Справа № 752/27565/25
Провадження № 1-кс/752/1055/26
18 лютого 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025113330000053 від 10.09.2025 року,
До слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025113330000053 від 10.09.2025 року.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону розслідується кримінальне провадження № 42025113330000053 від 10.09.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України..
Досудовим розслідуванням установлено, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 90 діб, строк дії якого неодноразово продовжено Указами Президента України, востаннє затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05.11.2025 строком на 90 діб.
Так, у невстановлений час та місці, але не пізніше 08.09.2025, у ОСОБА_5 , у зв'язку з виникненням боргових зобов'язань перед невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я « ОСОБА_8 », виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах та в умовах воєнного стану, а саме грошовими коштами в сумі 100 000 доларів США, що станом на 08.09.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентно до національної валюти України - гривні (1 долар США - 41 грн 20 коп) становить 4 121 990 грн, громадянина ОСОБА_9 , під приводом сприяння у працевлаштуванні до Офісу Президента України, шляхом впливу на прийняття рішення невстановленою у ході досудового розслідування особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Проте, ОСОБА_5 достовірно знаючи, що жодного впливу на таку особу не немає, переслідуючи корисливий мотив на власне збагачення, з метою створення хибної уяви та переконання в ОСОБА_9 у вчиненні обіцяних дій, спрямованих на працевлаштування, переконав останнього у наявності впливу на уповноважену на виконання функцій держави особу.
З цією метою ОСОБА_5 запропонував за грошову винагороду, посприяти у працевлаштуванні ОСОБА_9 до Офісу Президента України, а саме на посаду заступника керівника Департаменту координаційного штабу з гуманітарних та соціальних питань.
З метою реалізації злочинного плану, спрямованого на власне збагачення, не маючи офіційних джерел доходу, ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше 08.09.2025, почав здійснювати пошук осіб та поширювати інформацію через листування у застосунку «Телеграм» з нікнеймом « ОСОБА_10 » незнайомим особам, серед яких ОСОБА_11 , щодо нібито наявних зв'язків та впливу на посадових осіб Офісу Президента України та можливість сприяння у працевлаштуванні за грошову винагороду.
Так, приблизно о 17 год 15 хв, 11.09.2025, ОСОБА_5 отримав інформацію від ОСОБА_11 про бажання ОСОБА_9 щодо працевлаштування до Офісу Президента України та склав відповідний план дій, згідно з яким необхідним було залучити до вчинення даного злочину осіб, на яких покладались обов'язки щодо проведення зустрічей та отримання грошових коштів від осіб, які бажають працевлаштувались до Офісу Президента України.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, день та місці, але не пізніше 08.09.2025, ОСОБА_5 зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким розказав про свій злочинний план та запропонував прийняти участь у його реалізації. Крім того, під час розмови вирішили, що отримані від злочинної діяльності кошти будуть між ними розділені в рівних долях. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодились на вказану пропозицію ОСОБА_5 .
У подальшому, ОСОБА_5 , використовуючи застосунок «Телеграм», вирішив створити ще один аккаунт з нікнеймом « ОСОБА_12 », з метою приховування своїх дій та неможливості його ідентифікації, представляючись під час листування ОСОБА_13 .
Представляючись ОСОБА_13 , ОСОБА_5 почав листування із ОСОБА_9 , реалізовуючи злочинний план, відомий всім учасникам, запевняв останнього про реальну можливість працевлаштування до Офісу Президента України, а саме на посаду заступника керівника Департаменту координаційного штабу з гуманітарних та соціальних питань.
Надалі, 29.09.2025 ОСОБА_5 , представляючись ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_9 про необхідність надіслати йому характеристику з навчального закладу та передати грошові кошти в сумі 10 000 доларів США.
Так, 01.10.2025 ОСОБА_5 , представляючись ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_9 , що його подальші дії полягають у записі голосового повідомлення в особистому чаті у застосунку «Телеграм» про, нібито, повернення неіснуючого боргу невідомій в ході досудового розслідування особі на ім'я ОСОБА_14 на загальну суму 10 000 доларів США.
З метою приховування своїх злочинних дій для реалізації плану, відомого всім учасникам групи, ОСОБА_5 у невстановлений день, час та місці, але у проміжок часу з 29.09.2025 по 01.10.2025, зателефонував до ОСОБА_6 з метою визначення, хто із учасників поїде на зустріч з ОСОБА_9 ОСОБА_5 що на зустріч поїде ОСОБА_7 .
Після чого, ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_5 та довів до відома, що поїде ОСОБА_7 , та щоб той викликав йому таксі, при тому, ОСОБА_7 під час зустрічі має представитись ОСОБА_15 ».
