СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/467/26
ун. № 759/21294/24
16 лютого 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024105080000973 від 24.08.2024 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
встановив:
На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою стосовно обвинуваченого строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 10 (десять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в обґрунтування яких прокурор зазначив, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду; а також ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним вище ризикам.
Захисник, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , звернув увагу на те, що його підзахисний провину у пред'явленому обвинуваченні визнає та щиро розкаюється у скоєному, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою суду від 23.12.2025 обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 19.02.2026 року, та визначено заставу у розмірі 10 (десять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи стадію судового провадження, завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу не вбачається можливим.
Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).
За нормами ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Водночас суду необхідно встановити чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятоюстатті 176 цього Кодексу.
При обранні обвинуваченому запобіжного заходу, судом були встановлені наступні ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд вважає, що на даний час залишається достатньо підстав для висновку, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, існує висока ймовірність того, що ОСОБА_3 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може переховуватися від суду, оскільки у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки та достатні стримуючі фактори. При цьому суд зважає на неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , який не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки та ухилявся від суду, у зв'язку з чим був оголошений у розшук.
Про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить той факт, що ОСОБА_3 раніше судимий, у обвинуваченого відсутнє стабільне джерело доходу, крім того, будучи військовослужбовцем він тривалий час був відсутній за місцем служби, що в сукупності дає підстави вважати, що обвинувачений може бути особою, схильною до вчинення протиправних дій.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не зменшилися та продовжують існувати.
З огляду на фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які є триваючими, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді домашнього арешту, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Водночас, враховуючи обставини кримінального правопорушення та відомості про особу обвинуваченого, його вік, майновий стан, суд вважає за доцільне зменшити розмір застави до 8 (восьми) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 26 624 (двадцять шість тисяч шістсот двадять чотири) грн. 00 коп., в якості альтернативного запобіжного заходу, яку вважає співмірною з наявними в кримінальному провадженні ризиками та покладає на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, ст. 331, ст.ст. 369, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 16 квітня 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 8 (восьми) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 26 624 (двадцять шість тисяч шістсот двадять чотири) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Строк дії ухвали визначити 16 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 18 лютого 2026 року.
Суддя ОСОБА_1