Справа № 395/1710/25 Провадження № 2/710/115/26
18.02.2026 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Сивоконя С.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпиці О.Е.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
23.09.2025 за підсудністю до суду надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (далі ТОВ «ФК «Факторінгс») до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.07.2006 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1.
Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 по справі № 1115/2-180/2012 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 167769,79 грн.
Судове рішення відповідачем досі не виконано, і ніколи не виконувалось.
15.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований у реєстрі за №834, та додаток №2 до вказаного договору, які передбачали відступлення банком прав на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором.
20.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрованого у реєстрі за №852.
Таким чином, з 20 липня 2020 року новим кредитором відносно відповідача є ТОВ «ФК «Факторінгс».
Станом на день звернення, ТОВ «ФК «Факторінгс» із зазначеним позовом, рішення суду відповідачем не виконано.
Позивач здійснив нарахування 3% та сум інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 30.01.2022 включно. ТОВ «ФК «Факторінгс» заявляє про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 101765,61 грн (сто одна тисяча сімсот шістдесят п'ять гривень 61 копійка), з яких 24324,32 грн - 3% річних, 77432,29 грн - інфляційне збільшення.
Заяви (клопотання) учасників справи.
19.01.2026 на електронну адресу суду від представника відповідача Бабіч Т.Г. надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій остання зазначила, що позивач розраховує строк стягнення за ст.625 ЦК України починаючи з 02.04.2017 по 30.01.2022 включно. Позивач посилається на підстави зупинення строків позовної давності, які пов'язані з дією карантину та подальшим введенням воєнного стану. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, враховуючи набуття чинності 04.09.2025 положення про виключення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було зупинено перебіг позовної давності, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
13.02.2026 на електронну адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло заперечення на вищезазначену заяву представника відповідача Бабіч Т.Г., у якій зазначено, що позовна заява була подана ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» 29.08.2025, тобто до того часу, як було виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було зупинено перебіг позовної давності. Отже позовна заява, подана позивачем 29.08.2025, підпадає під дію пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який зупиняв перебіг позовної давності на час воєнного стану. Оскільки зміни, що скасовують це зупинення, набули чинності лише 04.09.2025 року, строк позовної давності станом на 29.08.2025 апріорі не є пропущеним.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 24.09.2025, відкрито провадження у справі, учасників справи повідомлено, що розгляд цієї цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Представник позивача у судове засідання з'явилася, позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, у матеріалах справи міститься заява представника відповідача про проведення розгляду справи за їх відсутності.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Судом встановлено, що 25.07.2006 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1 (а.с.13-14).
Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 по справі № 1115/2-180/2012 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1 у розмірі 167769,79 грн (а.с.15-17).
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2020 у справі № 1115/2-180/2012 (провадження № 6/395/15/2020), замінено стягувача «КБ «Надра» у виконавчому провадженні з виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 по справі №1115/2-180/2012 на його правонаступника - ТОВ «ФК «Факторінгс» (а.с.18-19).
15.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований у реєстрі за №834, та додаток №2 до вказаного договору, які передбачали відступлення банком прав на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором (а.с.20-21).
20.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрованого у реєстрі за №852 (а.с.24).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно пункту 8.35 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлено, що заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 по справі № 1115/2-180/2012 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1 у розмірі 167769,79 грн, а також судові витрати.
Отже, вказаним судовим рішенням у справі № 1115/2-180/2012 підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальниці перед банком розмірі 167769,79 грн. та його порушення.
Доказів оскарження даного судового рішення, матеріали справи не містять.
Доказів того, що вказане рішення виконано суду не надано, тобто зобов'язання відповідачки не припинилося, тому передбачені ст.625ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Пред'являючи позов ТОВ «ФК «Факторінгс» для здійснення обчислення сум, визначених статтею 625 ЦК України взято базову суму, яка визначена судовим рішенням 167769,79 грн.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 №916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 справа № 752/9858/21 (провадження №61-6097св23) зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.
Суд не погоджується з доводами представника відповідачки щодо пропущеного строку позовної давності у відповідності до ст. 267 ЦК України з огляду на те, що позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Разом з тим, з 12.03.2020 на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30.06.2023 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020).
Однак, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16.06.2020№ 691-ІХ«Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.
Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02.04.2020), продовжуються на строк дії такого карантину.
Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07.09.2022 в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16.11.2023 в справі №487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20.04.2023 в справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).
У даній справі рішення суду, яким стягнуто з відповідачки заборгованість за кредитним договором не виконане, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому у позивача право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Слід звернути увагу, що позивач, звертаючись з позовом до суду про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, просив стягнути вказані суми з 02.04.2017 по 30.01.2022.
Отже, на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02.04.2020) прострочені з 25.02.2019 платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач не пропустив строки звернення з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та нарахованих інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 30.01.2022, які наведені в позовній заяві, суд вважає за можливе, стягнути з відповідачки на користь позивача 24324,32 грн - 3% річних, 77432,29 грн - інфляційне збільшення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (вул. Крутогірний Узвіз, 15-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 40298218) 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 101765,61 грн (сто одна тисяча сімсот шістдесят п'ять гривень 61 копійка), з яких 24324,32 грн - 3% річних, 77432,29 грн - інфляційне збільшення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (вул. Крутогірний Узвіз, 15-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 40298218) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя С.С. Сивокінь
(повний текст рішення складено 18.02.2026)