Справа № 752/29955/25
Провадження № 1-кс/752/105/26
02 лютого 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 20 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
05 грудня 2026 року адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 20 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Скаргу мотивує тим, що зазначена постанова є незаконною та підлягає до скасування виходячи з наступних міркувань.
Так, як убачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження стали висновки дізнавача про відсутність злісності в діях боржника та посилання на наявність нібито періодичних надходжень коштів на рахунок потерпілої, а також на обставини, пов'язані з матеріалами виконавчого провадження. Разом із тим, зазначені висновки є передчасними та такими, що не ґрунтуються на належній перевірці фактичних даних, оскільки сам по собі аналіз виконавчого провадження та припущення про можливі вимушені причини несплати аліментів не можуть бути достатньою підставою для закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 164 КК України. Крім того, розрахунок заборгованості та довідки, на які посилається дізнавач, не містять належного підтвердження фактичної сплати аліментів саме у порядку та розмірах, визначених судовим рішенням, а також не підтверджують відсутність складу кримінального правопорушення.
Представник позивача вважає, що висновки дізнавача про відсутність злісності та про нібито періодичні надходження коштів не підтверджені належними доказами, не наведені конкретні суми та документи на підтвердження сплати аліментів, не здійснено перевірки відповідної інформації шляхом отримання банківських даних або повторного допиту потерпілої, не допитано боржника та не встановлено його місцезнаходження, у зв'язку з чим представник скаржника вказує на невиконання дізнавачем вимог ст. 91, 93 КПК України.
Таким чином, доводи скарги свідчать про те, що дізнавачем не забезпечено повного та всебічного з'ясування обставин кримінального провадження у їх сукупності, як цього вимагають положення ст. 91 КПК України, а також не виконано необхідного комплексу процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів у порядку ст. 93 КПК України, що у підсумку призвело до прийняття постанови про закриття кримінального провадження без належного фактичного та правового обґрунтування.
Розгляд скарги призначався на 12.12.2025 року та 26.01.2026 року, однак у вказані дати судові засідання не відбулися та розгляд скарги було відкладено у зв'язку з ненадходженням до суду матеріалів кримінального провадження № 12022105010000844 від 01.07.2022 року для їх дослідження слідчим суддею.
27.01.2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшли матеріали кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у якому згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 УПУ України прийнято рішення про закриття в 1му томі на 107 арк.
02.02.2026 року до суду надійшла заява представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 , який просив проводити розгляд скарги за його відсутності, скаргу на постанову про закриття КП підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.
Орган дізнання Голосіївського УП ГУНП в м. Києві в судове засідання уповноваженого дізнача не направив, заяв/клопотань по суті скарги чи з процесуальних питань на подав.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу адвоката, перевіривши долучені в її обґрунтування докази, перевіривши при цьому матеріали кримінального провадження 12022105010000844 від 01 липня 2022 року, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді як судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Положеннями п.п. 1, 2 ч.1 ст.91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (ч.5 ст.38 КПК України).
Аналіз вищенаведених положень КПК України дає підстави для висновку, що рішенню про закриття кримінального провадження за будь-якою із підстав, що визначені у ч.1 ст.284 КПК України, має передувати повне, всебічне та неупереджене дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів скарги, підрозділом дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснювалось дізнання у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12022105010000844 від 01.07.2022, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, про те, що в період часу з 14 березня 2012 року колишній чоловік останньої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання спільної думки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 винесено постанову від 20.11.2025 про закриття кримінального провадження № 112022105010000844, відомості про які внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 01.07.2022 в частині вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
В обґрунтування підстав для закриття провадження, дізнавач указує, що під час досудового розслідування встановлено, що: з боку особи, на яку вказує заявниця - ОСОБА_6 з певною періодичністю надходили грошові кошти на особистий банківський рахунок останньої, однак в меншій сумі ніж встановлено судовим рішенням, що виключає злісність даного діяння; в матеріалах виконавчого провадження відсутні підтвердження належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження: немає доказів отримання копії про відкриття виконавчого провадження, попередження про кримінальну відповідальність або вручення вимоги про сплату боргу.
Отже, враховуючи викладене, дізнавач вважає що в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 164 КК України.
Разом з тим, проаналізувавши матеріали кримінального провадження № 112022105010000844, відомості про які внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 01.07.2022, слідчий суддя встановив, що дізнавачем не в повній мірі проведено перевірку обставин, вчинення кримінального правопорушення обставин та не проводилась їх перевірка по суті необхідних слідчих та процесуальних дій для встановлення всіх обставин кримінального провадження органом дізнання не проводилось.
Так, слідчим суддею встановлено, що 20 травня 2025 року ОСОБА_3 вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки та того ж дня проведено допит потерпілого відповідно до якого, ОСОБА_8 повідомила, що: «…виконавчою службою було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та здійснено розрахунок заборгованості станом на 16.08.2024 рік борг складав 880720,10 грн.» а також: «За період усього часу ОСОБА_6 зовсім не приймав участі у вихованні доньки, до року народження раза три приходив, шоб побачити рідну доньку за вищевказаною адресою, після цього він не телефонував, не вітав зі святами, днем народження та ніякої допомоги від нього донька не отримувала, він не купував їй необхідні речі або продукти, нічого такого вона не отримувала».
