Справа 127/1597/26
Провадження 1-кс/127/749/26
17 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025.
Скарга мотивована тим, що досудове розслідування кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025 було розпочато за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 29.05.2025 та на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 26.06.2025 (справа №127/17827/25).
За змістом заяви працівники Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» (далі - установа), де заявник відбуває покарання у виді довічною позбавлення волі, - майор внутрішньої служби ОСОБА_5 та майор внутрішньої служби ОСОБА_6 21 травня 2025 року провели незаконний огляд камерного приміщення № 192, у якому утримується заявник, та вилучили теплову пушку RZTK HG 2221H, видану заявнику адміністрацією установи на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 (справа №120/7441/25). Таким чином, на переконання заявника, указані службові особи умисно створили перешкоду для виконання рішення суду, що набрало законної сили та безпідставно обмежили право заявника на користування особистими речами, які не заборонені для зберігання засудженими.
Теплова пушка RZTK HG 2221H являє собою керамічний тепловентилятор із функцією холодного обдуву, що має датчик перекидання, термостат і систему захисту від перегріву. На час вилучення перебувала у справному стані, дріт не пошкоджений.
Згідно рішення позов ОСОБА_3 до установи про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії установи щодо відмови у видачі заявнику масляного радіатору «Gorenje OR2000E». надісланого 15.12.2021 поштою, та зобов'язано установу видати заявнику згаданий масляний радіатор. Водночас у мотивувальній частині рішення встановлено:
«Суд зазначає, що відповідному переліку предметів, виробів і речовин зберігання і використання яких засудженими заборонено відсутні предмети, які призначені для обігріву приміщення, зокрема й масляний радіатор. Відтак, судом не встановлено, що вимогами чинного законодавства заборонено отримання та використання засудженими до позбавлення волі масляних радіаторів. Жодних доводів, пояснень щодо причин невидачі позивачу масляного радіатора «Gorenje OR2000E», надісланого 15.12.2021 поштою батьком позивача, Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1» не наведено».
На виконання рішення адміністрація установи видала заявнику теплову пушку RZTK HG 2221Н, яка знаходилась на складі установи на зберіганні, оскільки масляний радіатор «Gorenje OR2000E», надісланий 15.12.2021 року поштою персоналом установи був повернутий відправнику - батькові заявника ОСОБА_7 .
Необхідність використання обігрівача повітря була замовлена тим, що в холодну пору року температура повітря в камерному приміщенні, у якому утримується заявник, становить 14-16 °С (нормативна - не нижче 18 °С). Крім того, у камерних приміщеннях установи відсутня примусова вентиляція, тому для уникнення застою повітря та вологи необхідно застосовувати вентилятор.
У пунктах 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями (резолюція 663 СІ (XXIV) (995_992) Організації Об'єднаних Націй від 30 серпня 1955 року) прописано, що всі приміщення, якими користуються в'язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію.
Разом із тим, у частині восьмій статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України говориться про те, що адміністрація установи виконання покарань зобов'язана забезпечувати належні умови тримання засуджених.
Як пояснив Конституційний Суд України в Рішенні від 1 березня 2023 року № 2-р(ІІ)/2023, судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини).
Невиконання державою такого обов'язку суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України (абзац четвертий підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, адміністративне провадження № К/9901/59673/18 констатовано, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування. відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Отже, на переконання заявника, є очевидним, що в результаті наведених вище протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявнику була завдана моральна шкода.
З положень частини першої статті 55 КПК України випливає, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Абзацом першим частини другої статті 55 КПК України визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
У постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 539/3185/17, провадження № 51-715 км 20 зроблено висновки про те. що для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
З огляду на зазначене, на переконання заявника, він має законні підстави вимагати від органу досудового розслідування визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 42025020000000092.
