Справа № 758/12223/25
Категорія 65
(ЗАОЧНЕ)
15 січня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
за участі позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням, -
В серпні 2025 р. позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, згідно ордеру №15024 серія Б від 1978 року, виданого на підставі рішення виконкому Ленінградської районної ради народних депутатів від 27.11.1978р., ОСОБА_5 на його сім?ю у складі 4 осіб - він, ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_1 (син), була видана у користування квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м.Києві серія НОМЕР_1 від 27.06.2000р.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Києві, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.06.2025 року серія НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Як зазначає у позовній заяві позивач, станом на день звернення до суду з даним позовом, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані три особи:
- ОСОБА_2 (син ОСОБА_7 , на якого отримувався ордер на право користування квартирою, дата реєстрації в квартирі, 22.05.1990 року (позивач по справі);
- ОСОБА_1 (позивач по справі), на нього отримувався ордер на право користування квартирою, дата реєстрації в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- ОСОБА_4 (син позивача ОСОБА_1 , дата реєстрації в квартирі 21.04.2005р. (відповідач по справі).
Позивач зазначає, що реєстрація його сина у квартирі відбувалася за таких обставин. 16.10.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було укладено шлюб. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_4 , якого 21.04.2005 року було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 .
05.06.2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Позивач зазначає, що його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в жовтні 2005 року забрала з собою ОСОБА_8 , яка виїхала в м.Луганськ. Позивач ОСОБА_1 ще деякий час спілкувався та підтримував зв'язок зі своєю сім'єю, приїжджав до них в м.Луганськ. Колишня дружина та син проживали окремо в АДРЕСА_2 , але з 2016 року позивач втратив будь-який зв'язок з колишньою дружиною та не бачив свого сина.
Позивач ОСОБА_2 спілкувався з ОСОБА_8 ще коли він сам був в підлітковому віці. Відповідача ОСОБА_9 фактично не знає.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 фактично формально зареєстрований у квартирі, однак не проживає в ній зі свого малолітнього віку, позивачі просили визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025р. було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Відповідач ОСОБА_4 повідомлявся про розгляд справи за адресою реєстрації. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Зважаючи на повторну неявку відповідача у судове засідання, відсутність заперечень позивачів щодо ухвалення заочного рішення, суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів за відсутності відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вич вимоги позовної заяви підтримав. Пояснив, що у 2004р. уклав шлюб з ОСОБА_8 , від якого народився син ОСОБА_9 . Дружину ОСОБА_10 привів до спірної квартири. Спільно проживали орієнтовно до 2007р., коли після непорозуміння вивіз у 2007р. її та ОСОБА_9 до міста Луганськ, де проживали її батьки. Зазначив, що певний час він спілкувався з дитиною та колишньою дружиною по телефону.
Аліменти судовим рішенням з нього не стягувалися. Стверджував, що з ОСОБА_9 востаннє спілкувався дуже давно, на той час дитина з матір'ю проживали ще в Луганську . У 2016 році колишня дружина ОСОБА_10 повідомила, що має намір виїздити в Крим. Вона приїхала до міста Києва за для того, щоб позивач надав дозвіл на виїзд дитини за кордон. В які саме країни просила дозвіл, не пам'ятає. Та інформація, якою володіє, це інформація за 2016р., що його колишня дружина з дитиною проживали в місті Ялта.
На питання суду, чи спілкувався з колишніми тещою за тестем, повідомив, що вони проживають в місті Луганськ, та ігнорували спілкування з ним. Стверджував, що телефон його сина було заблоковано, колишня дружина та син його ігнорують, наразі йому невідоме місце проживання сина ОСОБА_9 . Станом на час розгляду справи сину виповнилося 20 років.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 вимоги позовної заяви підтримав. Пояснив, що є двоюрідним братом ОСОБА_12 , сином ОСОБА_7 , на якого видавався ордер на спірну квартиру. Зазначив, що повідомлені ОСОБА_1 обставини є дійсними, що насправді колишня дружина ОСОБА_12 з дитиною виїхали з квартири та більше до квартири не поверталися. Вказував, що намагався знайти ОСОБА_9 в соціальних мережах, однак не знайшов. Наразі реєстрація ОСОБА_9 в квартирі існує формально, перешкоджає здійснити приватизацію квартири, що стало підставою для звернення до суду.
