СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/204/26
ун. № 759/2893/26
18 лютого 2026 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу та повернення дошлюбного прізвища, -
У лютому 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , про що було здійснено актовий запис №120 від 13 березня 2000 року органом державної реєстрації актів цивільного стану м. Єнакієве Донецької області.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Дослідивши подану заяву та долучені до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Пункт 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлює, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту розірвання шлюбу.
ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , про що було здійснено актовий запис №120 від 13 березня 2000 року органом державної реєстрації актів цивільного стану м. Єнакієве Донецької області.
Так, заявниця вказала, що орган державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості підтвердити зазначений актовий запис в адміністративному порядку, оскільки архіви органів ДРАЦС на тимчасово окупованій території Донецької області є недоступними.
Одночасно з тим, пунктом 10 Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.
Таким чином, предметом встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення у суді є: існування факту реєстрації; якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги, проте за відсутності запису в ній); якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому законом порядку; запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події.
З огляду на наведене, слід зазначити, що судом не встановлюються факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, а лише встановлюється факт їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи і ті відмовилися їх поновити, або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації.
Відмова зазначеного органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення вказаного факту. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в справі № 2-о-48/10 (провадження № 61-1217св18).
Суду не надано доказів того, що в органі держаної реєстрації актів цивільного стану не зберігся актовий запис №120 про розірвання шлюбу між заявницею та ОСОБА_2 , чи заявниці відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту цивільного стану.
Так, до матеріалів справи долучений повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00047941092 від 12.11.2024 року з якого вбачається, що наявний актовий запис №120 від 13 березня 2000 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Актовий запис склав Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області.
Крім того, наявні відомості про зміни, внесені до актового запису. 14 лютого 2023 року реєстратором здійснена звірка з ДПС, на підставі якої внесено зміни про нареченого, а саме щодо відомостей про його реєстраційний номер облікової картки платника податків, та встановлено статус верифікації АЗ: потребує верифікації.
Суд зауважує, що актовий запис про розірвання шлюбу наявний, однак певні відомості потребують верифікації.
До матеріалів справи не долучено доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до органу державної реєстрації актів цивільного стану з метою уточнення відповідних даних.
Суд вважає за потрібне зазначити, що у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника (пункт 15 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 року № 3307/5).
Відтак, заявниці не потрібне звертатися до органу державної реєстрації актів цивільного стану, який знаходиться на тимчасово окупованій території.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 має навести обґрунтовані підстави для свого звернення до суду із заявою про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Отже, на заяви окремого провадження поширюються, зокрема, вимоги статей 175,177 ЦПК України.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Суд зауважує, що вказаних відомостей заявник у повній мірі не наводить, зокрема не вказує щодо наявності або відсутності електронного кабінету.
Крім того, всупереч положенням п.п. 8-10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана ОСОБА_1 заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження про те, що заявником не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд також звертає увагу, що п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлює, що заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Так, ОСОБА_1 у заяві вказала, що додатком до заяви є, зокрема, квитанція про сплату судового збору.
Одночасно з тим, при дослідженні документів, долучених до заяви, суд встановив відсутність зазначеного документа у матеріалах справи.
Таким чином, заявник має або долучити вказаний документ до матеріалів справи, або уточнити перелік додатків до заяви.
Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Свій процесуальний статус у поданій заяві ОСОБА_1 визначає як «заявник», заінтересованих осіб до справи ОСОБА_1 не залучає.
Крім того, з роз'яснень, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суддя при проведенні підготовчих дій зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи та підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення юридичного факту, залежно від мети встановлення цього факту, можуть бути й інші особи. Це коло визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов'язки.
Суд роз'яснює, що до заінтересованих осіб віднесено: 1) осіб, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню; 2) організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту. Саме ці групи заінтересованих осіб залучаються до участі у справах окремого провадження.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, залучення цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту своєчасно заявити про порушення чи оспорювання їх суб'єктивних прав у зв'язку із встановлюваним судом фактом.
Так, зокрема, у даній справі органом, в якому заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, буде відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану.
Зважаючи на викладене, визначаючи коло заінтересованих осіб у даній справі, заявнику належить виходити саме з цих положень.
Суд також звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Таким чином, заявник має визначитись із колом заінтересованих осіб та надати суду примірник заяви разом із доданими до неї документами у відповідній кількості (або надати докази направлення примірника заяви заінтересованим особам у відповідності до положень ст. 43 ЦПК України).
Вказані недоліки у своїй сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, заяву необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 175, 177, 293, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу та повернення дошлюбного прізвища - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, який становить 5 (п'ять) днів з дня отримання заявником ухвали.
В разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О. Горбенко