Справа № 711/10359/25
Номер провадження 1-кп/711/254/26
18 лютого 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12025250310003033 від 12.09.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Черкаси, громадянки України, українки, одруженої, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою спеціальною освітою, працюючої помічником вихователя у «ДНЗ №81», інвалідом, учасником бойових дій, депутатом, ліквідатором наслідків ЧАЕС не являється, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 05.08.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.4 ст.190 КК України,
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченої - ОСОБА_4
ОСОБА_4 , 03.06.2024 о 01:59 год., перебуваючи у місті Черкаси, Благовісна, 399, в зоні дії базової станції ТОВ «Лайфселл», умисно, розуміючись на тонкощах банківської системи, зокрема щодо надання послуг клієнтам АТ «Акцент-Банк», видаючи себе за клієнта банку ОСОБА_6 , використовуючи власний мобільний телефон марки «TEHNO SPARK GO 2022», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_2 , що підв'язаний в якості фінансового номеру у АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_6 , таким чином здійснила вхід до облікового запису у мобільному додатку «АБанк-24», що був установлений на вказаному мобільному телефоні, увівши у вікні для входу у додаток фінансовий номер телефону № НОМЕР_2 як логін та натиснувши кнопку «Забули пароль», після чого за допомогою фінансового номеру телефону, на який надійшов запит для підтвердження, здійснила зміну паролю у додатку «АБанк-24» та вхід у додаток від імені клієнта банку ОСОБА_6 , що призвело до несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
Вона ж, 03.06.2024 о 02:21 год., перебуваючи у місті Черкаси, Благовісна, 399, в зоні дії базової станції ТОВ «Лайфселл», умисно, шляхом обману та вчинення незаконних операцій з використанням електро-обчислювальної техніки, мережі Інтернет та мобільного телефону марки «TEHNO SPARK GO 2022», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_2 , що підв'язаний в якості фінансового номеру у АТ «Акцент-Банк» клієнта ОСОБА_6 , здійснивши вхід до облікового запису у мобільному додатку «АБанк-24», ввівши в оману юридичну особу - АТ «Акцент-Банк», оформила від імені ОСОБА_6 кредит «Швидка готівка» (договір №АВН0СТ155101717370317906 від 03.06.2024 та заволоділа грошовими коштами в сумі 22000,00 грн., які було зараховано на банківський рахунок АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_3 , відкритий 03.06.2024 на ім'я ОСОБА_6 , які в подальшому, ОСОБА_4 двома платежами перерахувала на свою банківську картку, відкриту у АТ КБ «Глобус» № НОМЕР_4 , та витратила на власні потреби, чим завдала потерпілому АТ «Акцент-Банк» матеріальної шкоди на вказану суму.
Суд вважає, що пред'явлене обвинувачення в ході судового розгляду доведено у повній мірі і дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 361 КК України - несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем; за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме шахрайстві, вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
До початку судового засідання представник потерпілого надав до суду заяву про проведення подальшого судового засідання без їх участі, цивільний позов підтримали та просили задовольнити.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого представника потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.361 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує.
Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз'яснивши їй положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч.4 ст.190 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, офіційно працевлаштована, має на утриманні малолітню дитину, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, по місцю проживання характеризується посередньо, вину визнала, щиро розкаялась, висловивши щирий жаль з приводу своїх вчинків та осудила свою поведінку.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась, бажає добровільно відшкодувати потерпілому завданий збиток, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченої, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованих їй злочинів, яка усвідомлюючи свою провину, зробила належні висновки, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання з застосуванням ч.1 ст.70 КК України, та остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинувачену обов'язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до Постанови ОП ККС від 1 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20 (провадження № 51-4885кмо23), якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 ККщодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
Оскільки ОСОБА_4 засуджена Придніпровським районним судом м. Черкаси від 05.08.2025 року за ч.1 ст.309 КК України до реального покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік. Тому остаточне покарання необхідно призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України, а саме вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.08.2025 року - виконувати самостійно.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, у відношенні обвинуваченої ОСОБА_4 в процесі досудового розслідування запобіжний захід не обирався.
В ході судового розгляду акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок кримінального правопорушення в сумі 42042.07 грн.
При вирішенні даного позову суд керується вимогами ст.ст.128, 129 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Дослідивши цивільний позов та його додатки, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Так, в ході судового розгляду встановлено, що внаслідок скоєння ОСОБА_4 даних кримінальних правопорушень АТ «Акцент-Банк» було завдано матеріальної шкоди в сумі 22000 грн. Разом з тим, до позову не додано жодного доказу: детального розрахунку, проценти, штрафи та інше, на суму 42042.17 грн., а тому підлягає задоволенню лише доведена та встановлена сума завданої шкоди.
А тому, цивільний позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок кримінального правопорушення необхідно задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» за завдану матеріальну шкоду в сумі 22000 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до майна за допомогою якого було вчинено злочин, а саме: мобільний телефон марки «TEHNO SPARK GO 2022», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_2 .
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).
Оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію мобільного мобільний телефон марки «TEHNO SPARK GO 2022», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_2 , на користь держави, арешт накладений на нього скасуванню не підлягає.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2025 року, а саме на: телефон марки «Redmi» Model:НОМЕР_11, чотири банківські картки АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , банківська картка АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_9 , сім-тримач № НОМЕР_10 .
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.96-1, 100,325,349,368-371,374,615 КПК України, суд-
Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190,ч.1 ст.361 КК України та призначити їй покарання:
за ч.1 ст.361 КК України у вигляді - штрафу розміром одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн;
за ч.4 ст.190 КК України у вигляді - 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покаранням більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з визначенням іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців з покладанням на неї обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Згідно з положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.4 ст.70 КК України вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.08.2025 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік - виконувати самостійно.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» за завдану матеріальну шкоду в сумі 22000 грн.
Застосувати спеціальну конфіскацію у порядку ст. ст. 96-1, 86-2 КК України, а саме: мобільний телефон марки «TEHNO SPARK GO 2022», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_2 , котрий , передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: місто Черкаси, вул. Пастерівська, 104, та передати його в дохід держави.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2025 року, а саме на: телефон марки «Redmi» Model:НОМЕР_11, чотири банківські картки АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , банківська картка АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_9 , сім-тримач № НОМЕР_10 .
Речові докази:
телефон марки «Redmi» Model:НОМЕР_11, чотири банківські картки АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , банківська картка АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_9 , сім-тримач № НОМЕР_10 , передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: місто Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - повернути ОСОБА_4 після вступу вироку в законну силу;
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1