Представник позивачів підтримала позицію своїх довірителів.
Заслухавши пояснення позивачів, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у зв'язку з наступним.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно Витягу з реєстру територіальної громади міста Києва №133380326 від 2 липня 2025р., в квартирі по АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.06.2025 року серія НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), однак продовжує бути зареєстрованим у спірній квартирі.
Окрім померлого, у квартирі зареєстровані позивачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також відповідач ОСОБА_4 - син ОСОБА_1 .
Позивачі посилаються на те, що відповідач не проживає в спірній квартирі фактично з часу, ще коли був немовлям, коли дружина ОСОБА_1 вивезла останнього до міста Луганськ. Стверджуючи, що реєстрація відповідача у квартирі носить формальний характер та перешкоджає здійснити приватизацію квартири, звернулася до суду з даним позовом.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що є сусідкою, мешканкою квартири АДРЕСА_4 . Повідомила, що дійсно ОСОБА_12 привів у квартиру свою дружину ОСОБА_10 , від шлюбу у подружжя народилася дитина - син ОСОБА_9 . Однак, як стверджує свідок, вона в останній раз бачила дитину ще тоді, коли дитина не ходила, а ОСОБА_9 возили у візочку. В 2007р. ОСОБА_10 з дитиною виїхали. Той час в квартирі ще проживала ОСОБА_6 , мати позивача, тобто бабуся ОСОБА_9 . З ОСОБА_14 свідок товаришувала, ОСОБА_14 у розмові у 2007р. повідомила, що невістка з онуком виїхала додому, уточнила, до своїх батьків, висловлювала жаль, що не спілкуються з онуком. Свідок факту того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вивозять речі не бачила, втім пам'ятає, що з 2007р. даних осіб не бачила, хоча їхні квартири знаходяться на одному поверсі.
На запитання суду про те, хто наразі проживаю квартирі, та чи не проживає там ОСОБА_9 , чи не знаходяться його речі, повідомила, що наразі проживають лише ОСОБА_12 та ОСОБА_12 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що він є сусідом сторін, мешканцем квартири АДРЕСА_5 . Повідомив, що з 1980 року живе в цій квартирі. Коли у квартирі жили батьки ОСОБА_12 , на той час свідок дружив з ОСОБА_12 , будучи дітьми. Наразі у квартирі проживає ОСОБА_12 та ОСОБА_12 . Дружину ОСОБА_12 та його дитину - сина ОСОБА_9 не бачив дуже давно. Зі слів ОСОБА_12 дружина з дитиною виїхала до своїх батьків на східну Україну. Коли бачив ОСОБА_9 в останній раз, то пам'ятає, що він був дуже маленьким. Стверджував, що майже щодня приходить в гості до ОСОБА_12 , однак ніколи ОСОБА_9 або ж його речей в квартирі не бачив.
Конституція України в статті 47 закріплює право кожної людини на житло.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Зі змісту статті 53 ЖК України вбачається, що жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до довідки Комітету мікрорайону «Рада житлового масиву Виноградар N?218 від 13.06.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 23.07.2025 року, виданого керівником органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону «Рада житлового масиву Виноградар», ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що всі витрати по утриманню квартири несуть позивачі.
Відповідач досяг повноліття, у спірній квартирі не з'являвся, свою волю на користування даною квартирою не висловлював, не сплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участі в її утриманні.
Відповідач втратив інтерес до квартири, у добровільному порядку після досягнення повноліття не реалізував свої права на користування даною квартирою.
Зі змісту статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Крім того Пленум Верховного суду України в свої постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, зазначив, що судовому розгляду підлягають спори пов'язанні з договором найму житлового приміщення, і зокрема, про визнання і втрату права на жиле приміщення… У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Докази про те, що відповідачу чинилися перешкоди у доступі до спірної квартири суду не надано.
Все вищевикладене на переконання суду об'єктивно підтверджує твердження позивачів про факт відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а тому позовна вимога про визнання відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 71-72 ЖК України, Постанови Пленуму Верхового суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, керуючись ст.ст. 3, 10, 14, 57, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. В. Войтенко