Зі свого боку слідчим ОСОБА_4 не наведено в постанові обґрунтованих мотивів, з яких відкинуто доводи заявника щодо завдання йому моральної шкоди внаслідок стверджуваного злочину. Фактично мотивування зводиться до цитування положень чинного законодавства. Водночас постанова не містить жодної інформації про слідчі дії, проведені в межах кримінального провадження № 42025020000000092. А втім, постанова слідчого має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
За правовою позицією Європейського суду з прав людини висловленою в рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року, заява № 37801/97, § 36, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень або бездіяльності (див. рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 24760/94, §§ 103 et seq.).
Мінімальні стандарти ефективності, встановлені практикою ЄСПЛ включають в себе вимоги того, що розслідування має бути незалежним, безстороннім та бути предметом уваги з боку громадськості, і при цьому компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю та оперативністю (див. рішення у справі «Алексахін проти України від 19 липня 2012 року, заява № 31939/06, §55).
Тим не менш, на думку заявника, слідчий ОСОБА_4 не дотримався окреслених вимог у кримінальних процесуальних правовідносинах із заявником.
Як вбачається з постанови слідчий ОСОБА_4 дійшов наступного висновку:
«Приймаючи до уваги, що станом на момент повторного розгляду клопотання ОСОБА_3 від 09.07.2025 не встановлено умови експлуатації обігрівача «RZTK HG 2221H» на предмет відповідності правилам пожежної безпеки, а також те. Що зазначене клопотання не містить відомостей, якими підтверджується заподіяння можливими протиправними діями службових осіб ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» моральної, фізичної або майнової шкоди, прийняття рішення про залучення ОСОБА_3 до кримінального провадження як потерпілого є передчасним».
Проте з цим висновком заявник не згоден та вважає його повністю безпідставним, а постанову невмотивованою, такою, що порушує права заявника і законні інтереси, зважаючи на наступне.
Так, ані під час вилучення теплової пушки RZTK HG 2221H та передавання її на склад установи для зберігання, ані до цього не було встановлено, що заявник використовував цей пристрій із порушенням правил пожежної безпеки. Будь-яких питань щодо цього ніколи не виникало, тим більше, що камерне приміщення, у якому утримується заявник, персоналом установи систематично перевіряється на відповідність загальним вимогам щодо пожежної безпеки.
Підставою для вилучення теплової пушки RZTK HG 2221H було посилання на заборону засудженим мати при собі зазначений предмет. При цьому складено Акт вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, не передбачених переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену норму), від 16 травня 2025 року.
Заявник у скарзі зазанчає, що відповідно до вимог абзацу десятого пункту 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, засуджені мають право розпоряджатися грошовими коштами, придбавати. володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами, за винятком тих. використання яких заборонено.
Своєю чергою, додаток 3 до названих Правил містить вичерпний перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено. Серед такого переліку відсутня заборона на зберігання і використання засудженими теплової пушки (тепловентилятора), а тому, на думку заявника, її вилучення не ґрунтується на вимогах законодавства, а дії установи щодо обмеження права заявника на користування зазначеним предметом не можуть визнаватися такими, що узгоджуються із спеціально-дозвільним принципом, який закріплений у частині другій ст. 19 Конституції України.
Заявник у скарзі зазначає, що Постанова метою та обґрунтуванням повторює, попередню постанову слідчого ОСОБА_4 від 1 2 липня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні 42025020000000092, яка ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2025 року (справа № 127/23433/25) за скаргою ОСОБА_3 була скасована як така, що не відповідає нормам КІІК України.
Однак слідчий ОСОБА_4 проігнорував зауваження суду та виніс аналогічну за змістом постанову повторно визнавши заявника особою, якій кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, тому заявник вважає, що в даному випадку було вчинено злочин - невиконання судового рішення.
На думку заявника, слідчий ОСОБА_4 намагається приховати стверджуваний злочин і умисно порушує встановлені вимоги щодо проведення ефективного розслідування.
Завданнями кримінального провадження, сформульованими в частині першій статті 2 КПК України, є: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна право процедура.
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України та частиною п'ятою статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовою контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб кримінальному провадженні.
