Справа № 144/977/25
Провадження № 2/144/68/26
"05" лютого 2026 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання - Сторожук О.М.,
представника позивача - адвоката Савчук І.В.,
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області - Ковернеги О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_1 звернулася до суду із вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12.05.2012 року між нею та відповідачем укладено шлюб, від якого вони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Теплицького районного суду №144/294/14-ц від 04.04.2014 року вказаний шлюб розірвано. Рішенням Теплицького районного суду №144/295/14-ц від 04.04.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина в розмірі 500 грн. З 05.03.2014 року відповідач жодного разу не сплачував аліменти, в результаті чого має заборгованість в розмірі 132106 грн. З 2013 року і по даний час відповідач свої обов'язки по вихованню сина не виконує, не цікавиться його життям, здоров'ям та розвитком, не несе жодних витрат на сина, що свідчить про систематичне та постійне ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини.
Оскільки ОСОБА_2 навмисно ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку, а позивач сама утримує та виховує сина, виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, наполягала на їх задоволенні, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник служби у справах дітей Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Ковернега О.О. в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви не заперечувала. Пояснила, що напротязі багатьох років відповідач сином не цікавиться, жодного разу його не відвідував, вихованням та утриманням сина займається лише мати - ОСОБА_1 та її батьки.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте судом було вжито усіх можливих заходів, передбачених ст. 128 ЦПК України, для його належного повідомлення.
Суд вважає, що є достатньо доказів для розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлені судом обставини справи.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 12.05.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області було зареєстровано шлюб, актовий запис №141 (а.с. 18).
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.12.2012 року (а.с. 21). Батьками дитини ОСОБА_3 в свідоцтві про народження зазначені в графі «Батько» - ОСОБА_2 , в графі «Мати» - ОСОБА_1 .
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 04.04.2014 року, яке набрало законної сили 15.04.2014 року, у справі №144/294/14-ц шлюб між сторонами розірвано (а.с. 26).
Після припинення стосунків та розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір'ю.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 02.04.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23), за тією ж адресою зареєстрована і позивач (а.с. 14).
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області № 144/295/14-ц від 04.04.2014 року з відповідача ухвалено стягувати аліменти на утримання сина на користь позивача (а.с. 27-29).
Заборгованість ОСОБА_2 станом на 24.06.2025 становить 132106 грн, що підтверджено розрахунком заборгованості по аліментах ВП № 43253022 (а.с. 63-65).
Як вбачається з довідки-характеристики виконавчого комітету №7 Соболівської сільської ради №181 від 13.10.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 добра, порядна, виховує сина самостійно, батько за місцем проживання сина ніколи не з'являвся (а.с. 114).
Згідно Характеристики опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 8 класі. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, систематично відвідує школу, цікавиться навчанням дитини (а.с. 116).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 06.11.2025 року будинок по АДРЕСА_1 придатний для проживання, добре облаштований необхідними меблями та побутовою технікою, є окрема кімната для дитини. На період відсутності матері за дитиною здійснюють догляд дідусь - ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_5 (а.с. 115).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показала, що являється матір'ю позивачки. На даний час онук ОСОБА_7 проживає із нею, оскільки донька працює в Республіці Польща. Відповідач покинув її дочку, коли онукові було 10 місяців і з того часу жодного разу не цікавився сином. Де він на даний час їй невідомо. Дочка шукала ОСОБА_2 у соцмережах, зверталась у поліцію, оскільки він заборгував велику суму аліментів, однак ці пошуки результатів не дали. Вихованням та утриманням ОСОБА_8 займається лише її дочка, а вона їй допомагає.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що її дочка підтримує тісні дружні відносини із ОСОБА_1 . Вони односельчани, часто спілкуються та зустрічаються. Відповідача бачила останній раз, коли ОСОБА_10 ще не було року. Після того він зник, а вихованням ОСОБА_8 займались ОСОБА_11 та її батьки.
В судовому засіданні з'ясовано думку малолітнього ОСОБА_3 із приводу наявного між батьками спору, який у присутності представника органу опіки та піклування - служби у справах дітей Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області зазначив, що проживав усе свідоме життя разом із матір'ю, дідусем та бабусею, які піклуються про нього по даний час. Батька він ніколи не бачив, нічого про нього не знає. Висловив своє бажання щодо позбавлення його батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Положення частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачають, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини встановленні ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до частин 1 - 5 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч. 1 - 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
В абзаці 2 пункту 16 Постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Відносини матері та дитини, прихильність дитини до матері, наявність рішення органу опіки та піклування, свідчать про те, що мати добросовісно виконує батьківські обов'язки щодо сина, створює для дитини необхідні умови для проживання та розвитку, забезпечує її усім необхідним, в той час, коли батько свідомо нехтує своїми обов'язками щодо малолітнього сина.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає доведеним факт ухилення від виконання відповідачем батьківських обов'язків по вихованню дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, суд приходить до переконання, що на даний час доцільно позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, що передбачено ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Частиною 1 статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області № 144/295/14-ц від 04.04.2014 року з відповідача ухвалено стягувати аліменти на утримання сина на користь позивача з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 500 грн щомісячно до його повноліття (а.с. 27-29).
У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою неповнолітнього ОСОБА_3 у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку, суд вважає необхідним та достатнім змінити спосіб стягнення аліментів, що присуджені з відповідача на користь позивача, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ним повноліття.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 141, 142, 264-265, 280-284, 315 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164 СК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області № 144/295/14-ц від 04.04.2014 року на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 500 (п'ятсот) грн на 1/4 частки від заробітної плати (доходів) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття.
Стягнення аліментів проводити з дня набрання рішенням законної сили.
Виконавчий лист по справі 144/295/14-ц, згідно рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, відкликати після погашення по ньому заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що відповідно до положень ст. 169 Сімейного кодексу України, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, особа, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав до досягнення дитиною повноліття.
Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення за його письмовою заявою.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача - адвокат Савчук Інна Василівна, адреса: вул. Замостянська, 27/44 м. Вінниця, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ВН № 000103 від 30.07.2021 року.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа - служба у справах дітей Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, адреса: вул. Незалежності, 7 с. Соболівка Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 43969884.
Повний текст рішення виготовлено 13.02.2026 року.
Суддя