № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватись від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, серед іншого, визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Також, згідно з пунктами 1-3 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання відповідно до принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй; утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги.
Описом та картою державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003, ратифікованого Російською Федерацією 22.04.2004, визначено, що територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської, Сумської, Чернігівської областей відноситься до території України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеною Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та інших міжнародно-правових актів, є окупацією частини території суверенної держави України та відповідно до міжнародного права - діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Статтею 42 Додатку до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 року визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права представники влади Російської Федерації (далі - РФ) та службові особи з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), діючи у порушення вимог Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 та інших міжнародно-правових актів, поетапно спланували, підготували та розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ підрозділам ЗС РФ та іншим підпорядкованим їм військовим підрозділам, силовим відомствам і збройним формуванням про повномасштабне військове вторгнення на територію України, у тому числі з метою захоплення її територій та державної влади.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу щодо повномасштабного військового вторгнення на територію України, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, здійснили незаконне повномасштабне вторгнення на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях. Окрім цього, останні здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви, цивільні та інші об'єкти, та окупували частину території України. Тобто вчинили дії, спрямовані на виконання раніше розробленого злочинного плану і реалізацію вищевказаного злочинного умислу, направлені на порушення суверенітету і незалежності України, насильницьку зміну та повалення її конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, посягання на її територіальну цілісність і недоторканність, з метою зміни меж території та державного кордону та порушення порядку, встановленого Конституцією України та міжнародно-правовими актами, що продовжується до теперішнього часу та призвело і призводить до загибелі значної кількості людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з викладеним, 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строки дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.
У подальшому військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу представників влади РФ, здійснивши повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, констатоване на найвищому юридичному рівні Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022, а також проміжним рішенням Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16.03.2022, крім інших сухопутних територій та населених пунктів України, у строк до 03.03.2022 зайняли та взяли під свій контроль місто Херсон та всі населені пункти Херсонської області, тимчасово окупувавши їх території з розташованими там державними органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та іншими об'єктами.
Так, з того часу були окуповані й органи Державної кримінально-виконавчої служби України, розташовані на території м. Херсона та Херсонської області, в тому числі, виконавчі установи «Північна виправна колонія (№ 90)», «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)», «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» та «Херсонський слідчий ізолятор».
Крім того, з метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які тимчасово контролюються (контролювалися) та утримуються (утримувалися) представниками окупаційної влади РФ та ЗС РФ, що підтверджується Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями), окупаційною адміністрацією та службовими особами ЗС РФ з числа громадян РФ та України, у тому числі місцевого населення Херсонської області, були сформовані незаконні органи влади, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, підрозділи силового блоку тощо, які виконують (виконували) відповідні функції в інтересах окупаційної влади РФ та ЗС РФ, тим самим вчиняють (вчиняли) діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Зокрема, наказом військового коменданта Херсонської області від 07.05.2022 № 18 «Про створення управління та призначення начальника служби виконання покарань по Херсонській області» (мовою оригіналу - приказ военного коменданта Херсонской области от 07.05.2022 № 18 «О создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области») створено Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области) (далі - Управління), якому, згідно з цим наказом, передано в оперативне управління всі кримінально-виправні установи в регіоні та призначено на посаду начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області ОСОБА_8 , якому наказано у строк до 13.05.2022 розробити Положення про Управління.
Так, відповідно до розробленого Положення про Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - Положение об Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области), затвердженого військовим комендантом Херсонської області 13.05.2022 та зареєстрованого 17.05.2022 за № 50 (далі - Положення), Управління є територіальним органом виконання покарань, який здійснює у межах своїх повноважень правозастосовні функції по контролю та нагляду у сфері виконання кримінальних покарань відносно засуджених, функції по утриманню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, та підсудних, які перебувають під вартою, їх охороні та конвоюванню, а також функції по контролю за поведінкою умовно засуджених та засуджених, яким судом надана відстрочка відбування покарання, та з контролю по знаходженню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, у місцях виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та за дотриманням ними накладених судових заборон та (або) обмежень. Тобто окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території м. Херсона створено незаконний правоохоронний орган - Управління служби виконання покарань по Херсонській області, на який покладено виконання аналогічних завдань, визначених для Державної кримінально-виконавчої служби України, однак які реалізовувалися та реалізовуються в інтересах окупаційної адміністрації РФ у сфері виконання кримінальних покарань.
Пунктом 10 вищевказаного Положення про Управління передбачено, що в структуру територіального органу, поміж іншого, входять підвідомчі установи: ВК «Північна виправна колонія (№ 90)», розташована за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234, ВК «Голопристанська виправна колонія (№ 7)», розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Стара Збур'ївка, вул. Набережна, 1, «Слідчий ізолятор № 1», розташований за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 10, ВК «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)», розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Дар'ївська, ВК «Снігурівська виправна колонія (№ 5)», розташована за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Центральне, вул. Суворова, 1, Медичний реабілітаційний центр «Золотий берег», розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрелкове.
Згідно з розділом ІV Положення, начальник Управління, серед іншого, призначає співробітників на посади, віднесені до категорії старшого начальницького складу включно, співробітників (службовців) кримінально-виконавчої системи, та увільняє від вказаних посад; розподіляє обов'язки між своїми заступниками, встановлює їх повноваження з питань, віднесених до компетенції територіального органу; приймає рішення про призначення на посаду та увільнення від посади співробітників кримінально-виконавчої системи згідно з переліком (номенклатурою) посад у кримінально-виконавчій системі; видає у межах своєї компетенції накази; приймає відповідно до законодавства рішення про прийом на службу (роботу) працівників у територіальний орган та у підвідомчі йому установи, призупинення служби, звільнення зі служби осіб рядового складу, молодшого, середнього та старшого начальницького складу до підполковника внутрішньої служби включно, а також про звільнення з роботи робочих та службовців; призначає на посади та звільняє від посади керівників підвідомчих установ, інших робітників кримінально-виконавчої системи, призначення на які та звільнення від яких здійснюється начальниками територіальних органів.