Частиною першою статті 24 КПК України, яка узгоджуєтсья з приписам статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України. При цьому частиною першою статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
З вимог пункту 5 частини першої статті 303 КПК України випливає, що на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
На підставі викладеного заявник ОСОБА_3 просив слідчого суддю скасувати постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025, зобов'язати уповноважену особу четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому в рамках кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про залучення до провадження в якості потерпілого та винести процесуальне рішення.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав за обставин викладених у ній, слідчому судді пояснив, що аналогічна постанова вже виносилась слідчим раніше, проте ухвалою слідчого судді вона була скасована, разом з тим слідчим без врахування висновків суду та без проведення жодних слідчих дій, направлених на встановлення наявності чи відсутності завданої шкоди виніс повторну постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка є незаконною, невмотивованою та такою що підлягає скасуванню, а тому просив слідчого суддю скаргу задовольнити.
Під час судового розгляду слідчий ОСОБА_4 заперечив проти задоволення даної скарги, слідчому судді пояснив, що на даний час в рамках вказаного кримінального провадження, відомостей про те, що ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням було завдано будь-якої шкоди не встановлено, а тому він не може вважатися потерпілим у розумінні ст. 55 КПК України, разом з тим зазначив, що наразі досудове розслідування кримінального провадження триває, а тому просив слідчого суддю відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Додатково надав слідчому судді матеріали об'єднаного кримінального провадження № 42025020000000088 внесеного до ЄРДР 18.06.2025, для їх дослідження.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що четвертим СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025020000000088 внесеному до ЄРДР 18.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382 КК України. Процесуальне керівництво здійснюється Вінницькою обласною прокуратурою.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 382 КК України, за № 42025020000000092 від 27.06.2025 внесено до ЄРДР на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 26.06.2025, якою зобов'язано уповноважену особу Вінницької обласної прокуратури внести відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 29.05.2025.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 382 КК України, за № 42025020000000088 від 18.06.2025 внесено до ЄРДР на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2025 у справі №127/17130/25, якою зобов'язано уповноважену особу Вінницької обласної прокуратури внести відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 про можливе вчинення кримінального правопорушення службовими особами ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністаривного суду від 15.12.2023 у справі № 120/7441/22.
Прокурором у кримінальному провадженні матеріали досудових розслідувань, відомості про які внесено до ЄРДР 18.06.2025 за № 42025020000000088 та 27.06.2025 за № 42025020000000092, об'єднано в одне провадження за № 42025020000000088.
09 липня 2025 року заявник подав до четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому заяву про залучення його до кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025 в якості потерпілого.
У поданій заяві заявник зазначав, що даним кримінальним правопорушенням йому було завдано моральної шкоди, а тому він переконаний, що наявні усі підстави вимагати від органу досудового розслідування визнати його потерпілим у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 12 липня 2025 року, за результатом розгляду заяви було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках вказаного кримінального провадження.
В подальшому ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2025 року (справа № 127/23433/25) вказану постанову про відмову у визнанні потерпілим було скасовано, та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 09.07.2025 про визнання потерпілим та повідомити заявника про результати розгляду.
Постановою слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року, за результатом повторного розгляду заяви було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000088 внесеного до ЄРДР 18.06.2025.
З постанови слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_3 від 29.05.2025, службові особи ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 382 КК України.
Так, відповідно до заяви ОСОБА_8 , згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №120/7441/22, ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» зобов'язано видати йому масляний радіатор.
На виконання рішення суду, адміністрація установи видала йому тепловентилятор з керамічним нагрівальним елементом, оскільки масляний радіатор, персоналом установи повернутий відправнику - його батьку ОСОБА_7
21.05.2025 під час огляду камерного приміщення №192, у якому утримується ОСОБА_3 , майор внутрішньої служби ОСОБА_5 і майор внутрішньої служби ОСОБА_6 вилучили обігрівач «RZTK HG 2221H», мотивуючи це тим, що засудженим не дозволяється мати при собі вказаний предмет.
Таким чином, на думку ОСОБА_3 , майор внутрішньої служби ОСОБА_5 і майор внутрішньої служби ОСОБА_6 умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом безпідставного вилучення у нього обігрівача, створили перешкоду для виконання рішення суду.
ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025020000000092 від 27.06.2025, подано клопотання від 09.07.2025 про залучення його до зазначеного провадження як потерпілого.
Постановою слідчого від 12.07.2025 у кримінальному провадженні № 42025020000000092 від 27.06.2025, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 09.07.2025 про залучення його до кримінального провадження як потерпілого відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 05.08.2025 у справі № 127/23433/25, постанову слідчого від 12.07.2025 скасовано, та зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 09.07.2025.
Так, відповідно до ст. 7 Кримінально - виконавчого кодексу України, Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Відповідно до вимог статті 107 Кримінально - виконавчого кодексу України та пункту 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засуджені, в тому числі, зобов'язані дотримуватися вимог пожежної безпеки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 затверджено «Правила пожежної безпеки в Україні». Відповідно до п. 1.14 розділу IV «Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання» зазначених правил, для опалення будинків та приміщень площею до 50 м2, мобільних (інвентарних) будівель можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно загальних засад Кримінально-процесуального кодексу України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Так, згідно ст. 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Приймаючи до уваги, що станом на момент повторного розгляду клопотання ОСОБА_3 від 09.07.2025 не встановлено умови експлуатації обігрівача «RZTK HG 2221H» на предмет відповідності правилам пожежної безпеки, а також те що зазначене клопотання не містить відомостей, якими підтверджується заподіяння можливими протиправними діями службових осіб ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» моральної, фізичної або майнової шкоди, прийняття рішення про залучення ОСОБА_3 до кримінального провадження як потерпілого є передчасним.
На підставі вищевказаного слідчий ОСОБА_4 прийшов до висновку про необхідність відмови, на даний час, у залученні ОСОБА_3 до кримінального провадження № 42025020000000088 внесеного до ЄРДР 18.06.2025 як потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як зазначено вище, обґрунтовуючи постанову про відмову у залученні ОСОБА_3 в якості потерпілого у кримінальному провадженні слідчий зазначив, що станом на момент повторного розгляду клопотання ОСОБА_3 від 09.07.2025 не встановлено умови експлуатації обігрівача «RZTK HG 2221H» на предмет відповідності правилам пожежної безпеки, а також те що зазначене клопотання не містить відомостей, якими підтверджується заподіяння можливими протиправними діями службових осіб ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» моральної, фізичної або майнової шкоди, прийняття рішення про залучення ОСОБА_3 до кримінального провадження як потерпілого є передчасним.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до заяви ОСОБА_3 про залучення його як потерпілого, заявником не долучено жодних доказів, які б підтверджували ту обставину, що кримінальним правопорушенням заявнику було завдано шкоди. Органом досудового розслідування на даний час таких відомостей не встановлено. В свою чергу, до матеріалів скарги, на підтвердження вимог зазначених у ній, вказаних доказів заявником також долучено не було.
Слідчий суддя враховує висновок зазначений у рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» у якому п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду.
Вказані обставини з огляду на норми кримінально-процесуального законодавства України повинні ґрунтуватися на певних матеріалах та доказах, які б безсумнівно вказували на завдання особі фізичної, моральної або матеріальної шкоди.
Проаналізувавши матеріали скарги та матеріали провадження, з урахуванням пояснень наданих учасниками судового розгляду, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000088 внесеного до ЄРДР 18.06.2025 є законною, вмотивованою та обґрунтованою, винесеною уповноваженою на те особою, з урахуванням вимог КПК України, а тому вимоги заявника у поданій скарзі є недоведеними та задоволенню не підлягають.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування кримінального провадження наразі триває, проводяться необхідні для встановлення об'єктивної істини у справі слідчі дії, що в свою чергу не позбавляє можливості орган досудового розслідування, у разі встановлення відповідних підстав, залучити ОСОБА_3 до кримінального провадження в якості потерпілого, в порядку ст. 55 КПК України.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено недоведеність та необґрунтованість скарги, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 25 серпня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження № 42025020000000092 внесеного до ЄРДР 27.06.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя