Справа № 716/184/26
18.02.2026 слідчий суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчої відділення №1 (м.Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яблунівка Заставнівського району Чернівецької області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, має середню спеціальну освіту, неодружений, військовослужбовець, перебував на посаді стрільця - помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , військове звання солдат, раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке 15.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140110000125, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України,
Слідча відділення №1 (м.Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Посилається на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 172 від 10.07.2024, солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону, який прибув із військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , з 10 липня 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з моменту прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного громадянина України захищати Вітчизну, суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статтями 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, регламентовано, що з метою забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, військовослужбовці зобов'язані, у службовий час, постійно знаходитись в розташуванні військової частини або в місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
24 лютого 2022 року Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на даний час.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід прийти до висновку, що в період з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє воєнний стан, а солдат ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану.
Так, стрілець - помічник гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командира військової частини НОМЕР_2 , 26.11.2024 не з'явився для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а вибув до місця свого постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрілець - помічник гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командира військової частини НОМЕР_2 , 26.11.2024 не з'явився для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а вибув до місця свого постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби до 18.02.2026.
Згідно вимог ст. ст. 276-278 КПК України, 18.02.2026 року о 08:30 год. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 вбачається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали та обґрунтували його обставинами викладеними в ньому.
Підозрюваний в судовому засіданні обставини скоєння ним кримінального правопорушення визнав, вказав, що він свідомо це вчинив. Пояснив, що з 2024 він за контрактом проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 . В подальшому отримав поранення та проходив лікування восени 2024 в медичних установах. Однак, зважаючи на свій стан здоров'я та небажання подальшої служби він не прибув на військову службу до військової частини. З того часу він перебував вдома, де проживає з батьком вдвох. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні надав письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні клопотання з тих підстав, що наведені слідчою в клопотанні ризики не доведені. Вважав, що до підозрюваного доцільно застосувати заставу в мінімальному розмірі.
Ознайомившись з клопотанням та доказами, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення слідчого, думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 15 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140110000125 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18 лютого 2026 року ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України повідомлено про підозру. Останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 8 статті 176 КПК України, регламентовано, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно зі ст.ст.7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Вважаю, що слідчим у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Це вбачається, зокрема з наступних документів, які додані до клопотання: матеріалами службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_2 за фактом самовільного залишення від 02.12.2024 місця несення служби військовослужбовцем ОСОБА_5 та ухилення ним з цього часу від військової служби; протоколами допиту свідків військовослужбовця ОСОБА_7 , та матері ОСОБА_8 ; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де і було виявлено ОСОБА_5 тощо.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Також вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Більше того, процесуальне законодавство чітко регламентує заборону в даному випадку обрання іншого альтернативного запобіжного заходу. Береться до уваги і той факт, що підозрюваний не має достатньо міцних соціальних зв?язків, оскільки останній не має сталого джерела доходу, не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб не має. Враховується, що підозрюваний не перебуває під наглядом у лікарів нарколога та психіатра. По місцю проживання характеризується з позитивної сторони, однак по місцю проходження військової служби характеризується незадовільно.
Крім того, вважаю, що слідчим та прокурором доведено наявність такого ризику як можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки органом досудового розслідування ще не проведено цілий ряд слідчих (розшукових) дій. Крім того, як свідчать матеріали клопотання підозрюваний ОСОБА_5 з 09.10.2025 оголошений в розшук ухвалою суду в межах кримінального провадження за ст. 186 ч. 4 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023262020003657 від 19.09.2023. Тобто, підозрюваний вже вчиняв дії спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо наявності такого ризику як можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, то вважаю, що такий також доведений прокурором та слідчим, оскільки даний ризик підтверджується вищевказаною ухвалою суду від 09.10.2025.
Саме тому, слідчий суддя приходить до висновку, що для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні та доведені в судовому засіданні, застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є безпідставним, не містять правового обґрунтування та не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .
Згідно ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, підстав для застосування застави у слідчого судді не має, оскільки наявність вищевказаних ризиків, його майновий та фінансовий стан підозрюваного ОСОБА_5 не дає змоги це реалізувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчої відділення №1 (м.Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор», а саме до 19 квітня 2026 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали після проголошення негайно вручити прокурору та підозрюваному.
Забезпечення виконання ухвали покласти на слідчу відділення №1 (м.Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9