ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/148/26
провадження № 2/753/3037/26
18 лютого 2026 року Суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
26.12.2025 представник Позивача звернулась до суду з позовом до Відповідача та просила:
стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (ЄДРПОУ: 31169745) матеріальну шкоду у розмірі, що не перевищує середньомісячний заробіток, а саме: 85 512,87 грн.
15.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено порядок розгляду справи за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.02.2026 ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотань Відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні та витребуванні доказів.
05.02.2026 надійшов відзив. Відповідач вказала про те, що компенсація за невикористану відпустку працівникам з неповним робочим днем здійснюється відповідно до ст.ст. 83, 116 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про відпустки». Час роботи в режимі неповного робочого дня не виключається з розрахункового періоду і у випадку, коли працівник працює неповний робочий день за власним бажанням, і у випадку коли режим роботи встановлено за згодою між працівником і роботодавцем. При розрахунку компенсації за невикористану відпустку дні, коли працівник працював за графіком неповного робочого дня залишаються в розрахунковому періоді, тому при здійсненні розрахунку щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам не було допущено порушення норм діючого законодавства. Посилаючись на ст. 130, ст. 138 КЗпП України Відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог Позивачу.
Дослідивши докази суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
01.10.2004 відповідно до наказу №197-к ОСОБА_1 переведена на посаду головного спеціаліста з персоналу загального відділу Управління організаційної роботи з 01.10.2004 ( а.с. 13).
Відповідно до акту про надання послуг перевірки та діагностики організації кадрової роботи в ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» на підставі договору про надання послуг №131/25 від 01.08.2025 за результатами аудиту надано висновки та рекомендації щодо узгодження та приведення у відповідність назв посад до «Класифікатора професій», приведення контрактів до Типової форми, дотримання діючого законодавства ( а.с. 16-25).
Згідно до наказу №68 притягнуто ОСОБА_1 , начальника відділу роботи з персоналом та організаційного розвитку до матеріальної відповідальності у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, відрахування із заробітної плати суми шкоди в розмірі 92000 грн. ( а.с. 31).
Відповідно до наказу №32-М від 05.09.2025 надано ОСОБА_1 щорічну відпустку тривалістю 16 календарних днів з виплатою одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати ( а.с.32).
Згідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Згідно із ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку . Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві
Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Згідно із ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Відповідно до ст. 137 КЗпП України, суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Згідно із ст.138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до наказу щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності зазначено, що винними діями ОСОБА_1 , начальника відділу роботи з персоналом та організаційного розвитку неправомірно нараховано працівникам при звільненні дні невикористаної щорічної відпустки, що спричинило виплату надлишкових коштів у розмірі 109 598 грн. 48 коп., що встановлено на підставі Акту про надання послуг з перевірки та діагностики організації кадрової роботи.
Акт про надання послуг з перевірки та діагностики організації кадрової роботи в ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» від 01.08.2025 не містить конкретизованого розрахунку розміру надміру сплачених Товариством коштів конкретно по кожному звільненому працівнику.
Згідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рукописні написи, виконані вгорі над ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не є достовірними доказами прямої дійсної шкоди відповідача.
За викладених обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивач не довів наявності сукупності обов'язкових умов для покладення на Відповідача матеріальної відповідальності, передбачених ст. 130 КЗпП України. Надані Позивачем докази не містять належного та достовірного розрахунку прямої дійсної шкоди, що унеможливлює встановлення фактичних втрат підприємства. Акт перевірки має загальний характер і не підтверджує конкретного причинного зв'язку між діями Відповідача та заявленими збитками. Доводи Відповідача щодо правомірності нарахування виплат Позивачем належними доказами не спростовані. Враховуючи невиконання Позивачем обов'язку доказування відповідно до ст. 81 ЦПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, відтак відмовляє у задоволенні позовних вимог .
Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.02.2026
Суддя: Комаревцева Л.В.