Реалізовуючи єдиний злочинний план, відомий ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, 01.10.2025 о 17 год 06 хв викликав таксі в застосунку «Uklon» за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання ОСОБА_7 , при цьому визначаючи пункт прибуття за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 114, яку також вказав ОСОБА_9 у спільному чаті в застосунку «Телеграм». ОСОБА_9 зазначив, що буде очікувати людину в автомобілі марки Jaguar моделі «F-Pace» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 .
Цього ж дня, 01.10.2025 о 18 годині ОСОБА_9 , за попередньою домовленістю про зустріч із ОСОБА_5 , який представлявся ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_2 , перебував в автомобілі марки Jaguar моделі «F-Pace» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , куди до нього підсів ОСОБА_7 , який представився вигаданим ім'ям ОСОБА_14 та сказав обумовлену фразу - від « ОСОБА_16 », після чого, ОСОБА_9 перерахував та передав грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що станом на 01.10.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентно до національної валюти України - гривні (1 долар США - 41 грн 14 коп) становить 411 400 (чотириста чотирнадцять тисяч чотириста) гривень. Крім того, ОСОБА_7 , який представився вигаданим ім'ям ОСОБА_14 , повідомив ОСОБА_9 , що всі подальші дії треба узгоджувати з « ОСОБА_13 ». Далі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, діючи для реалізації спільного злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти, отримані від ОСОБА_17 розподілили між собою.
У подальшому, 08.10.2025 ОСОБА_5 , представляючись ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_9 про необхідність передачі другої частини грошових коштів, а також, з метою створення уявлення в останнього про можливість працевлаштування, поцікавився питаннями про володіння іноземними мовами та наявності інших засобів мобільного зв'язку, а 13.10.2025 ОСОБА_5 , повідомив ОСОБА_9 про необхідність скласти автобіографію, отримати сертифікат з володіння державної мови та підписати документи про згоду на проходження спеціальної перевірки. Для цього надіслав у застосунку «Телеграм» зразки оформлення автобіографії та посилання на сайт «mova.gov.ua», а також файл «word» із назвою «Zgoda_na_specperevirku.docx», та повідомив, що це відповідні зразки, які ОСОБА_9 повинен заповнити та підписати.
Надалі, 24.10.2025 та 28.10.2025 ОСОБА_5 , з метою реалізації протиправного умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, а також, з метою створення уявлення в останнього про можливість працевлаштування, представляючись ОСОБА_13 , нагадує ОСОБА_9 про необхідність надсилання йому вище вказаних документів.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 31.10.2025 ОСОБА_5 представляючись ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_9 про необхідність передачі другої частини грошових коштів у сумі 50 000 доларів США, надіславши їх на крипто гаманець. У зв'язку із поганим досвідом переказу віртуальних коштів, ОСОБА_9 повідомив, що може передати грошові кошти виключно в готівковій формі.
Цього ж дня, о 16 год 12 хв. ОСОБА_5 представляючись ОСОБА_13 , надіслав ОСОБА_9 посилання на картографічний вебсервіс «Карти Google» ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомивши, що це місце зустрічі, а саме за адресою: м. Київ, вул. Ділова, 9.
При цьому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 31.10.2025, ОСОБА_5 діючи згідно єдиного злочинного плану, відомого всім учасникам, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вирішили, що на зустріч знову поїде ОСОБА_7 .
Цього ж дня, тобто 31.10.2025 о 16 год 21 хв, за адресою: м. Київ, вул. Ділова 9, перебуваючи в автомобілі марки Jaguar моделі «F-Pace» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 почав спілкування із ОСОБА_7 , який представлявся ОСОБА_18 та повідомив йому, що мав передати грошові кошти в сумі 50 000 доларів США за вказівкою ОСОБА_5 , який йому представлявся ОСОБА_13 , однак у зв'язку має змогу передати лише 5 000 доларів США, на що ОСОБА_7 повідомив, що повинен узгодити це з ОСОБА_5 , який представлявся ОСОБА_9 . ОСОБА_13 . ОСОБА_7 написав ОСОБА_5 у застосунку «Телеграм» та чекав на відповідь.
Дочекавшись позитивної відповіді від ОСОБА_5 , ОСОБА_7 забрав у ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що станом на 31.10.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентно до національної валюти України - гривні (1 долар США - 41 грн 97 коп) становить 209 850 (двісті дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень. Далі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, діючи для реалізації спільного злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти, отримані від ОСОБА_17 розподілили між собою.
Далі, 31.10.2025 о 16 год 30 хв ОСОБА_5 , представляючись ОСОБА_13 , написав ОСОБА_9 в застосунку «Телеграм», що сума коштів, яка мала бути передана ним становить 50 000 доларів США, та умови домовленості не були дотримані, оскільки ОСОБА_9 передав лише 5 000 доларів США. Останній зазначив, що згодом, після продажу автомобіля марки Jaguar моделі «F-Pace» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який виставлений на продаж в застосунку «AVTO.RIA» за 26 990 доларів США, передасть іншу частину раніше обумовлених коштів.