Так, наказом начальника Управління ОСОБА_8 від 27.05.2022 № 9 на посаду молодного інспектора 2 категорії відділу охорони установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу младший инспектор 2 категории отдела охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№ 90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области) громадянку України ОСОБА_6 . Як вбачається з наказу, підставою для призначення слугувала заява ОСОБА_6 про прийняття на службу. У подальшому на підставі наказу від 17.08.2022 № 62-лс ОСОБА_6 переведено до установи «Слідчий ізолятор № 1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області з призначенням на посаду молодшого інспектора 2 категорії чергової служби (мовою оригіналу младший инспектор 2 категории дежурной службы учреждения «Следственный изолятор № 1» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области), яку остання обіймала до дня завершення тимчасової окупації м. Херсона, а саме до 11.11.2022.
Тобто ОСОБА_6 , будучи обізнаною про введення воєнного стану в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення РФ агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема обласного центру - м. Херсона, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об'єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області та, зокрема, м. Херсона, окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ, у тому числі 8 правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою переслідування своїх особистих інтересів у вигляді отримання повноважень у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території м. Херсона, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона, погодилася на пропозицію невстановлених осіб з числа представників окупаційної адміністрації РФ у м. Херсоні та відповідно до наказу начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області від 27.05.2022 № 9, виданого на підставі заяви ОСОБА_6 про прийняття на службу, добровільно зайняла посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
У подальшому, продовжуючи злочину діяльність, громадянка України ОСОБА_6 на підставі наказу начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області від 17.08.2022 № 62-лс зайняла посаду молодшого інспектора 2 категорії чергової служби установи «Слідчий ізолятор № 1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що наказом начальника державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.11.2020 № 107/ОС ОСОБА_6 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонській слідчий ізолятор», яку остання обіймала до моменту звільнення на підставі наказу виконувача обов'язків цієї установи від 28.12.2022 № 81/ОС.
Крім того, наказом виконувача обов'язків начальника державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 30.06.2021 № 79/ОС ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання молодшого сержанта внутрішньої служби. Тобто ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, займаючи посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» у спеціальному званні молодшого сержанта внутрішньої служби, яке відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлюється особам молодшого начальницького складу, склавши присягу на вірність Українському народові та, серед іншого, зобов'язавшись неухильно додержуватись Конституції та законів України відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», будучи діючим атестованим працівником слідчого ізолятора, підпорядкованого Міністерству юстиції України, та який є правоохоронним органом згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», своїми злочинними діями, які виразились у добровільному зайнятті посад у т. ч. в установах ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» та «Слідчий ізолятор №1» Управління служби виконання покарань по Херсонській області, переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою переслідування своїх особистих інтересів у вигляді отримання повноважень у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території м. Херсона, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона, у травні 2022 року (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені), перейшла на бік ворога та зрадила таким чином присязі на вірність державі та народові України.
Перейшовши на бік окупаційної влади РФ, ОСОБА_6 , у порушення вимог Конституції та законів України, під час дії воєнного стану та збройного конфлікту, сприяла становленню та функціонуванню правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території м. Херсона та Херсонської області, чим спричинила шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
03.01.2026 у порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, зокрема, у державній зраді, тобто діянні, умисному вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану; ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Письмове повідомлення про підозру 03.01.2026 опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, ОСОБА_6 було викликано до слідчого для допиту та участі у слідчих діях шляхом опублікування повісток на сайті офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр».
Проте, підозрювана ОСОБА_6 до слідчого не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин неприбуття, не надала.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, підтверджується доданими до клопотання доказами, зокрема, даними рапортів старшого оперуповноваженого в ОВС другого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Мелітополі від 21.03.2024 № 110/17-04/24, 21.03.2024 № 108/17-04/24, 21.03.2024 № 109/17-04/24, 02.12.2025 № 353/17-04/25; висновку службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства молодшим інспектором 2 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» молодшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_6 ; протоколів допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та пред'явленням їм ОСОБА_6 для впізнання за фотознімками; повідомлення головного центру обробки спеціальної інформації ДПС від 29.01.2026 вих. № 17-03-1653/2026; рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС другого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Мелітополі від 11.02.2026.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя вважає, що наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, в судовому засіданні встановлено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому слідчий суддя виходить як із суворості покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання її винуватою, так і з її процесуальної поведінки. Підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території, на виклики слідчого не з'являється без повідомлення причин, у зв'язку з чим оголошена у розшук.
Крім того, підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб, може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено також наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В судовому засіданні встановлено і існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території, може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки, співпрацюючи з іншими зрадниками та колаборантами.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , наявність підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території. Підозрюваній ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яке буде виправданим на даному етапі досудового розслідування, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи у кримінальному провадженні, що здійснюється щодо злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, проти основ національної безпеки України.
При цьому слідчий суддя вважає, що відсутні і підстави для визначення розміру застави підозрюваній ОСОБА_6 , врахувавши положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Керуючись ст. ст. 131, 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 18.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1