Справа № 161/19940/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/179/26 Доповідач: Киця С. I.
10 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ТзОВ «Діджи Фінанс») в вересні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4431167. Відповідно до умов кредитного договору № 4431167 від 23.07.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 5000,00 грн, термін - 30 днів. Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання. 11.11.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги № 12Т, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах. Згідно з договором факторингу сума боргу відповідача за кредитним договором № 4431167 від 23.07.2021 перед новим кредитором ТзОВ «Діджи Фінанс» становить 23950,00 грн, із яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 18000,00 грн заборгованість за відсотками та 950,00 грн заборгованість за комісійними винагородами. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 23950,00 грн та понесені у справі судові витрати.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4431167 від 23 липня 2021 року в розмірі 8000,00 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 809,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 002,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивачем ТзОВ «Діджи Фінанс» подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до кредитного договору № 4431167, укладеного між позивачем та відповідачем, сума кредиту становить 5000,00 грн, строк кредитування 30 днів з 23.07.2021, процентна ставка за користування кредитом - 2,00% (п. 1.5.2. договору), базова процентна ставка - 5,00% в день від фактичного залишку кредиту (п. 1.6. договору). На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачає вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту користування кредитними коштами. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 22.08.2021. Відповідно останній продовжив користування кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3. договору, а тому висновок суду про нарахування позивачем процентів після закінчення строку кредитування є помилковим. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця отримувати плату за надання кредиту шляхом встановлення в кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту (постанова Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19). Позичальник отримав кредит без необхідності надання паперових документів, на підставі електронної заяви поданої в зручний час зі зручного місця, вказані вище технології забезпечують видачу кредиту, тому нарахування комісії відповідає вимогам законодавства і є обгрунтованим. Суд першої інстанції помилково визначив, що комісія, передбачена кредитним договором № 4431167 від 23.07.2021, є платою за обслуговування кредиту, адже в даному випадку мова не йде про щомісячну комісію за управління кредитом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме: нарахованих відсотків за період з 23.08.2021 по 21.10.2021 у сумі 15000,00 грн і комісійної винагороди у сумі 950,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Діджи Фінанс» задовольнити в повному обсязі. Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу в цій справі не подавався.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4431167. відповідно до умов якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 5000,00 грн, термін - 30 днів. Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання.
11.11.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги № 12Т, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах.
Згідно з договором факторингу сума боргу відповідача за кредитним договором № 4431167 від 23.07.2021 перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 23950,00 грн, із яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 18000,00 грн заборгованість за відсотками та 950,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.
Позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4431167 станом на 21.10.2021 здійсненні первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» за яким загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 23950,00 грн, із яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 18000,00 грн заборгованість за відсотками та 950,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.
Договір № 4431167 від 23.07.2021 підписаний відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника, та його електронну пошту.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За ч. 1, ч. 12 ст. 11 ЗУ “Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стороною відповідача не спростовано факту отримання кредитних коштів та не надано доказів своєчасності повернення кредиту, а тому висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми кредиту у розмірі 5000,00 грн є правильним.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки розмір кредиту становить 5000,00 грн, а строк кредитування 30 днів, з врахуванням встановлених у договорі процентів у розмірі 2,00% на день, загальний розмір нарахованих відсотків не міг перевищувати 3 000,00 грн. Саме такий розмір відсотків і вказаний у п.1.5.2 укладеного між сторонами договору і тому суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 3 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про продовження (пролонгації) строку договору спростовуються п. 1.3., п. 1.4. кредитного договору у яких чітко зазначено, що кредит надається строком на 30 днів з 23.07.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 22.08.2021.
З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 та Закон України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції підставно відмовив у стягненні заборгованості за комісією в розмірі 950,00 грн.
Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду наведеним в апеляційній скарзі.
Рішення судом першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в оскаржуваній частині немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя
Судді