04.11.2025, ОСОБА_5 , представляючись ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_9 про можливість виїзду закордон у вигляді службового відрядження та нагадав про вирішення питання щодо передачі грошових коштів в сумі 50 000 доларів США. Також, 06.11.2025 ОСОБА_9 в ході листування у застосунку «Телеграм» повідомив ОСОБА_5 , що має змогу передати грошові кошти у сумі 50 000 доларів США 07.11.2025.
07.11.2025, о 9 годині, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_5 діючи згідно єдиного злочинного плану, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , вирішують між собою, що останній знову поїде на заплановану зустріч, що має відбутись за адресою: м. Київ, вул. Ділова, 24, для отримання грошових коштів від ОСОБА_9 в сумі 50 000 доларів США, що станом на 07.11.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентно до національної валюти України - гривні (1 долар США - 42 грн 08 коп) становить 2 104 000 (два мільйони сто чотири тисячі) гривень.
Реалізуючи єдиний злочинний план та діючи за попередньою змовою групою осіб, 07.11.2025 о 09 год 11 хв ОСОБА_5 , представляючись ОСОБА_13 , у застосунку «Телеграм» написав ОСОБА_9 місце зустрічі та про необхідність передачі грошових коштів у сумі 50 000 доларів США. Після чого, ОСОБА_9 на автомобілі марки Jaguar моделі «F-Pace» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 прибув у заздалегідь обумовлене місце.
О 09 год 34 хв 07.11.2025, до автомобіля ОСОБА_9 підсів ОСОБА_7 , якому ОСОБА_9 передав грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, які, за вказівкою ОСОБА_5 , помістив в чорну матерчату сумку, прямокутної форми, що станом на 07.11.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентно до національної валюти України - гривні (1 долар США - 42 грн 08 коп) становить 2 104 000 (два мільйони сто чотири тисячі) гривень. Після одержання грошових коштів ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
У результаті вчинення злочину, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами в сумі 65 000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України еквівалентно до національної валюти України - гривні становить 2 742 250 (два мільйони сімсот сорок дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень, що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.
Слідчий зазначав, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Слідчий, посилаючись на п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Як підставу для накладення арешту прокурор вказує, що у випадку засудження ОСОБА_7 та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, йому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція зазначених статей передбачає обов'язкове призначення такого додаткового покарання.
Метою арешту вказаного майна є забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на що, детектив просить накласти арешт на вищевказане майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 .
У судовому засіданні слідчий відсутній, звернувся з заявою про розгляд клопотання за його відсутності, просив задовольнити.
На підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийняв рішення здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_19 та його представників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов'язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої ймовірної конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об'єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного;
2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;
3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 07.11.2025 року письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_7 , про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Також підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації та забезпечення відшкодування завданої шкоди є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв'язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, із вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 та ч. 3 ст. 209 КК України за викладених у клопотанні обставин.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а за злочин передбачений ч.3 ст. 209 КК України встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тобто конфіскація майна передбачена у санкції статей як обов'язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною інкримінованого йому злочину, який передбачає конфіскацію майна як обов'язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.
3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.
Вимоги клопотання стосуються накладення арешту на частину майна, яке зареєстроване на ОСОБА_19 , а саме на: 30/100 частина будинку, надвірних будівель, споруд та огорож, реєстраційний номер майна: 6802358, що за адресою: АДРЕСА_3 (на підставі свідоцтва про право на спадщину, р№4-1281, 15.11.2004, 5-ХДНК).
Так, з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слідчим суддею встановлено, що за підозрюваним ОСОБА_7 зареєстровано право власності на надвірні будівлі, споруду та огорожі, реєстраційний номер майна: 6802358, що за адресою: АДРЕСА_3 (на підставі свідоцтва про право на спадщину, р№4-1281, 15.11.2004, 5-ХДНК) у частці 18/100.
Вказані обставини, на переконання слідчого судді, дають достатні підстави для висновку, що об'єкти рухомого та нерухомого майна, право власності на які зареєстровані за підозрюваним ОСОБА_7 може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання та за рахунок нього може бути забезпечено відшкодування шкоди. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, санкція якого передбачає обов'язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025113330000053 від 10.09.2025 року, задовольнити.
Накласти арешт на 18/100 частина будинку, надвірних будівель, споруд та огорож, реєстраційний номер майна: 6802358, що за адресою: АДРЕСА_3 (на підставі свідоцтва про право на спадщину, р№4-1281, 15.11.2004, 5-ХДНК, яка на праві власності зареєстрована за підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1