2/130/238/2026
130/2831/25
"11" лютого 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,
17.09.2025 представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просив постановити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
З відповідачем по справі позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення суду було розірвано.
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі позивач народила доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої являється відповідач ОСОБА_3
03.10.2023 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , змінивши прізвище на « ОСОБА_1 ». Дочка ОСОБА_4 фактично проживає разом з матір'ю та вітчимом ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 .
Шлюбні відносини у позивача з відповідачем припинились за два роки до офіційного розірвання шлюбу, з того часу відповідач будь-яку участь у житті (вихованні, навчанні) дочки не приймає. Навіть телефонні дзвінки відбуваються досить рідко, востаннє батько згадував про дочку та телефонував їй на її день народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто майже рік тому, фактично батько не в змозі знайти час для телефонного дзвінка доньці, не відвідує дитини, не дарує подарунки, не цікавиться станом її здоров'я, хоча достовірно знає про проблеми з ним. ОСОБА_3 абсолютно не шукає можливості побачитися з донькою, провести з нею час, відпочинок, приділити їй увагу, поцікавитись її навчанням та здоров'ям.
Позивач самостійно, за допомогою чоловіка та своїх рідних забезпечує дочку всім необхідним.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.01.2017 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 присуджені до стягнення аліменти в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.11.2016 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 31.08.2025 розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 81124 грн. Востаннє відповідач перераховував аліменти в вересні 2024 року.
Фактично, батько протягом десяти років не займався вихованням дочки, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, її вихованням та утриманням добровільно не займається, з дочкою не спілкується. Її вихованням та утриманням займається виключно мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 . Неповнолітня ОСОБА_4 батька майже не пам'ятає, коли бачила його востаннє також не пам'ятає. Будь - яких перешкод ніхто з родини позивача ОСОБА_3 у спілкуванні з дочкою не чинить.
Враховуючи те, що відповідач систематично не виконує свій батьківський обов'язок щодо догляду та виховання дитини, не проявляє до дочки батьківської уваги та турботи, не цікавиться її життям, всі вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове не бажання виконувати відносно дочки батьківські обов'язки на належному рівні, покладені на нього законом.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не подавав.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.
23.09.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.11.2025. Витребувано у третьої особи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дитини.
03.11.2025 розгляд справи відкладено на 16.12.2025.
27.11.2025 на адресу суду надійшли витребувані документи.
16.12.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 11.02.2026.
11.02.2026 представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали подану позовну заяву та просили задовольнити її з підстав, викладених в позові.
Представник третьої особи органу опіки і піклування (служби у справах дітей) виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві представник ОСОБА_9 просила розгляд справи проводити у її відсутність, при винесенні рішення покладалась на розсуд суду.
Відповідно до позовної заяви та відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.29). ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позову з додатками та повістки про виклик до суду. На адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи «УКРПОШТА» №0610283680951, №R0 670 3805 5752 та №2310000111720.
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом. Судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Відповідно частини 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає.
З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.03.2017 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.8-8 зворот).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 являються ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.9).
Як вбачається з копії Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_3 (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 03.10.2023 було зареєстровано шлюбі між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.12).
Згідно довідки квартального комітету «Привокзальний» від 27.08.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с.13).
Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_1 проживає разом з дочкою ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_12 в АДРЕСА_1 , скарг від сусідів та мешканців кварталу на порушення ними громадського порядку не було, готова прийти на допомогу сусідам, має дружні відносини з оточуючими, користується повагою у мешканців будинку (а.с.14).
Згідно характеристики з місця роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» від 08.09.2025 № 01-13-2025/753, ОСОБА_1 працює у закладі на посаді соціального робітника з 01.09.2025, продемонструвала сумлінне ставлення до своїх посадових обов'язків, надає супровід під час інклюзивного навчання, догляду вдома в межах заходів, визначених планом, веде документацію, облік та звітність осіб, зберігає професійну таємницю; доброзичлива, комунікабельна, має високий культурний рівень, користується повагою в колективі, дисциплінарних стягнень немає (а.с.15-16).
Відповідно до характеристики КЗ «Жмеринський ліцей № 5», ОСОБА_4 навчається у 8-А класі КЗ «Жмеринський ліцей № 5», ОСОБА_4 потребує допомоги у навчанні постійно і охоче її приймає; практичні дії здійснює при безпосередній роботі асистента. Батько дитини не цікавиться навчанням доньки, не телефонує, не відвідує школу; велику допомогу та підтримку матері та дитині надає ОСОБА_5 , він бере активну участь у вихованні та навчанні дитини (а.с.17-17 зворот).
Відповідно до висновку Лікарняно-консультативної комісії ЛКК КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка» від 01.04.2016, дитина ОСОБА_4 за станом здоров'я має право на категорію дитина-інвалід підгрупи «А» до 18-річного віку (а.с.18).
Відповідно до медичного висновку № 17 від 06.04.2016, дитина ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом підгрупи «А» до 20.10.2029 (а.с.19).
Відповідно до відповіді КНП «Жмеринський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Жмеринської міської ради № 912/01-01 від 25.08.2025, дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку в сімейного лікаря ОСОБА_13 , дитина знаходиться на диспансерному обліку та отримує соціальну допомогу з приводу: дитяча спінальна атрофія, тип 1 (підгрупа А), диспластичний коксартроз, гонартоз. Ожиріння. Збіжна співдружня косоокість, змішаний асигматизм обох очей. Декларацію з сімейним лікарем укладала мати, під час відвідування сімейного лікаря супроводжує дитину тільки мати. Батько жодного разу на огляд з дитиною до сімейного лікаря з приводу захворювань, профілактичних оглядів, вакцинації не звертався, і щодо стану здоров'я дитини не цікавився (а.с.20).
Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.01.2017 у справі № 130/2666/16-ц, вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (рішення набуло законної сили 07.03.2017) (21-21 зворот).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_5, станом на 31.08.2025, згідно якого за період з січня 2020 року по серпень 2025 року включно, боржником сплачувалися аліменти лише в одному місяці, сукупний розмір заборгованості складає 81124 (вісімдесят одна тисяча сто двадцять чотири) грн, останній раз ОСОБА_3 перераховував аліменти в вересні 2024 року (а.с.22-23).
Згідно висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 20.11.2025 № 380, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 самоусунувся від догляду та виховання доньки, порушуючи тим самим ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», свідомо ухиляється від виховання та утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позбавлення його батьківських прав є доцільним (а.с.64-66).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.
Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно з вимогами статті 150 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частинами 4 - 6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 зазначеної Постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.
Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Суд погоджується із висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки він не виконує своїх батьківських обов'язків відносно своєї дитини ОСОБА_4 , фактично самоусунувся. Тому на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Разом з тим, застосовуючи такий крайній захід як позбавлення батьківських прав, суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені нею при подачі позовної заяви до суду (а.с.5) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Суд
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринська, вул. Київська, буд. 1А, ЄДРПОУ 38051926).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Дата складання повного судового рішення 18.02.2026