Окрім цього, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16.08.2024 року № НОМЕР_2, складеного в межах виконання виконавчого листа № 2-24792012, виданого 18.02.2013 року Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.03.2012 року і до досягнення дитиною повноліття, вбачається відсутність перерахувань та/або примусових стягнень з боржника на користь стягувача за період з квітня 2012 року по липень 2024 року включно, що узгоджується з показаннями потерпілої, наданими під час допиту, та підтверджує факт тривалого ухилення боржника від сплати аліментів.
Отже, дізнавачем помилково зроблено висновок про те, що на рахунок заявниці з певною періодичністю надходили грошові кошти, хоча і в меншій сумі, ніж встановлено рішенням суду, що, на думку дізнавача, виключає злісність даного діяння, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а також спростовуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого за період з квітня 2012 року по липень 2024 року відсутні будь-які перерахування чи примусові стягнення з боржника на користь стягувача.
Крім того, у оскаржуваній постанові дізнавач вказує, що після офіційного працевлаштування, а саме вступу ОСОБА_6 до лав Збройних сил України, що підтверджується листом Управління персоналу штабу Командування Сухопотних війцськ Збройних Сил України, ОСОБА_6 , призваний 04.03.2022 на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , вже починаючи з 2-го кварталу 2022 у останнього утримувались податки зі сплати аліментів.
Разом із тим, такі твердження не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, оскільки наявні у ньому витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2022 №49, від 15.03.2022 №61, від 22.02.2023 №50 та від 19.09.2024 №236 не містять жодних відомостей щодо здійснення утримань із грошового забезпечення ОСОБА_6 на користь стягувача у рахунок сплати аліментів, а отже наведений дізнавачем висновок про фактичну сплату аліментів після призову на військову службу є необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами.
Крім того, в оскаржуваній постанові дізнавач зазначає, що згідно з інформацією Пенсійного фонду України від 09.09.2025 року ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області, отримує пенсію по інвалідності, з якої нібито здійснюється стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини пенсії на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_7 , однак будь-які документи чи відомості, які підтверджують зазначену інформацію, у матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому наведені у постанові висновки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Так само безпідставними є посилання дізнавача на те, що, за підтвердженням органу державної виконавчої служби, боржником нібито погашено частину заборгованості, а залишок підлягає сплаті, оскільки такі твердження не підтверджені жодними документами, що містилися б у матеріалах кримінального провадження. Крім того, як убачається з матеріалів провадження, останньою процесуальною дією у ньому був допит потерпілої від 20.05.2025 року, тоді як після зазначеної дати будь-які інші слідчі (розшукові) чи процесуальні дії фактично не здійснювалися, що свідчить про неповноту досудового розслідування та передчасність прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
При цьому, в оскаржуваній постанові дізнавач правильно зазначила, що за диспозицією ст. 164 КК України, злочин не може визнаватися злісним ухиленням від сплати аліментів чи злісним ухиленням від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов'язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, не виділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв?язку з їх відсутністю тощо.
Разом із тим, застосовуючи наведені положення до фактичних обставин кримінального провадження, дізнавачем належним чином не перевірено ключові обставини, які мають вирішальне значення для встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, зокрема не підтверджено жодними належними доказами твердження про періодичне надходження коштів на рахунок потерпілої, про здійснення утримань аліментів із грошового забезпечення боржника після призову до військової частини НОМЕР_1 , про стягнення аліментів із пенсії по інвалідності, а також про нібито часткове погашення заборгованості за підтвердженням виконавчої служби, при тому що наведений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів свідчить про відсутність перерахувань чи примусових стягнень з квітня 2012 року по липень 2024 року.
Крім того, дізнавачем не вжито необхідних та достатніх слідчих і процесуальних дій для перевірки зазначених відомостей (зокрема шляхом витребування банківської інформації, належних довідок ПФУ, матеріалів виконавчого провадження щодо фактичних стягнень, допиту боржника та інших осіб), а після допиту потерпілої від 20.05.2025 року фактично не здійснювалося інших процесуальних дій, що свідчить про неповноту досудового розслідування.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що орган дізнання не забезпечив з'ясування всіх обставин кримінального провадження у їх сукупності, як того вимагає ст. 91 КПК України, у зв'язку з чим висновки дізнавача про відсутність у діях боржника складу кримінального правопорушення є передчасними та не ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному дослідженні доказів, а постанова про закриття кримінального провадження є незаконною та підлягає скасуванню.
У підсумку наведеного, враховуючи що органом дізнання необхідних слідчих та процесуальних дій для встановлення всіх обставин кримінального провадження №12022105010000844 від 01.07.2022 року не проведено, слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 20.11.2025 року підлягає скасуванню, а матеріали направленню для продовження досудового розслідування.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 20 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року в частині вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України, слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 20 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року в частині вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України, задовольнити.
Постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 20 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року в частині вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України, скасувати.
Матеріали кримінального провадження № 12022105010000844 від 01 липня 2022 року направити до підрозділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві для продовження розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1